Розділ 10. ДОДРУКАРСЬКА ПІДГОТОВКА ГАЗЕТНИХ ВИДАНЬ

1. Системи введення, опрацювання і виведення інформації

У структуру системи додрукарської підготовки видань мо­жуть бути включені найрізноманітніші пристрої, номенклатура яких залежить від типу друкарського устаткування, а також від характеру і об’ємів виробництва продукції, що випускається. Системи додрукарської підготовки видань відрізняються складом, послідовністю і змістом технологічних операцій, які визначаються прийнятою схемою технологічного процесу, вживаним устаткуван­ням, програмним забезпеченням і матеріалами.

Основний час у додрукарській підготовці видань зазвичай відводиться на введення і обробку текстової та образотворчої інформації.

Технологічний процес опрацювання текстової інформації обирається залежно від виду та складності текстового оригінал}', апаратного та програмного забезпечення виробництва.

Є три основних технології введення текстової інформації:

• за допомогою клавіатури і текстового редактора;

• за допомогою систем усного розпізнавання мовлення;

• за допомогою систем оптичного розпізнавання знаків (Optical Character Recognition (OCR));

Найпростішою і найбільш доступною технологією є ввід тексто­вої інформації з клавіатури, але це ду же трудомістка і клопітка робота.

Сьогодні однією з найчастіше використовуваних програм вве­дення і обробки тексту є Microsoft Word. За допомогою цієї' програми тексти, набрані і збережені на носії даних, можуть далі без проблем використовуватися в технологічному процесі. Відомі й інші паке­ти, наприклад. Word Perfect і Macintosh Word. Для набору наукових текстів з формулами і спеціальними знаками найзручніші програмні продукти ТЕХ.

Сьогодні ручний набір застосовується доволі рідко, оскільки текстова інформація у видавництва в основному подається авто­рами в цифровому вигляді або через мережу даних (наприклад, по електронній пошті через мережу ISDN). Це економить час і підвищує актуальність інформації. Інформація також може подаватись у вигляді віддрукованих документів. Останні можуть скануватися і оброблятися програмами для розпізнавання текстової інформації.

Отож дедалі частіше застосовуються системи оптичного розпізнавання символів OCR (Optical Character Recognition), що ста­ли невід’ємною частиною інтегрованих пакетів, за допомогою яких здійснюються введення, збереження й обробка паперових та елек­тронних документів у комп’ютері.

За допомогою OCR текст, представлений у рукописній або машинописній формі, перетвориться в цифрову, тим самим ставши придатним для обробки. Спочатку в процесі відображення докумен­та. що знаходиться на папері, здійснюється його введення оптико- електронними прочитувальними системами. Документ має вигляд бітової карти. Надалі бітоваструктуразнакаконвертустьсявтекстовий код. У процесі прочитування документ сканується і описується пев­ного матричною структурою. Значення яскравості й кольору кожної точки матриці записуються в цифровій формі. Чорно-білі документи при скануванні описуються одним бітом інформації на точку зобра­ження. При скануванні кольорових оригіналів з розкладанням на чо­тири фарби необхідно використовувати до 32 біт на крапку. Роздільна здатність пристроїв, що здійснюють сканування, визначає, наскільки точно лічене зображення відповідає оригіналу Для більшості тексто­вих оригіналів роздільна здатність 300 dpi дозволяє одержати висо­кі' надійність розпізнавання знаків при використанні процесів OCR (кегль шрифту, починаючи приблизно з 4 мм, залежно від чіткості зображення елементів шрифту). Ілюстрації і текст набраний шриф­тами малих кеглів з роздільною здатністю 600 dpi. Для цифрового представлення зображення зазвичай використовують формат TIFF (Tagged-Image File Fonnat). Процес OCR охоплює п’ять етапів:

• ідентифікація текстових та ілюстративних блоків з виклю­ченням останніх; .

—- розпізнавання знака за допомогою аналізу його форми і порівняння з характерними ознаками еталону”

• ідентифікація слова за допомогою масивів словників;

• коректура нерозпізнаних слів або знаків шляхом відобра­ження їх на екрані з підтвердженням або виправленням оператора;

• формату вання даних в одному з форматів для висновку', напри­клад, ASCII, Word, RTF або PDF, а також запис даних для зберігання.

В результаті використання способу OCR текстова інформація перетвориться в цифрові дані, придатні для подальшої комп'ютерної обробки, подібно до тексту', введеного з клавіатури. Критеріями ішбору того або іншого методу розпізнавання є шрифти оригіналу, необхідна швидкість розпізнавання, об’єм і якість словника, ннкористовувані формати даних і ціна. Поширені сьогодні програмні продукти для реалізації OCR — це Omni-PagePro (Caere Corp.), Optopus (Makrolog GmbH), Adobe Capture (Adobe Systems).

Най продуктивнішою є технологія введення текстової інфор­мації за допомогою голосу, тобто систем розпізнавання усного мов­лення. Прийнятна продуктивність досягається в тому випадку', якщо використовується обмежений запас слів і термінів. Крім того, система повинна бути пристосована до тембру голосу оператора, що вводить текст. Такі системи зазвичай знаходяться у стані розробки і доповнень.

Введення в комп’ютер графічної інформації здійснюється за допомогою цифрових фотокамер і сканерів, які перетворюють зо­браження в цифровий двійковий код, розбиваючи його на пікселі (крапки) і аналізуючи їх оптичну густину в різних колірних ка­налах. Передача цифрової графічної і текстової інформації може здійснюватися за допомогою різних носіїв, а також через локальні мережі підприємств або за допомогою Інтернету.

Сканери поділяються на чотири категорії: ручні, планшетні, барабанні і сканери для обробки плівок і діапозитивів. Результат сканування багато в чому залежить від типу сканера. Так, ручні ска­нери не отримали широкого розповсюдження у видавничій справі, оскільки їх область відображення, розрядність бітового представ­лення і діапазон густин вкрай обмежені.

Планшетні сканери на сьогодні є найбільш популярними пристроями введення зображень, оскільки вони доступні і прості у використанні, можуть обробляти оригінали різних розмірів і забезпечують прийнятну якість зображення. Планшетні сканери у співвідношенні з ціною і якістю можна розділити на три категорії:

• прості моделі, що можуть використовуватися при скануванні чорно-білих та кольорових ілюстрацій для видань не дуже високої якості. Вони дозволяють вводити зображення з 256 градаціями сірого, більшість може оцифровувати зображення з 24-бітною гли­биною кольору. Роздільна здатність складає від 300 до 600 сірі;

• моделі проміжного класу мають роздільну⁷ здатність від 600 до 1800 сірі, глибину кольору 10-12 біт на канап, покращений діапазон густин і великі області відображення;

• моделі високого клас)⁷ найчастіше застосовуються в сервісних бюро, агентствах і видавництвах, де потрібно сканува­ти велику кількість зображень і важлива висока продуктивність і якість. Серед них є моделі, які з своїми параметрами наближаються до відповідних параметрів барабанних сканерів.

Барабанні сканери є найбільш досконалими серед усіх типів сканерів. Вони забезпечують найбільшу глибину кольору і широкий діапазон густин, високу роздільну здатність і обробку різноманітних оригіналів. Залежно від моделі роздільна здатність барабанних сканерів складає від 2500 до 8000 сірі, що дозволяє в багато разів збільшувати оригінал, наприклад, слайд чи діапозитив, які також можна сканувати за допомогою барабанних сканерів.

Сканери для обробки плівок і діапозитивів можуть обробляти стандартну 35-мм плівку, а також прозорі матеріали іншого формату⁷ (6x7 см, 2Уа X 2 /л дюйма, негативи і діапозитиви 4x5 дюймів), їх роздільна здатність становить від 2000 сірі у простих моделей до 5083 сірі у найбільш складних.

Основою видавничого устаткування (станцій набору, опра­цювання зображень, верстки, а також спуску полос) є персо­нальні комп’ютери, конфігурація яких визначається вимогами, пред’явленими спеціалізованим програмним забезпеченням. В основ­ному вибір конфігурації полягає в правильному визначенні таких параметрів комп’ютера, як тактова частота роботи процесора, об’єм оперативної і зовнішньої пам’яті, у виборі моніторів, контролерів зовнішніх пристроїв, адаптерів зв’язку та інших пристроїв, а також системного програмного забезпечення комп'ютера.

У поліграфії застосовують дві комп’ютерні системи — плат­форма ІВМ або РС, що базується на використанні процесорів фірми ІШеІ і Мас (скорочена назва комп’ютерів МасіШозЬ фірми Арріе), від­повідно до яких створюється програмне та апаратне забезпечення.

Сьогодні займатись видавничою справою на РС можливо, про­те серйозної конкуренції комп’ютерам Мас вони не складають. При однакових технічних характеристиках комп'ютери Мас (зокрема у видавничо-поліграфічній галузі) переважають комп’ютери ІВМ за можливостями та приблизно на 40% за продуктивністю. Під час роботи практично не виникає проблем з вини програмного забезпе­чення, що характерне для ІВМ. КВС на базі Мас характеризується високою надійністю та стабільністю роботи, але, відповідно, ста­вить і високі вимоги щодо характеристик апаратних пристроїв та системи енергоживлення. Все сказане обумовлює високу вартість комп’ютерів і КВС на платформі Мас.

Вибір платформи для КВС залежить від завдань і можли­востей: для випуску рядової продукції можливим є застосування більш дешевих та доступних ІВМ-сумісних комп’ютерів і систем, а для більш якісних робіт необхідна КВС тільки на платформі Мас, отож приблизно 80% усіх працюючих КВС створено на базі плат­форми Мас.

Робочі станції у видавничій справі умовно можна поділити на чотири категорії:

1. недорогі ПК з мінімальними можливостями розширення, невеликою місткістю жорстких дисків, оперативної пам’яті, які ви­користовуються як робочі місця для складання і коректури текстів;

2. станції верстання, які комплектуються оперативною пам'ят­тю, монітором з високою якістю зображення і високою роздільною здатністю, графічним прискорювачем для компакт-дисків;

3. станції опрацювання графіки комплектуються оперативною пам’яттю, монітором зі спеціалізованими графічними платами — прискорювачами, швидкісними мережевними платами, графічними планшетами і зовнішніми накопичувачами великої місткості;

4. станції, орієнтовані на кінцеве переддрукарське опрацюван­ня, розміщення шпальт на плівці.

Вибір апаратних і програмних засобів доцільно виконувати з урахуванням перспектив розвитку, що як правило, пов’язаний з потребами розширення кола вирішуваних задач і з появою нових, більш довершених програм і пристроїв.

Для виводу інформації з КВС використовують наступні мето­ди і засоби.

Матричні принтери формують зображення крапками, що утворюються внаслідок натискання голок на стрічку, просочену чор­нилом. Роздільна здатність принтера залежить від кількості голок у друкувальній головці і може складати 72 або 144 dpi (відповідно 9 чи 24 голки). Такі принтери у видавничій справі сьогодні використову­вати не варто, навіть для чорнових варіантів документа.

Струминні принтери здійснюють процес друку шляхом розбризкування чорнила. У видавничій справі струминні принтери зручно використовувати для пробного кольорового друку, однак слід враховувати невисоку швидкість друку на таких принтерах. Сучасні струминні принтери можуть друкувати з роздільною здатністю до 1440 dpi.

Сублімаційні і термічні принтери використовують суху ре­човину, яка після підігріву наноситься на сторінку. В принтерах з використанням сублімації нанесена на плівку фарба розігрівається і переноситься на папір. У термічному принтері на папір наноситься розплавлений забарвлений віск. Обидва типи принтерів можуть за­стосовуватися для друку невеликих кольорових документі в. часто їх застосовують для кольоропроби. Однак слід враховувати, що кольори, створені такими принтерами, відрізняються від отриманих при друці.

Лазерні принтери формують сторінку на лазерному барабані шляхом нанесення тонера, який потім переноситься на папір. Лазерні принтери забезпечують роздільну здатність до 1440 dpi. Чорно-білі лазерні принтери забезпечують достатньо хорошу якість друку однак для високоякісних повноколірних видань плівки на таких принтерах виводити не рекомендується. Кольорові лазерні принтери можна використовувати для кольоропроби, єдиний їх недолік — ви­сока вартість.

Фотонасвітлюючі автомати (ФНА) слід вважати окремою групою вивідних пристроїв, які використовуються в поліграфічному виробництві.

Пристрій повинен засвітлювати зображення на світлочутливий матеріал, і бути обладнаним лазерним джерелом світла, оскільки тільки лазер здатний забезпечити необхідну точність запису, і також розуміти мову опису шпальт Post Script, яка стала стандартом для видавничих систем. Крім перечислених вимог, ФНА повинен забезпечувати мак­симально можливу якість запису кольороподілених фотоформ, що

означає: максимальну точність і повторюваність кольороподілених фотоформ; абсолютну лінійність ФНА; високу оптичну густину фотоформ; рівномірність променевого потоку в площині точки, яка засвітлюється лазером на фотоматеріалі; відсутність внутрішнього відбивання світла в експонуючому механізмі фотоавтомат}'.

Растрові процесори: у традиційній технології computer-to-film (ctf) у результаті растрування одержують растрову фотоформу, де градація напівтонів на плівці передається дискретно завдяки різній величині растрових елементів. Найпоширеніший сьогодні метод растрування — електронний.

Операцією електронного растрування у фотонасвітлюючому автоматі керує растровий процесор — Rip (Raster Image Procesor). Він здійснює перетворення математичного опису шпальт видання зі спеціалізованого файлу в матрицю двійкових значень для експо­нування фотоскладальним автоматом. Сучасні растрові процесори обов’язково повинні розуміти Post Script, оскільки ця мова опису сторінок стала стандартом у комп’ютерних видавничих системах.

Растровий процесор виконує такі функції:

• забезпечує інтерфейсний зв’язок з комп’ютером для вве­дення даних;

• слугує засобом сервісу та діагностики;

• виконує інтерпретацію мови Post Script, Post Script Level 2 та інших;

• здійснює обмін між пристроями зовнішньої пам’яті, постій­ної пам’яті і дисковими нагромаджувачами;

• забезпечує вихідний інтерфейс.

Спочатку проблема електронного растрування полягала у можливості поєднувати комп’ютерне та поліграфічне растрування (кутів повороту й лініатури растрів) для створення матриці пікселів, що раціонально використовували б роздільну здатність системи. Технічне рішення було знайдено. Як наслідок результаті — чим більша роздільна здатність експонувального пристрою та чим вища технологічно можлива лініатура поліграфічного растру, тим більше можна передати градацій на плівці, формі, репродукції. І сьогодні практично всі вивідні пристрої провідних фірм-виробників обладнані растровими процесорами (RIP), які безпосередньо виконують опи­сану операцію.

Технології CtP дозволяють суттєво підвищити швидкість і збільшити продуктивність формного процесу. Для європейського газетного і журнального виробництва цей факт вже став очевидним. Вся технологія ділиться на три групи за технологічними інтересами: форми з термічною обробкою, використання фіолетового лазерного діода і УФ-експонування.

Найбільш конкуруючі технології — термальна і фіолетова. У термальній технології існує два типи пристроїв — з зовнішнім і внутрішнім барабаном. їх відмінність полягає у кріпленні пластини. Для фіолетових СТР-пристроїв існує також два типи пристроїв — з внутрішнім барабаном і так званої планшетної побудови.

Планшетні (площинні) пристрої — форма фіксується на плос­кій основі, запис здійснюється експонувальною головкою, яка пе­реміщається. Такі насвітлювачі пропонуються головним чином для газетного виробництва, але є моделі, які виробники рекомендують і для комерційного друку.

Пристрої з зовнішнім барабаном — форма розташовується на зовнішній поверхні обертового циліндра. Експонування здійснюється системою лазерів, об’єднаних у лінійну матрицю, яка переміщується вздовж осі циліндра. Для високої точності запису СТР із зовнішнім бара­баном устатковують системами автобалансування. Такі насвітлювачі пла­стин забезпечують високі показники роздільності та продуктивності.

Пристрої з внутрішнім барабаном — форма розташовується на внутрішній поверхні нерухомого циліндра. Експонування прово­диться променем лазера, що передається на поверхню пластини через обертову призму'. Продуктивність залежить від обраної роздільності і швидкості обертання призми. Чим вища роздільність, тим мен­ший розмір плями лазера і, відповідно, нижча продуктивність. Для газетного виробництва пропонують високопродуктивні системи. СТР-пристрої для комерційного друку характеризуються високими показниками роздільності, але невисокою продуктивністю.

Запис зображення в більшості СТР здійснюють лазерні дже­рела випромінювання на відповідні до їх спектрального складу світлочутливі шари формних пластин. Найбільше поширення от­римали інфрачервоний лазерний діод із довжиною хвилі 830 нм; інфрачервоний лазер YAG (1064 нм); зелений лазер FD YAG (532 нм); фіолетовий лазер (400-410 нм).