Розділ 9. МАКЕТУВАННЯ НОМЕРА ГАЗЕТИ

1. Аналіз системи модульного конструювання друкованих видань

Модульне конструювання загалом і модульна сітка зокре­ма активно впливають на конструювання та зовнішній вигляд друкованих видань. Модульне проектування — один із способів графічного дизайну, прирівняний до класичного проектування. Будь-яка комбінація горизонтальних і вертикальних ліній, яка використовується для вирішення завдань конструювання або знахо­диться в основі модульної системи конструювання, кваліфікується як сітка. Необхідно відрізняти загальноприйнятий різновид сітки, пере­тин горизонтальних і вертикальних ліній якої утворює прямокутний модуль, від менш звичної типографської сітки, де головна функція ліній — визначення полів, форматів полос і основних просторів у макеті. Інколи сітки — це звичайнісінькі макетні бланки, застосу­вання яких відіграло значну роль у розвитку системи модульного конструювання.

Модульні сітки класифікуються за: складністю — прості і складні;

видом видань — книжкові, журнальні, газетні, рекламні, загальностильові;

принципом побудови — двовимірні; тривимірні; елементами побудови — на основі прямокутника «золото­го перетин}'»; прямокутника «ч2»; на основі квадрата; довільних елементів тощо.

Композиційно-графічна сітка, на відміну від звичайних макет­них бланків, будується з урахуванням певних визначених пропорцій і слугує для вирішення завдань конструювання. Правильно організувати простір на макеті і створити якісну конструкцію молена, лише добре вивчивши принципи пропорціонування. Отож дослідження сітки і систем модульного конструювання немож­

ливе без огляду існуючих принципів пропорціонування. Перший принцип пропорціонування — принцип золотого перетину, що базується на правильному п’ятикутнику, який разом з вписаним у нього зірковим багатокутником утворює десятки золотих перетинів (рис. 20 а). Прямокутником золотого перетину' називається такий прямокутник, коротша сторона якого дорівнює найбільшому перети­ну його довшої сторони. Математично це можна записати так: а:Ь = Ь: (а+Ь). У числовому виразі співвідношення величин при золотому перетині рівне 1,6180 і позначається буквою Ф (перша літера від імені грецького скульптора-проектувальника Фідія).

На рис. 20 б наведено один зі способів поділ}' лінії в крайньому та середньому співвідношеннях і побудови прямокутника золотого перетину. На лінії ab, опускаючи з точки h перпендикуляр Ьс, який дорівнює половині ab, і проводячи гіпотенузу ас, будуємо прямо­кутний трикутник abc. Тоді гіпотенузу ас ділимо у точці s дугою радіусом Ьс, проведеною з точки с. Приймаючи точку за центр кола, проводимо дугу радіусом as. Там, де дуга перетинає лінію ab у точці g, вона ділить її в крайньому (М) і середньому (т) співвідношеннях. Приймаючи М за коротшу сторон}' прямокутника, a ab за довшу, будуємо прямокутник золотого перетину.

Золотий перетин — це не єдиний спосіб отримання гармонійних пропорцій. Важливу роль при поділі простору ма­ють деякі поєднання, які базуються на простому квадраті. Другий принцип пропорціонування — принцип квадрата, який є природ­ною частиною прямокутника золотого перетину. Також може бути побудований прямокутник л/2 , котрий утворюється проведенням дуги радіусом, що дорівнює діагоналі квадрата (рис. 21 а). Цей пря­мокутник інколи сприймають за прямокутник золотого перетину. Він складає основу для форматів серії А, прийнятої як стандарт в Європі та Англії (найпоширеніший формат А4 — 210 X 297 мм). Квадрат відіграє визначальну роль у модульній системі Японського національного дому, яка походить від розміру солом’яних циновок (0,91 х 1,83 м) — «татамі» (рис. 21 б).

Четвертий принцип пропорціонування — це принцип моду- лора, розроблений Ле Коб’юзьє. Початково модулор мав слугувати для архітектурних форм, проте Дуже швидко знайшов своє застосу­вання в інших сферах, у том)' числі при модульному конструюванні друкованої сторінки. Опираючись на принцип золотого перетину

нова система пропорційних співвідношень взяла за основу метрики розміри людського тіла (рис. 22 г). Головними точками, що визнача­ють зайнятий простір, Ле Кобюзьє вибрав сонячне сплетіння, маківку голови і кінчик пальців витягнутої руки. Відстань від землі до соняч­ного сплетіння — крайнє ділення золотого перетину, а віддаль від сонячного сплетіння до маківки — середнє. На цій основі отримано нескінченний ряд математичних співвідношень, які широко викори­стовувалися в практиці модульного конструювання. Створювані на цій основі модульні системи перетворили звичайні макетні бланки на сучасні модульні сітки.

П’ятий пинцип пропорціонування — сітка. Сучасна сітка — це результат тривалого процесу розвитку (тому назвати її розробника неможливо), і саме вона лежить в основі сучасної системи модуль­ного конструювання. При її використанні сторінки видань стають виразними у своєму оформленні, вся конструкція відзначається єдністю та цілісністю. Існує певний зв’язок між вимогами часу, спо­собом друку та методикою проектування. З’явившись з примітивних

макетних бланків газет і журналів (рис. 23), модульна сітка стала поширюватися, а також виникла необхідність у проектуванні ви­дань складної структури, коли потрібно було вирішувати проблеми створення «фірмових стилів» видань, які б вирізняли їх серед інших. Використання комп'ютерних видавничих систем (КВС) з певними принципами програмування, які лежать в основі модульного проекту, надає широкі можливості для модульного проектування та констру­ювання друкованих видань. Сітка — це така ж модульна система, призначена організовувати текстовий та ілюстративний матеріал. Водночас сітка може бути лише частиною модульного проекту, який визначає принципи шрифтового оформлення, спосіб подачі та вибір текстового й ілюстративного матеріалу.

Варіанти сіток можуть бути найрізноманітнішими. Сітка може визначати поля і формат складання, бути основою для складної структури з широким використанням друкарських засобів і візуальних можливостей. Оцінювати переваги сітки потрібно за якістю отриманої конструкції, а не за складністю малюка сітки.

Форма і функція сітки. Малюнок сітки залежить від змісту і задуму проекту'. Оскільки кожна сітка робиться у відповідності до специфіки визначеного певного проекту, структура її визначається індивідуальним стилем оформлювача. Отже, малюнок сітки може мати безліч варіантів. Проте по відношенню до форми сітки існує декілька загальних принципів, що використовуються для більшості сіток і які необхідно знати при проектуванні модульних систем.

Найпростіша сітка (розроблена в Німеччині), яка становить основу модульних систем, являє собою цілісну композицію горизон­тальних і вертикальних ліній, що утворюють квадрати. Ця сітка уніфі­кується за горизонтальними і вертикальними розмірами, в основі яких

• лійнс-спейс — кегль основного шрифту' плюс розмір шпон: вели­чина одного модуля (квадрата-комірки). На практиці сітку не завжди можна побудувати з квадратів. Сітка, в основі якої квадрат, ідеальна для модульної структури, і квадрати ідеально групуються в горизонтальні й вертикальні прямокутники зі співвідношенням сторін 1:2, 2:3, 3:4.

Вертикальні лінії сітки контролюють внутрішні і зовнішні поля, виділяють колонки набору і визначають відстань між ними. Розмітка цих ліній практично завжди ведеться в цицеро, що відповідає існуючим друкарським стандартам. Горизонтальні лінії сітки визначають верхні і нижні поля, висоту' колонок набору, розміщення заголовків та ілюстративного матеріалу. Якщо розмітка вертикальних ліній ведеться в системі цицеро, то відстань між горизонтальними лініями вимірюється в пунктах, оскільки залежить від кегля шрифту' та інтерліньяжу. Це одна з причин, чому абсолютно квадратна сітка не може існувати. Кількість вертикальних ліній у сітці можна варіювати, що дозволяє змінювати ширину і кількість колонок. Модульна сітка є набором тих напрямних, уздовж яких розташовуються елементи сторінки. Це значно полегшує розміщення даних у документі. Отже, основною функцією сітки є забезпечення візуального зв’язку між окремими блоками та збереження спадкоємності дизайну при переході від сторінки до сторінки.

Модульна сітка може бути універсальною для якогось окремого видання або для цілої серії видань. Вона може бути лише частиною модульного проекту, який визначає шрифтове оформлення, спосіб подачі текстового та ілюстративного матеріалу.

Основи модульного конструювання газет. В основі верстки більшості газет лежить макетна сітка. Поділ полос складання на окремі колонки, лінійки, певну кількість рубрик притаманне газеті й утворює її модульну систему. Але побудована без урахування принципів модульного конструювання, така система сама себе обмежує. Адже макетний бланк може слугувати організуючим модульним елементом конструювання газетних сторінок. Декілька варіантів системи модульного конструювання газетної полоси запропоновали відомі художники-оформлювачі (рис. 24).

Розглянемо та проаналізуємо їх детальніше.

Едвін Тейлор (художній редактор лондонської газети), вико­ристовуючи модульне конструювання, прийшов до оригінального типографського рішення — розробив макетні листи лише з горизон­тальними лініями і шкалою кількості рядків з правого та лівого країв макетного бланка. Це значно оживило вигляд сторінки і надало нові можливості для оформлення.

Массімо Віньєллі (художник-оформлювач нью-йоркської недільної газети) розробив модульну сітку, яка характеризується