Деякі пристрої оснащуються УФ-ламповими джерелами (360- 450 нм), синім аргоновим лазером (488 нм), червоним гелій неоно- ним лазером (633 нм) і червоним лазерним діодом (650 нм).

Термальні системи найчастіше використовують пласта­ми з чутливістю до довжини хвилі випромінювання 830 нм.

1. і,с інфрачервоне або теплове випромінювання, звідки і назва технології — термальна. Тиражостійкість виготовлених таким чи­ном пластин сягає 150 тисяч відбитків. У фіолетовій технології для експонування пластин СТР використовують фіолетовий лазер з до- ііжиною хвилі випромінювання 410 нм і потужністю більше 30 мВт. Фіолетовий лазер малопотужний, має більший ресурс роботи, ніж іазер для термальної технології. Фіолетові СТР продуктивніші від термальних.

У газетному виробництві велику увагу приділяють технології

2. м воду інформації з комп’ютера на звичайну формну' пластину CtCP (Computer to Conventional Plate). Фірма BasysPrint перша створила (ля неї систему цифрового запису зображення. Такі пристрої за­стосовуються як для акцидентного, так і для газетного виробництва.

11еревага технології полягає в помітному зниженні витрат на формні пластини, по ній друкуються як щоденні, так і щотижневі газети. І (я технологія виявилася прийнятною для друкування на аркушевих офсетних друкарських машинах.

Таким чином, технології запису газетної інформації з комп’ю­тера на формний матеріал або в машину стають звичними, їх розви­ток продовжується.

2. Програмні засоби верстки періодичних видань

На даний момент існує багато програм верстки, які претенду­ють називатися видавничими системами. Провідними програмами верстки є InDesign і QuarkXPress, втрачає свої позиції PageMaker, окремо позиціонує себе на ринку продукт Corel Ventura — нині дещо застарілий, але ще використовуваний. Усі ці програми дозволяють робити оригінал-макети будь-якої складності, але ж якими метода­ми. Те, що в одній програмі можна зробити декількома простими ко­мандами, в іншій доводиться виконувати кружними трудомісткими шляхами.

Кожна програма має свою спеціалізацію, певні переваги та недоліки. Отже, охарактеризуємо кожну з наведених програм більш детально.

Corel Ventura. Це видавничо-поліграфічна програма профе­сійного рівня. Дозволяє створювати публікації різної складності з ілюстраціями, таблицями та формулами. Вперше з’явилася в 1986 році, не мала нічого спільного з компанією Corel і випускалася під назвою Ventura Publisher, була одним з найперших пакетів верстки для платформи IBM PC. Лише у 1993 році Ventura стає частиною компанії Corel і йменується Corel Ventura.

Програма має привабливі переваги: зверстана один раз у ній сторінка зможе публікуватися потім у безлічі різних форматах — на папері, CD, у середовищі Web, у форматі SGML або Adobe Acrobat.

Пакет Corel Ventura виділяється широким різноманіттям функціональних можливостей: це єдина програма, набір засобів якої виявився досить повним для того, щоб виконати всі завдан­ня, необхідні для сучасних видавничих систем. Наявні в пакеті інструменти макетування мають високу гнучкість використання. Хоча в пакеті Ventura немає автоматизованих засобів формуван­ня напрямних для стовпчиків, мова Corel Script, що постачається разом із програмою, дозволяє автоматизувати процес створення й розміщення напрямних. Цей пакет добре проявив себе при вертикаль­ному вирівнюванні, виставлянні розмірів усіх текстових стовпчиків і автоматичному формуванні буквиці.

Ventura побудована на використанні дескрипторів. Дескриптор може бути привласнений абзацам, вікнам, лінійкам, шаблон­ним сторінкам, виділеному тексту'. Можливі створення кількох дескрипторів абзац)' з різними параметрами (шрифт, інтерліньяж, вирівнювання і т.д.), і потім призначенням потрібного дескрипто­ра абзацам дуже швидка верстка необхідного документа. Усі де­скриптори зберігаються в стилі публікації, який можна зберегти в бібліотечному файлі і відтак використовувати в різних матеріалах.

Позитивною ознакою Ventura є робота з кольором і графікою. Corel Ventura універсальна, дозволяє створити публікації різної складності з мінімальними затратами сили і часу.

Традиційно програма структуру є документи на розділи та

сторінки, при цьому в одному виданні може бути багато розділів і не більше 9999 сторінок у кожному з них.

Adobe PageMaker. Призначена для організації видавничої системи верстання газет, журналів й іншої друкованої продукції. Використовуючи її, можна підготувати об’ємні видання, переважно текстового наповнення. Цей дуже популярний серед митців різної спрямованості пакет був розроблений фірмою Aldus досить давно. Оригінальні, прості у користуванні та багатофункціональні можли­вості продукту стали до вподоби такому «монстру» в галузі створення програмних продуктів для графіки, як корпорація Adobe System.

Один з лідируючих професійних пакетів для настільних видавничих систем і підготовки електронних публікацій Adobe PageMaker 7.0. Орієнтований на широке використання фахівцями найрізноманітнішого рівня підготовки, передусім — у малому і се­редньому бізнесі для створення і оформлення ділових документів. Продукт простий у використанні і включає більшість базових функцій для верстки і дизайну; може застосовуватися як «мале» або «домашнє» видавництво.

PageMaker 7.0 об’єднав у собі переваги як традиційних, так і су­часних видавничих технологій, серед яких нові можливості верстки і роботи з кольоровими зображеннями, широкий набір інструментів для підготовки публікацій, розширена сумісність з різними операційними системами, програмами Adobe й інших фірм. Adobe PageMaker 7.0 добре інтегрований з іншими пакетами Adobe, підтримує різні файло­ві формати (зберігає документи у PDF і HTML), включає нові фільтри (імпорт/експорт). У комплект додається ряд корисних утиліт: Adobe Table — для створення електронних таблиць, програма управління Post Script-шрифтами ATM, Acrobat Reader — для PDF-документів, оновлені утиліти конвертування файлів Microsoft Publisher і QuarkXPress 3.3-4.1 у формат PageMaker, режим імпорту/експорту, дозволяє обмінюватися даними з Microsoft Office (Word, Excel).

QuarkXPress — професійна програма для верстання кольо­рових видань (газет, журналів, брошур і рекламних проспектів). Крім верстання з унікальною можливістю обробки тексту, дозволяє здійснювати операцію високоякісного кольороподілу' і виводу на принтери і фотонасвітлюючі автомати. Перша версія цього продукту

з'явилася в 1987 році й була розрахована на комп’ютери платформи Apple Macintosh. Лише через п’ять років з’явилася і версія для плат­форм IBM PC під керуванням ОС Microsoft Windows.

QuarkXPress являє собою потужну систему комп’ютерного верстання. З його допомогою можна створити макети практич­но різного рівня складності, використовуючи готовий текстовий і графічний матеріал. Quark вважається лідером серед професійних систем комп’ютерної верстки вже більше двох десятків років. Великою популярність користується Quark Publishing System (QPS) — програмна система для організації колективної роботи в редакціях періодичних видань. Дана система найбільш ефективна при підготовці щоденних і щотижневих видань.

Досить приємне враження створює й те, що практично всі ко­манди меню мають гарячі клавіші, що особливо корисним вважають саме професіонали. До певних переваг можна віднести і цікавий ал­горитм праці з елементами шаблону, які можна редагувати на кожній окремій сторінці незалежно. Порівняно з версією 6.0 має 160 нових функцій.

Adobe In Design. У серпні 1999 року компанія Adobe офіційно оголосила про вихід нового продукту для професійної верстки ви­дань — InDesign. Призначенням InDesign є дизайн поліграфічної продукції високої якості та будь-якої складності, а також перетво­рення їх в електронні видання у форматах PDF або HTML.

Перші версії цієї програми не набули великої популярності через свою недосконалість і бідність функцій, але, починаючи з версії 2.0 InDesign стає нарешті дійсно професійною програмою й отримує заслужене визнання серед верстальників. На сьогодні існує вже версія 5.0 (CS3) цієї програми. Тепер це професійна програма для верстання будь-яких типів видань, лідер і своєрідний стандарт для програм верстки. Більшість видавництв користується саме цією програмою.

InDesign покликаний стати ядром видавничої платформи Adobe, що включає ще Illustrator, Photoshop, Acrobat. Для цього необхідно створити програму абсолютно сучасного рівня, що здатна інтегрувати новітні технології, які з’являються останніми роками.

InDesign побудована на основі легко заміщуваних, обновлю­ваних та доповнюваних програмних модулів, що реалізують його

окремі функції. Ідея модульності не нова в середовищі розробників програмного забезпечення, включаючи АсіоЬе. Для того, щоб допо­внити програму будь-якими новими функціями, не треба змінювати її код — достатньо підключити до неї новий модуль. Модулі розши­рення можуть пропонувати не тільки розробники програми, а й будь- які треті фірми. Успіх технології під’єднуваних модулів переконливо демонструється програмою РЬоШзЬор, для якої існує більш як півтори сотні модулів, що виконують різноманітні спеціалізовані завдання.

Архітектуру програми, що має власний інтерфейс модулів, які підключаються, графічно зображено на рис. 25, а. Недоліки її очевидні. По-перше, за допомогою модулів, що підключають, не­можливо змінити або доповнити базові можливості програми. По- друге, такі модулі не здатні використовувати функції один одного. По-третє, програма не може самостійно керувати модулями, напри­клад, для потреб макропрограмування.

Архітектуру іпБєбі^і показано на рис. 25, б. Вона позбавле­на перерахованих недоліків традиційної. Усі компоненти програми, включаючи ядро, є модулями, що підключаються. Модулі можуть відповідно до регламентованого інтерфейсу взаємодіяти між собою га використовувати окремі функції один одного. Це дає багато переваг розробникам, а в кінцевому підсумку і користувачам програми. Щоб виправити будь-які помилки, розробникам достатньо замінити модуль, у якому вони знайдені. Так само проста і процедура оновлення програ­ми. Якщо розробники реалізували якусь нову функцію, їм не потрібно переписувати багато фрагментів додатка, достатньо оформити функцію у вигляді модуля, що підключається. Модульна архітектура полегшує й життя користувача. Для встановлення оновлення не потрібно перевста- новлювати весь додаток. Треба лише помістити в папку ІпОезі§п новий модуль — відразу після цього програма готова до використання.

Усе це дозволяє в багато разів скоротити терміни розробки й оновлення додатка та забезпечити рівень підтримки користувачів. Вони завжди матимуть справу з програмою, що знаходиться на передньому краю видавничих технологій.

Не слід забувати, що й ядро програми стало мобільним, оскільки є модулем. Тепер оновлення версії зводиться до змінення набагато меншого об’єму коду. Так, ядро InDesign займає всього декілька мегабайт.

На відміну від інших додатків, InDesign повністю відкрита для сторонніх розробників. Тепер вони отримали доступ до внутрішніх функцій програми та мають можливість реалізовувати практично будь-які функції InDesign та, скільки потрібно, тісно інтегрувати розширення в програму.

Таким чином, InDesign за архітектурою дійсно більше схожа на операційну систему, ніж на традиційну видавничу програму. Під’єднувані модулі виконують тут роль додатків. Adobe зробила ставку на модульну організацію, відкритість, мобільність та роз­ширення можливостей. Це переконливо свідчить про її переваги у порівнянні з традиційним конкурентом Quark Inc.

InDesign має розвинуту' підтримку' макропрограмування на мовах AppleScript для платформи Macintosh та Visual Basic for Applications для платформи PC. Макромова забезпечує можливість автоматизації практично будь-яких задач, що виконуються в InDesign. Оскільки ці макромови використовуються для програмування в усіх додатках на вказаних платформах, макровизначення можуть викори­стовувати не тільки InDesign, а й інші додатки, наприклад, текстовий редактор або електронні таблиці.

Макропрограмування має багато переваг, зокрема забезпечує:

• автоматизацію рутинних часто виконуваних задач;

• реалізацію важких дій, що потребз’ють багато часу на вико­нання вручну;

• зниження кількості помилок за рахунок автоматичного ви­конання роботи;

• зменшення затрат часу на вивчення, написання та відлагод- ження у порівнянні з модулями, що підключають.

Отже, Adobe InDesign є найгнучкішою системою серед існуючих сьогодні.

Для прикладу розглянемо основні прийоми верстки газети формату А4 — обсягом 12 сторінок, чотириколонкова верстка, в програмі InDesign CS3.

Створення нового документа (рис. 26). Для створен­ня нового документа необхідно вибрати команду меню Файл—» Створити—»Документ (File—»New—»Document), у діалоговому вікні І Іовий документ (New Document) задати наступні параметри:

• Кількість сторінок (Number of Pages) — 32

• Встановити прапорець Розворот (Facing Pages)

• Формат сторінки (Page Size) — А4

• Орієнтація сторінки — книжкова

• У розділі Колонки (Columns) для параметра Кількість (Number) значення 3, значення Середника (Gutter) — 4, 233 мм

• Поля (Margins) — усі по 15 мм.

Клацніть на кнопці Більше Параметрів (More Options), при потребі введіть дані для параметра Дообрізний Формат (Bleed). Ці параметри визначають область поза сторінкою, яка буде роздруко- вуватися, і використовуються в тих випадках, коли друкувальні еле­менти виходять за рамки сторінки.

Створення шаблонних сторінок. Для конкретної газети створюємо кілька шаблонів:

1. Шаблон для напрямних, що являють собою недруковані лінії, які допомагають створювати точний макет сторінок, разом з напрямними колонок вони утворюють сітку, до якої легко можна прив'язати графічні й текстові фрейми.

2. Шаблон для колонтитулів і колонцифр.

3. Шаблон, який містить фрейми для заповнення першої шпальти.

Створимо еталонну шаблонну сторінку', структура якої буде

однаковою для всіх сторінок газети. Заносимо її до банк}' даних ша­блонних сторінок.

Відкрийте палітру Сторінки: Вікно—»Сторінки (Widow—» Pages).

На палітрі Сторінки виділена сторінка 1, яка відображається у вікні документа. Ця палітра розділена на дві частини. У верхній частині відображаються значки майстер-сторінок. У нижній — знач­ки сторінок документа. У даному документі майстер-сторінки пода­но для двосторінкових розворотів.

Двічі клацніть на словах A-Шаблон (A-Master), щоб виділити дві сторінки шаблону.

Розміщення напрямних на шаблоні, виберіть команду Макет —» Створити напрямні (Layout—»Create Guides). Встановивши пра­порець Preview (Перегляд), задаємо потрібні параметри (рис. 27).

Створюємо новий В-Шаблон. Створити його можна на основі вже одержаного шаблону; продублювавши вже існуючий шаблон. У меню палітри Сторінки виберіть команду Створити шаблон (рис. 28):

Створення колонтитулів і колонцифр. Передусім потрібно за допомогою інструменту' Текст (Туре) (Т) створити текстовий фрейм. Потім вибираємо команду Текст—»Вставити спеціальний символ—»Маркери—»Номер поточної сторінки (Type—»Insert Special Character—»Page Number). У текстовому фреймі повинна з'явитися буква «В», яка представляє В-Шаблон; цей символ відображає

символ сторінки на сторінках публікації. Для вставки колонтитулу необхідно вибрати команду Текст—»Текстові змінні—»Вставити змінну—»Верхній колонтитул.

Далі на сторінку зверху вставляються назва газети, номер, дата. Такі вставки зазвичай є попередньо розробленими, готовими, їх можна вставити, помінявши лише номер і дату

Потім, відповідно, присвоюємо сторінкам потрібні шаблони. Імпорт і редагування тексту. Після цього імпортується текст (Файл—»Помістити (File—»Import) у відповідні колонки/фрейми. Як уже згадувалось, є чотири режими заповнення текстом: ручний (pSJ ), напівавтоматичний (fyT), автозаповнення (fjjj'), автозаповнення в межах сторінки (f [ ).

Створюються/задаються стилі абзацу і символів. Створюємо стилі для основного і додаткового тексту; для заголовків, підзаголовків і підписів до ілюстрацій. Підбираємо шрифти.

Вибравши розмір шрифт}' та інтерліньяж для основного тек­сту; бажано встановити сітку базових ліній (рис. 29). Вони показу­ють міжрядкові інтервали для основного тексту і використовуються для вирівнювання базових ліній тексту колонки з базовими лініями тексту в сусідніх колонках.

Виберіть команду Редагування—»Параметри—>Сіткн (Edit—> Preferences—»Grids), щоб встановити її параметри. У групі елементів Сітка базових ліній (Baseline Grid) введіть значення 0 у полі Початок (Start) і Відносно (Relative to) верхнього поля.

У полі Приріст кожні (Increment Every) введіть значення, рівне інтерліньяжу. У списку Переглянути (View Threshold) виберіть 75%

• це значення мінімального масштабу, при яшму сітку буде видно на екрані. Натисніть ОК!

Щоб встановлену сітку було видно на екрані, потрібно вико­нати: Перегляд—» Сітка і направляючі—» Показати базовову сітку (View —» Guides&Grid -"»Show Baseline Grid).

Виділіть увесь текст і на палітрі керування (рис. ЗО) активуй­те значок Засоби форматування абзаців (|), клацніть на кнопці Вирівнювання по сітці базових ліній (33). Текст зміститься так, що базові лінії букв збіжаться з лініями сітки.

Імпорт шюстраційного матеріалу

Коли тексти усіх статей поміщено і підрівняно, імпортуються фотографії/ілюстративний матеріал (Файл—»Помістити). Це більш копітка робота, ніж вставляння тексту.

Потрібно задати обтікання текстом для рамки: Вікно —» Обтікання текстом (рис. 31).