Як засіб зміни або ж пожвавлення у деяких газетах заголовну частину друкують іншим кольором. Іноді колір слугує тлом для всієї іаголовної частини.

2. Розділові засоби

До розділових засобів відносяться пробіли, лінійки, кінцівки та різноманітні фігурні елементи — зірочки, ромбики і т. ін. Вони ішкористовуються для поділу текстових та ілюстративних матеріалів па полосах номера і для виділення найважливіших із них.

Головне їх призначення — розділяти на зручні для читача одиниці та блоки смислові компоненти номера: умовні та реальні по­значення, знаки писемної мови, слова, речення, абзаци, заголовні та службові елементи, матеріали, добірки, колонки, полоси, сторінки, розвороти. Поділ відбувається завдяки графічному контрасту з шриф­тами й зображеннями. Лінійки ж і прикраси «включаються в робо­ту» вже на рівні фрази, а найчастіше —- на рівні матеріалу, добірки. Основна їх мета — не лише розподіл. Якість видання визначається гармонійною єдністю всіх компонентів. Отже, їх кінцеве завдання — роз'єднуючи, об’єднувати графічні елементи номера.

Таким чином, головними якостями розділових засобів мають бути їх нейтральність та універсальність.

Детальніше розглянемо специфік}' розділових засобів кожного окремо. Розпочнімо з пробілів або так званого «повітря». Пробіли — це вільний простір між друкувальними елементами, що з’являється під час набору та верстання полос і відображається на друкарському відбиткові. В усіх періодичних виданнях бувають пробіли міжлітер- ні, міжслівні, міжрядкові, міжколонкові, «повітря» у заголовках і навколо зображальних матеріалів, поля й середник.

Пробіли не задаються довільно, вони встановлюються згідно з певними поліграфічними правилами. Враховуючи діючі у поліграфії нормативи та інструкції, оформлювач чітко визначає міру своєї участі під час роботи з пробілами. У шрифтовому наборі вона, зокрема, об­межена, що пояснюється затвердженими постійними та жорсткими розмірами й пропорціями, в тому числі й у пробілах. Найменші й найважливіші з них — це пробіли між літерами (апрош) і рядками (інтерліньяж), утворюються автоматично: завдяки заплечикам, що

оточують вічко літери. Пробіли між словами та абзацні відступи також мають визначений розмір. Перевищення максимально до­пустимих пробілів між словами — один із наслідків застосування вузьких (2-2 '/₄ квадрата) форматів набору і відносно великих —

9. 10 пунктів, кеглів текстових шрифтів. Ще одне порушення правил

• вимушена розрядка. Вона також трапляється у вузькій — 1³/₄—2 квадрати — колонці, причому текст може бути набраний петитом.

Відповідно до вимог інструкції щодо набірних процесів, мінімальний пробіл між словами має бути не меншим за 7₄ кегля, а максимальний — не більше, ніж ³/₄ кегля. Великі — понаднормативні — пробіли знижують швидкість та утруднюють читання.

Однакові пробіли є нейтральними при сприйнятті й забезпе­чують ритмічно стійке читання тексту'. Для пришвидшення його чи уповільнення, відповідно, зменшують або збільшують пробіли.

При виборі основного формату рядка, окрім інших факторів (забезпечення оптимальної швидкості читання, економного вико­ристання площі тощо), враховується й можливість використан­ня найзручніших у комунікаційному та естетичному аспектах міжколонкових пробілів. Величина міжколонкового пробілу зале­жить від формату набору та кегля шрифт}'. Більшій ширині коло­нок має відповідати більший міжколонковий пробіл. При вузьких текстових колонках усе ж таки бажано застосовувати міжколонкові лінійки, щоб запобігти можливому злиттю сусідніх рядків.

На практиці при оформленні газети використовують різні лінійки. Текстові колонки завжди розділялися за допомогою шести- пунктових прямих міжколонкових лінійок, які дозволяють вирівняти текстові колонки.

Для відокремлення розташованих один над одним текстів застосовують кінцівки — короткі тонкі лінійки різної величини. Для виокремлення одноколонкових заміток зазвичай застосовують одноквадратні кінцівки, двоколонкових — двоквадратні, трико- лонкових — лінійки в 4-5 квадратів. Спроби замінити кінцівки збільшеними пробілами між текстами не можна визнати вдалими, бо вони призводять до втрати газетної площі.

Лінійки можуть з однаковою ефективністю виконувати всі функції, покладені на допоміжні засоби, а саме:

• дозволяють легко поділяти й об’єднувати змістові блоки, не вдаючись до додаткової заміни пунктів і форматів набору, збільшення пробілів тощо;

• проявляють себе як вдалий відокремлювальний, виділюва- льний засіб, здатний наголошувати на текстових, заголовних еле­ментах, а також на матеріалах, добірках, полосах;

• є активним декоративним засобом, спроможним змінювати конструкцію сторінки, суттєво впливати на її естетичне сприйняття.

Інший, окрім лінійок, роздільний засіб — фігурні елементи га прикраси. Для виокремлення текстів по вертикалі, заголовків і підзаголовків, авторських підписів (у випадку їх розміщен­ня над матеріалами) застосовують фігурні елементи — ромбики, іірочки, крапки й інші прикраси різної конфігурації та кегля. У функціональному плані прикраси застосовуються як декоративно- нидільно-роздільний засіб, що включається у графіку- полоси для подання текстових блоків, заголовних елементів.

Важливе значення мають розділові (декоративні) елементи — лінійки, пробіли, різноманітні прикраси.

Декоративними називаються такі елементи, призначення яких полягає у виділенні або відокремленні інших елементів, у групуванні окремих матеріалів. Вони надають специфічних рис оформлен­ню того чи іншого видання (або типу видання). їх відсутність погіршує орієнтацію читача на сторінках газети, розмиває межі між матеріалами, послаблює деякі акценти, але не змінює змісту. До де­коративних елементів належать лінійки, повні або неповні рамки; різноманітні фігурні позначки, кінцівки; плашки, підкладки; ініціал.

Діаграма (рис. 8) демонструє відсоткові значення використан­ня декоративних елементів у сучасних газетах.

На формування типу' газетного видання значною мірою впливає насиченість сторінок декоративними елементами й їх різновидами. Існують газети, в яких декоративні елементи майже не використову­ються, а функції відокремлення та виділення виконують пробільні елементи.

Потрібно пам’ятати, що успіх оформлення значною мірою за­лежить від того, наскільки вміло використано утилітарні та естетичні можливості цих елементів.