7.4. Оцінка та управління прибутком інвестиційних проектів за критерієм беззбитковості

Досягнення точки беззбитковості та вхід в зону прибутковості є необхідною умовою забезпечення ефективності впроваджуваних проектів. Для цього необхідні певні фінансові ресурси, джерелами яких можуть бути власні кошти, надходження від реалізації, кредити.

Забезпечення прибутковості може бути досягнуто за рахунок зменшення постійних та змінних витрат. При умові, що обсяг виробництва у відповідності із укладеними угодами не може бути меншим ніж К_Б , а можливості знизити витрати обмежені, то для фінансового забезпечення випуску продукції необхідні кредитні ресурси. Їх можна визначати наступним шляхом.

Обсяг випуску продукції визначається за формулою:

, (7.2)

де К – обсяг випуску продукції; С_В – власні ресурси підприємства; С_К – сума кредитних фінансових ресурсів; В – виручка від реалізації продукції; П – постійні витрати підприємства; З – змінні витрати на одиницю продукції.

Тоді

С_К = (К_ДЗ + П) – (С_В + В), (7.3)

тобто необхідна сума кредитів дорівнює сумі витрат (К_ДЗ + П), зменшена на суму власних фінансових коштів та виручки, яка одержана за вже реалізовану продукцію (за період Т).

Особливо важливе значення для оцінки прибутковості проектів має встановлення ціни. Якщо ціна буде низькою, то підприємство не матиме змогу одержати прибуток, а можливо, що матиме і збитки. За високою ціною різко може бути знижений попит на продукцію. Отже, при встановленні ціни необхідно мати інформацію про витрати, про ціни конкурентів.

Встановлення ціни є складною процедурою, тому що витрати на одиницю продукції зменшуються зі збільшенням обсягу виробництва. У цьому зв’язку треба проводити оцінку співвідношення витрат та одержаної виручки при заданій ціні. Витрати визначаються за формулою:

З_ = З∙К + П;

В = КЦ.

При З_ > В, тобто при З∙К + П > В підприємство матиме збитки.

При З_ = В виготовлення продукції буде беззбитковим, але підприємство не буде отримувати прибуток.

При З_ < В, тобто при З∙К + П < КЦ підприємство матиме прибуток (Р):

Р = КЦ – (З∙К + П).

Із умов (Р < 0, Р = 0, Р > 0) одержуються умови впливу обсягу випуску на прибуток:

а) обсяг виробництва знаходиться на тому рівні, що прибуток не може бути забезпечений, тому умовою беззбитковості буде:

З∙К + П > КЦ,

звідки

К < П / (Ц – З); (7.4)

б) виробництво беззбиткове:

К(Ц – З) = П; К = П / (Ц – З) (7.5)

в) виробництво прибуткове:

К(Ц – З) > П; К > П / (Ц – З). (7.6)

Із залежності

Р = КЦ – (З∙К + П),

одержується співвідношення відносного прибутку на одиницю продукції:

Р₁ = Р / К = (Ц – З₁) + П / К . (7.7)

Отже, для збільшення прибутку на одиницю продукції при заданій ціні необхідно зменшувати змінні витрати на одиницю продукції, зменшувати загальні постійні витрати і збільшувати обсяг виробництва.

У випадку, коли при заданому обсязі виробництва воно є збитковим, необхідно проводити аналіз змінних та постійних витрат з метою зменшення загальної їх величини. Другим напрямком є збільшення обсягу випуску продукції. При визначеному обсязі виробництва встановлюється необхідний обсяг власних ресурсів, необхідний обсяг кредиту, при якому буде забезпечена беззбитковість:

. (7.8)

Якщо підприємство не має можливості забезпечувати для беззбиткового виробництва продукції необхідні фінансові ресурси (С_В + С_К), то виробництво такого виду продукції є не доцільним при даних величинах З₁ та П.

Найдоцільнішим буде одноразово знаходити можливість забезпечувати зменшення величини змінних витрат З та постійних витрат при необхідній величині фінансових ресурсів за умовою:

(С_В + С_К) = П* – К_Б∙(Ц – З*). (7.9)

За дотримання умови (3.9) підприємство не витрачає суму (С_В + С_К) і не отримує прибутку, а К_Б – являє собою критичний обсяг виробництва.

Значення величини прибутку при заданих значеннях ціни, змінних витрат, постійних витрат та обсягу виробництва визначається за формулою:

Р = К∙(Ц – З) – П. (7.10)

Реальна зміна кожної із зазначеної величин потребує здійснення виробничих, техніко-економічних і комерційних заходів.

Для прийняття реального управлінського рішення потрібно побудувати графіки залежності прибутку (Р) від К, Ц, З, П. Одержати графік чотирьох змінних на площині неможливо, тому доцільно перейти від абсолютного значення Р до відносного:

, (7.11)

або

. (7.12)

Якщо

 = Ц / З і  = П / З,

то

, (7.13)

. (7.14)

Тоді, змінні і є лінійними функціями від . Це дає можливість графіки відносної величини прибутку у вигляді прямих ліній, які проходять через точку С (рис. 7.3, 7.4) із координатами  = 1, = – .

Рис. 7.3. Вплив відношення ціни Ц до змінних витрат З (відносної ціни) і обсягу продукції К на відносний прибуток при відсутніх постійних витратах.

У точці С сходяться всі прямі, які відповідають будь-яким значенням обсягу випуску К. Так, при  =1:

= К∙( - 1) -  = К∙(1-1) -  = - . (7.15)

Це означає, що при  = 1 при будь-яких значеннях К, = – , тобто точка С є вузлом.

Якщо  = 2 то

+  = К∙( - 1) = К∙(2-1) = К. (7.16)

Залежність (7.16) дозволяє провести прямі, що відповідають будь-якому значенню К. На рис. 7.3 точка D відповідає координатам  = 2, = – . Тоді:

= К∙( - 1) -  = К∙(2-1) -  = К - . (7.17)

У залежність (7.17) підставляємо значення = – , яке відповідає точці D, одержимо: -  = К - , тобто К = 0. Значить пряма СD є прямою нульового випуску продукції. Звідси можна виснувати, що при К = 0 відносний збиток дорівнює відносним постійним витратам  = П / З.

У точці D проводимо перпендикуляр DF до осі абсцис. Оскільки значення абсциси цього перпендикуляра дорівнює  = 2, то всі точки, що лежать на цьому перпендикулярі, мають відносно точки D значення:

+  = К. (7.18)

Рис. 7.4. Вплив відносної ціни  і обсягу продукції К на відносний прибуток при наявності постійних витратах

Таким чином, вісь DF є віссю обсягу виробництва, що лежить у точці D.

Зліва від т. С, тобто при 0    1 (або коли Ц < З) розташована зона збитку. Справа від т. С, тобто при  > 1 (або при Ц > З) розташована зона прибутку із зростанням відносної ціни  = Ц / З і обсягу К. Точка  = 1 при  = 0 є точкою беззбитковості для будь-яких значень К. Отже, при відсутності постійних витрат  = 0 при обсязі продукції К > 0 і Ц > З, буде прибуток > 0, який зростає зі зростанням К і  = Ц /З.

На рис. 7.4 відносний прибуток при   0 буде:

= Р / З = К∙( - 1) -  .

При  = 1 т. С переміщається вниз по осі ординат на величину . На величину  зміщуються у низ точки усіх прямих у порівнянні із графіком, що будується при  = 0. Це означає, що графік відносного прибутку = Р / З при  = П / З  0 одержується шляхом паралельного переносу всіх прямих графіку при  = 0 вниз на величину . Це означає, що в результаті суттєво змінюється залежність відносного прибутку = Р / З від відносної ціни  = Ц / З та обсягу виробництва К, тобто розширюється зона збитку і зменшується величина прибутку.

Отже, порівняння графіків, що зображені на рис. 7.3, 7.4 показує, що для підвищення прибутковості необхідно зменшувати постійні витрати. При збільшенні постійних витрат точка беззбитковості зміщується в право, тобто беззбитковість при заданому обсязі виробництва К та   0 може бути забезпечена лише при збільшенні відносної ціни  = Ц / З .