5.5. Оцінка та прогнозування вкладу інтенсивних і екстенсивних факторів в процесі залучення капіталу в інноваційних проектах

На сучасному етапі економічного розвитку проблеми раціонального використання ресурсів у процесі впровадження та освоєння нової техніки і технології стають пріоритетними в орієнтації підприємств на інноваційний шлях розвитку, оскільки, від їх вирішення залежить позитивність реалізації стратегії довгострокового розвитку національної економіки. Стратегічний розвиток має формуватись з урахуванням зростання темпів інноваційної діяльності підприємств незалежно від форми власності.

Загальна закономірність розвитку науково-технічного прогресу (НТП) зводиться до революційних переворотів у науці і техніці, якісних змін на рівні освіти та виробничих навичок робітників, до реформ організації виробництва і управління ними, що нагально потребує дослідження альтернативних варіантів раціонального використання ресурсно-виробничого потенціалу сучасного підприємства.

Аналіз НТП як об’єкта управління дає можливість сформувати систему показників, що визначають темпи НТП в процесі впровадження та реалізації інвестиційних проектів, які відповідають змісту, що вкладається окремими авторами в поняття різних видів темпів НТП. При цьому одним із способів обмеження числа показників, що включаються у систему, є вибір із сукупності нововведень саме таких їх видів, темпи створення яких визначають позитивну результативність використання ресурсно-виробничого потенціалу підприємства. Одна система показників є переважаючою для тих чи інших нововведень, а інша - відображає темпи останніх. Така система показників характеризує ступінь новизни інвестиційного проекту.

Створення системи показників, що визначають темпи НТП призводить до необхідності обмеження розгляду НТП лише за економічними характеристиками. Співставлення показників може дати відповідь на тип НТП, тобто якими будуть темпи НТП - екстенсивними чи інтенсивними.

Поняття “інновація” є більш широким, ніж “нова техніка”. Інновація - це використання результатів наукових досліджень і розробок, спрямованих на вдосконалення процесу діяльності виробництва, економічних, правових і соціальних відносин в галузі науки, культури та інших сферах діяльності суспільства.

За типом новини нововведення діляться на дві групи: матеріально-технічні та соціальні.

До матеріально-технічних належать: техніка; технологія; промислові матеріали. До соціальних відносяться: економічні; організаційно-управлінські; соціально-управлінські; правові; педагогічні.

За інноваційним потенціалом нововведення поділяються на: радикальні чи базові; комбіновані; модифікуючі.

За принципом співвідношення до свого попередника виділяються такі нововведення: заміщуючі; відміняючі; поворотні; ретровведення.

Розглядаючи нововведення за типом новини, виділяються такі: за обсягом; за цілями; за соціальними наслідками.

За обсягом нововведення діляться на: точкові; системні; стратегічні.

За особливістю механізму здійснення нововведення поділяються на групи: одиничні; дифузні; завершені; незавершені; успішні; неуспішні.

За особливостями інноваційного процесу виділяються такі: внутрішньоорганізаційні та міжорганізаційні.

На сучасному етапі для дослідження економічного росту необхідно забезпечити інтенсифікацію нововведень, саме тому слід виділяти інтенсивні нововведення:

багатоцільові нововведення, у яких одна новина розраховується на досягнення декількох бажаних цілей; радикальні, базові нововведення, що використовуються у випадках, коли часткові поліпшення не можуть пристосувати застарілу базу до нових умов.

Вклад інтенсивних і екстенсивних факторів у економічне зростання можна визначити за допомогою використання двохфакторної виробничої функції, що характеризує взаємозв’язок середніх темпів приросту продуктивності праці і g і його капіталоозброєності f:

g = f + , (5.1)

де  − коефіцієнт середньої еластичності продуктивності праці за її фондоозброєністю;  − темп приросту ефективності.

Коефіцієнт  за визначенням виробничої функції має числові значення від 0 до 1. це означає, що збільшення капіталоозброєності f на 1% приведе до меншого збільшення продуктивності праці g. Економічна сутність формули (5.1) інтерпретується наступним чином:

f – відображає динаміку капіталоємкого розвитку, а − темп інтенсифікації.

Тоді доля інтенсивного індукування технічного прогресу (d) для заданих періодів часу визначається за формулою:

, (5.2)

де d – доля інтенсивного індукування технічного прогресу; g – темпи приросту продуктивності праці; f – темпи приросту капіталоозброєності;  − коефіцієнт взаємозв’язку між темпами капіталоозброєності та продуктивності; у – темпи приросту товарної продукції.

Коефіцієнти взаємозв’язку між темпами капіталоозброєності та продуктивності праці визначається за формулою:

. (5.3)

Отже значення функції інтенсифікованого технічного прогресу може бути визначена за формулою:

T = 1 + (g – 1)d. (5.5)

Питання для обговорення

1. Що таке ресурси проекту?

2. Що включає в себе процес планування ресурсів?

3. Які існують джерела фінансування проекту?

4. Проведення яких етапів включає процес планування ресурсів?

5. Що таке управління контрактами? Які типи контрактів Ви знаєте?

6. Яка основна мета планування витрат?

7. Що таке кошторис витрат проекту? Для чого його складають?

8. Що розуміють під згладжуванням ресурсів?

9. Що таке бюджет проекту? Який порядок його складання?

10. З якою метою складають плановий баланс грошових надходжень і витрат?

Тема 6. КОНТРОЛЮВАННЯ ВИКОНАННЯ ПРОЕКТУ

6.1. Характеристика поняття «контролювання виконання проекту»

6.2. Контроль за виконанням календарних планів та бюджетів підрозділів. Звітність у системі контролю

6.3. Вимірювання та аналіз показників виконання проекту.

6.4. Проектні зміни.

6.5. Роботи на етапі завершення проекту.

Ключові поняття: контроль за виконанням проекту, бюджет,фінансові кошти,звітність проекту,завершення проекту

6.1. Характеристика поняття «контролювання виконання проекту»

Контролювання виконання проекту - процес, в якому керівник проекту встановлює чи досягаються поставлені цілі, виявляє причини, які дестабілізують хід роботи й обґрунтовує прийняття управлінських рішень, що коригують виконання робіт по проекту, перш ніж будуть завдані збитки проекту. Основними задачами контролю є перевірка фактичних даних, зіставлення їх із плановими і виявлення відхилень.

Предметом контролю є факти і події, перевірка виконання конкретних рішень, з'ясування причин відхилення, оцінка ситуації, прогнозування наслідків. Контроль передбачає постійне спостереження за просуванням проекту.

До елементів контрольного циклу відносяться елементи, що є об'єктами контролю — це час, вартість, якість, зміни виникаючі в ході реалізації проекту; підготовка, отримання, розподіл і схвалення документів проекту, стан справ з фінансуванням, експлуатаційні характеристики проекту, відповідність положенням контракту тощо.

До процесів контролю включають:

- визначення результатів діяльності на основі співставлення результатів здійснення рішень із запланованими;

- порівняння показників очікуваного й фактичного виконання планів;

- аналіз ймовірних відхилень від запланованих показників;

- перевірка припущень;

- перевірка методичної та змістової узгодженості планового процесу, проведення необхідних робіт для виправлення ситуації;

- встановлення контрольних нормативів;

- облік фактично досягнутих результатів;

- визначення відхилень між контрольними нормативами і фактичними результатами;

- проведення досліджень і аналізу відхилень;

- проведення необхідних робіт для виправлення ситуації.

Контроль дає керівнику проекту можливість визначити, чи варто переглядати плани, кошториси, якщо деякі параметри перевищили припустимі значення. Отже, під контролем проекту можна назвати процес перевірки виконання плану і вжиття заходів з метою усунення негативних відхилень.

Обов'язковими вимогами до контролювання виконання проекту є: точність, своєчасність, повнота інформації, забезпечення єдності інформації для всіх учасників проекту.

Для якісного проведення контролю за виконанням проекту використовують три основні види контролю:

• попередній,

• поточний,

• заключний.

Попередній контроль здійснюється до фактичного початку виконання робіт і направлений на дотримання певних правил і процедур, як правило він торкається ресурсного забезпечення робіт.

Поточний контроль здійснюється при реалізації проекту, він включає контроль часу, досягнення проміжних цілей проекту, виконання заданих обсягів робіт, контроль бюджету, контроль ресурсів, контроль якості. Основна мета — оперативне регулювання ходу реалізації проекту. Такий підхід базується на порівнянні досягнутих результатів з встановленими в проекті вартісними, часовими, ресурсними характеристиками. У залежності від необхідної точності розрізнюють такі технології поточного контролю:

• контроль на момент закінчення робіт;

• контроль в момент 50 % готовності робіт;

• контроль в заздалегідь встановлених певних точках проекту;

• регулярний оперативний контроль;

• експертна оцінка ступеню виконання робіт і готовності проекту.

Заключний контроль проводиться на стадії завершення проекту з метою інтегральної оцінки реалізації проекту. Основним призначенням його є узагальнення отриманого досвіду для подальшої розробки й реалізації проектів-аналогів і з метою вдосконалення процедур управління.

Необхідно зазначити також, що запорукою успішного контролю за виконанням проекту є ефективне планування. Не менш важливим є критерій ефективного звітування, а саме складання звітів за структурою і змістом планів, їх зрозумілість.

Звітність у системі контролю може складатися за різними формами від безпосередньо особистих контактів і телефонних переговорів, оперативної звітності та представлень вартісних показників у вигляді таблиць, графіків у вигляді гістограм до складання графіків руху витрат, представлень у системі контролю виконання контрактів на поставки, статистичного контролю якості тощо. Але незалежно від форми представлення звітних даних, звіт повинен включати п’ять основних пунктів:

1. кошторисну вартість;

2. фактичні результати, що характеризують процес виконання робіт проекту;

3. прогнозні результати, що характеризують очікуваний стан проекту на майбутнє;

4. відхилення, які показують наскільки прогнозні і фактичні результати відрізняються від запланованих чи розрахункових;

5. причини, що пояснюють існуючі відхилення від запланованих.

Форми звітності можна готувати заздалегідь, використання готових форм дає можливість оперативно готувати інформацію про хід виконання реалізації проекту. Крім того, форми мають бути компактними, розбірливими, доступними. Члени команди повинні витрачати якомога менше часу на заповнення звітів. Компактність форми представлення інформації скорочує обсяг даних, що реєструються, дозволяє включати важливу інформацію в бланки систематичних звітів, які направляються на технічні перевірки, та які набувають характеру ключових документів. Як правило, така форма звітів обробляється в автоматизованих системах, але можливе її використання і при ручному оформленні звітної документації.

Для керівників проектів при передачі інформації велике значення має її селективність і складання проміжних звітів, тобто отримання найбільш необхідної і оперативної інформації. Звіти, що відображають особливі випадки, призначені для ідентифікації і виділення найбільш важливої і критичної інформації, характерної для даної ситуації і передачі її зацікавленій особі в мінімальний проміжок часу, для прийняття відповідних рішень і наступних дій. Інформація про стан робіт подається у вигляді контрольного звіту про хід виконання робіт.

З метою забезпечення ефективності управління і можливості попереджувати певні збої і зриви до того, як вони виникнуть, звіти, що складаються повинні включати прогнозування і визначення існуючих тенденцій (трендів). Це можливо здійснювати за допомогою сіткових моделей, ресурсних гістограм, діаграм тощо.

Звичайно, що при підготовці звітності важливу роль відіграє аналіз інформації, що надходить. Наприклад, інформацію з бухгалтерських рахунків використовують з метою підготовки внутрішньої звітності для щоденного планування, моніторингу, контролю і стратегічного планування, а також зовнішньої звітності для власників та інших зовнішніх організацій. Звіти за даними бухгалтерського обліку є основним засобом контролю вартості проекту. Для різних користувачів, які беруть участь в реалізації проекту, їх готують за різним ступенем деталізації та за різними статтями. Зовнішні звіти мають спеціальну форму і передбачають специфічну процедуру обчислення, їх підготовка пов’язана з прийнятою системою бухгалтерського обліку.

З метою ефективного управління та контролю за ходом реалізації проекту звіти повинні мати певну періодичність. Звичайно, вона залежить від тривалості проекту, ризику, рівня звітування. Крім того звіти потрібно обговорювати на зборах, зібраннях, нарадах, у неформальній обстановці, але це обговорення повинне вирішувати проблеми, що виникають, давати поштовх для прийняття відповідних рішень щодо розробки можливих шляхів і дій для усунення відхилень, які негативно можуть вплинути на хід виконання проекту та результати проекту в цілому.