Д

Дистрибуція і додана вартість

Виробництво

Продукт

Послуги та споживчі властивості

оволі часто підприємницькі ідеї ґрунтуються навколо певного продукту у формі своєрідного “дерева ідей”. Більш складніші ідеї побудовані за принципом синергії. В основі “дерева ідей” перебуває виробництво продукту (з можливими технологічними змінами і модифікованими споживчими властивостями, а “крону” формують можливості доданої вартості, дистрибуції та надання додаткових послуг.

Рис. 12.1. “Дерево ідей” – схема формування підприємницьких ідей навколо певного продукту підприємництва

Опрацювання та експертна оцінка підприємницької ідеї може бути здійснено:

• на офіційному рівні, із залученням спеціалізованих фірм та експертів;

• на рівні внутрішніх дискусій і контактів;

• самоосмислення та критичний самоаналіз;

Під час експертизи цьому етапі повинна всіляко заохочуватись: критика та конструктивізм.

Коли підприємницька ідея пройшла експертизу та набула певних конкретних обрисів необхідно визначитись якими ресурсами вона реалізовуватиметься у практику. Мова йде про так званий підбір складових підприємництва.

Деякі дослідники вважають, що підбір складових доцільно розглядати в розрізі таких основних рубрик:

персонал; продукт підприємництва;

середовище; фінанси.

Підбір складових підприємництва (особливо в індивідуальному підприємництві) часто буває підсвідомим, без чіткого усвідомлення цього процесу. Він включає:

• оцінку продукту підприємництва, його характеристик та перспективності;

• підбір персоналу (включаючи керівника-менеджера);

• оцінку реакції середовища на створення підприємства і появи на ринку продукту підприємництва;

• маркетингову оцінку підприємницького середовища;

• оцінка власних та залучених фінансових можливостей ;

• вибір організаційної форми підприємства;

• визначення місця локалізації підприємства і його підрозділів;

• пробні контакти із замовниками (споживачами), партнерами.

Одночасно із підбором складових підприємництва здійснюється розробка і апробація установчих і реєстраційних документів.

Розробка установчих документів, на перший погляд, не є відповідальним моментом. Адже в розумінні широкого загалу в документи завжди можна внести зміни, доповнення. Але це пов’язано із складною бюрократичними процедурами, інколи досить тривалими і складними, дезорієнтацією підприємства від конфліктів та непродуманих записів.

Невдало опрацьовані установчі документи можуть ускладнити, інколи унеможливити діяльність підприємства, породити безліч абсолютно непотрібних проблем, необгрунтованих витрат, більше того - навіть спричинити ліквідацію підприємства або його банкрутство. Невдало опрацьованими документами завжди спробують скористатись несумлінні працівники, конкуренти, любителі легкої наживи.

Зрештою, внесення будь яких змін в установчі та реєстраційні документи коштуватиме певних витрат і чимало затраченого часу й енергії.

Особливу увагу необхідно надати підготовці установчого договору та статуту, які є своєрідною “внутрішньою Конституцією” юридичної особи.

Для реєстрації необхідно підготовити 5 примірників статуту (власне для реєстрації – 2 оригінали і 1 нотаріально завірену копію) та 3 примірники установчого договору (2 оригінали і 1 копію).

Згідно з Господарським і Цивільним кодексами України юридичні особи – підприємці діють на основі установчих документів, які затверджуються засновниками цих підприємств. Для приватного підприємства таким установчим документом є статут. Відповідно до ст. 82 Господарського кодексу установчими документами повного і командитного товариства є засновницький договір. Установчими документами акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є також статут

Установчі документи виконуються українською мовою, детально вивіряються і зшиваються у вигляді окремого зошита. Всі оригінали та копії повинні мати однакове виконання і оформлення.

Досить часто засновники нової юридичної особи добре опрацьовують статут, однак поверхово ставляться до підготовки установчого (засновницького) договору. Тим більше, що вимоги щодо статуту детально визначені законодавством, а вимоги щодо установчого договору не деталізовано. Однак установчих договір (угода) виконує важливу регулюючу роль, оскільки діє до реєстрації та після зняття з реєстрації підприємства, а також регламентує питання, які не висвітлюються у статуті.

У статуті необхідно передбачити такі розділи:

• Загальні положення;

• Мета та завдання діяльності;

• Функції та види діяльності;

• Утворення і використання коштів і майна підприємства;

• Управління;

• Засновники, їх права та обов’язки;

• Звітність та контроль;

• Створення та використання фондів;

• Виробнича, комерційна та зовнішньо-економічна діяльність;

• Повноваження трудового колективу;

• Реорганізація і ліквідація.

На особливу увагу в статуті заслуговують такі питання:

• Детальний опис власників і засновників із зазначенням їх юридичної адреси або паспортних даних;

• Опис можливих видів діяльності, навіть – потенційних. Подальші записи вимагатимуть змін в реєстраційні документи;

• Опис юридичного статусу підприємства та питань, пов’язаних з реєстрацією прав власності (записи, цінні папери, незалежний реєстратор, емісії тощо);

• Поділ майна і активі на власну та у тимчасовому використанні, повноваження щодо набуття або продажу майна, розподіл прибутків і збитків;

• Детальний опис органів управління і їх компетенції. Компетенції органів управління не повинні дублюватись. Порядок призначення керівника, бухгалтера. Контрольні або ревізійні органи, їх права та зобов’язання;

• Трудові відносини і їх регламентація, повноваження трудового колективу і ради підприємства, профспілкової організації;

• Порядок внесення змін у статут.

Приватні підприємства, в тому числі селянські (фермерські) господарства, можуть не укладати установчий договір.

В установчому договорі необхідно передбачити такі розділи:

Предмет угоди засновників:

• Термін дії та мета створення підприємства;

• Дочірні підприємства, філіали, представництва, участь в об’єднаннях;

• Права засновників із зазначенням їх участі в управлінні, контролі, розподілі прибутків, отриманні інформації;

• Обов’язки та взаємні зобов’язання засновників.

Внески засновників у статутний фонд та порядок його формування:

• Розмір та порядок зміни розміру статутного фонду;

• Фонди підприємства та розмір відрахувань у них. Обов’язково створюється резервний фонд в розмірі не менше 25% розміру статутного фонду;

• Порядок розподілу прибутків та інших ресурсів;

• Порядок реорганізації, ліквідації та розподіл майна і коштів при цьому;

• Органи управління та їх компетенція, представництво інтересів засновників.

Алгоритм розробки установчих документів може бути таким:

1. Консультації з юристом, іншими підприємцями які працюють у подібній сфері;

2. Вияснення порядку реєстрації відповідного підприємства, кошторису витрат на це та переліку необхідних документів;

3. Розробка установчих документів, їх погодження з юристом, майбутнім керівництвом, засновниками;

4. Державна реєстрація;

5. Наступне після реєстраційне оформлення в інших органах державної влади згідно з вимогами закону.

В умовах правової держави та структуризованого підприємницького середовища розробку установчих документів доручають спеціалізованим юридичним фірмам або адвокатським конторам. В багатьох випадках практикується “купівля” підприємства “під ключ”, коли підприємець купує не лише вже діюче підприємство, але інколи – спеціально зареєстроване іншою особою нове підприємство. В Україні така практика не набула поширення і не може бути рекомендованою з огляду на низку причин.