Тема «Відкриття власної справи на селі»

Мета: здобути навички початку, ведення та закриття власної справи, в т.ч.. й на селі.

Практичне заняття №11

11.1. Потреба виникнення бізнесу

Створення власної справи є результатом роздумів та готовності до цього потенційного засновника, прийняття ним рішення та виконання певних практичних дій. Початкова фаза будь якого бізнесу, великого чи малого, обов’язково таїть в собі чимало невідомого, несподіваного. Водночас, поряд із творчою складовою, вона передбачає виконання низки рутинних, чітко визначених бюрократичних дій і організаційної діяльності. Все це разом у поєднанні дозволяє відкрити власну справу.

В цьому розділі під “власною справою” розуміють підприємницьку діяльність, або інший синонім – “бізнес”. Ми не розглядаємо випадки ведення господарської діяльності в інших, не підприємницьких формах, а також ведення підприємницької діяльності “в тіні”. Передбачається, що підприємницька діяльність може здійснюватись у формі приватного підприємництва без створення юридичної особи або із створенням певного підприємства (юридичної особи). В розділі не розглядаються більш складні випадки створення корпоративного бізнесу або утворення об’єднань суб’єктів підприємництва.

Відомо, що кожному бізнесу передує певна підприємницька ідея. Роздуми засновника полягають в його самооцінці власних можливостей та можливостей, що створює ринкове середовище, та осмисленні можливого способу перетворення цих можливостей в конкретну справу (Рис. 8.1).

генерація		організація				мета
ІДЕЯ	+	РЕСУРСИ	+­­	ДІЯЛЬНІСТЬ	=	ПРИБУТОК
підприємницька діяльність						результат

Рис. 11.1. Складові підприємницької діяльності

Готовність засновника є дуже складним і комплексним поняттям, і чи найважливішим у ній відіграє наявність своєрідного “підприємницького духу”. Хоча, напевно, важливе значення має фахова підготовка і обізнаність з базовими економічними знаннями претендента–підприємця, його життєва позиція і зрештою – здоров’я та підтримка членів сім’ї. Надзвичайно важливе значення мають організаційні здібності, наявність певних ресурісів або здатність їх нагромадити.

Звичайно, при започаткуванні підприємницької діяльності не уникнути багатьох складних, інколи – досить заплутаних, бюрократичних процедур, викликаних потребою належного організаційно-правового оформлення. Підприємець повинен привчити себе до потреби завжди уважно і виважено працювати з документами, виконувати всі, навіть на перший погляд – й безглузді, вимоги законодавства. Досвід засвідчує, що нехтування правовими ппроцедурами створює надалі значні труднощі і проблеми, які в подальшому можуть суттєво вплинути на ефективність та перспективність підприємницької діяльності.

11.2. Мотиваційна модель підприємництва

Підприємницька діяльність має складну, інколи – суперечливу мотиваційну природу. Хоча суб’єктами підприємництва можуть бути юридичні та фізичні особи, однак конкретними генераторами, виконавцями та втілювачами підприємницької діяльності є люди. Тому поряд із дією економічних законів у підприємницькій діяльності відчувається значний вплив людського чинника.

Чимало дослідників розробили свої концепції та системи людських характеристик, необхідних для досягнення успіху в підприємництві. Однак будь які з цих умов не можна вважати “достатніми або необхідними”. Підприємець має шанси досягти успіху, якщо в ньому поєднуються сприятливі професійно-фахові, організаційні, психологічно-вольові характеристики та наявність своєрідного «підприємницького духу» (за В.Зомбартом і М.Вебером).

Основні вимоги до фахової підготовки підприємця:

• високий рівень освіти, добрі показники успішності з основних дисциплін;

• глибокі знання з основної спеціальності та різноманітні - з різних галузей, значний рівень інтелекту;

• високий рівень орієнтації в економіці, менеджменті і маркетингу, обліку і податковій системі;

• систематична самоосвіта;

• поєднання освіти з практичним досвідом роботи.

Основні організаційні характеристики підприємців:

• комунікабельність;

• самоорганізація;

• чіткість і прогнозованість поведінки;

• рангжування потреб та очікувань за пріоритетами.

Основні психологічно-вольові характеристики підприємців:

• сила волі та авторитаризм, лідерство;

• ініціативність та рішучість;

• розвинуте почуття «передбачення» і передчуття;

• особливий погляд та критичний склад розуму;

• здатність впливати на людей і не піддаватись впливам інших.

Велике значення для майбутнього успіху має злагода і підтримка у сімї, міцне особисте здоров’я, здатність працювати в неврегульованих і невнормованих умовах, працелюбність та відданість. Підприємець за духом є немов би запереченням менеджеру, оскільки працює в невизначених умовах.

Рушійною силою підприємницької діяльності особи є мотивація. Мотивація до підприємництва має складний і комплексний характер. В основі мотиваційної поведінки найчастіше виступають гроші у вигляді прибутків. Однак природа мотивації є завжди набагато ширшою та багатоплановою.

Таблиця 11.1

Основні чинники мотивації до підприємництва (за матеріалами опитування підприємців):

гроші та прибутки;	прагнення до незалежності;	матеріальний достаток;
небажання працювати по найму;	прагнення до самооцінки;	незадоволення із суспільної позиції;
нездатність до рутинної роботи;	сімейні та родинні традиції;	непередбачені обставини;
приклад друзів;	заздрощі;	безробіття;
оригінальні ідеї та винаходи;	наявність вільних фінансів;	бажання згуртувати «команду» однодумців;
прагнення до самовиявлення;	сімейні конфлікти;	егоїзм;
«пошук себе»;	політичні інтереси;	моральне задоволення;
прагнення бути серед «своїх» (ангіляція);	безвихідь;	суспільний тиск.

Останнім часом почастішали випадки, коли люди змушені займатись підприємницькою діяльністю за необхідності продовжити справу, розпочату батьками або іншими родичами. Водночас з’явилась тенденція до залучення менеджерів для ведення “сімейного” бізнесу ( рис. 11.2).

Підприємницька мотивація є дуже сильною та комплексною, тому більшість економічно орієнтованих підприємств стимулює входження менеджерів у склад засновників цих підприємств. Подібну норму частково запроваджено у вітчизняній практиці — керівництво реформованих підприємств має пріоритетне та фіксоване право на частку акцій або інших цінних паперів новостворюваних господарських товариств.

		ОБМЕЖЕННЯ
МОТИВАЦІЯ СПОЖИВАЧІВ		БІЗНЕС		ПІДПРИЄМНИЦЬКА МОТИВАЦІЯ
		ЗАДОВОЛЕННЯ СУСПІЛЬНИХ ПОТРЕБ

Рис. 11.2. Мотиваційна модель підприємництва

В основі підприємницької мотивації є прагнення отримати прибуток. Однак в умовах ринкової економіки та правової держави це прагнення може реалізуватись лише через задоволення потреб споживачів. Держава своєю регуляторною політикою встановлює певні правила і норми ведення підприємницької діяльності.

Підприємницька діяльність базується крім підприємницької мотивації ще й на споживчій мотивації. Споживацька мотивація грунтується на потребах людей. Ці потреби перебувають у певній ієрархії ( рис. 11.3).

Питання природи споживчої та підприємницької мотивації детально досліджені в спеціальній економічній літературі, однак саме явище мотивації перебуває в постійному розвитку, оскільки суспільний розвиток щоразу висуває нові критерії та орієнтири поведінки.

Мотиваційна модель дає змогу зрозуміти пріоритети і переваги певних видів підприємництва на певних етапах суспільного розвитку. В умовах низького рівня життя населення переважатимуть бізнеси, орієнтовані на задоволення потреби в продуктах харчування, ліках тощо.

					Влада
				Самовираження
			Повага
		Соціальні потреби
	Безпека та почуття захищеності
Фізіологічні потреби та продовження роду

Рис.11.3. Класифікація потреб (за А. Маслоу )

З підвищенням рівня життя розвиватимуться напрямки підприємництва пов’язані із будівництвом, легкою промисловістю, транспортом. Надалі асортимент видів підприємницької діяльності наростатиме.

Орієнтовно процес реалізації мотивації в реальну підприємницьку діяльність можна зобразити у вигляді крокової схеми ( рис.11.4).

Потреби та запити

Мотиви

Цілі та мета

ДІЇ

РЕЗУЛЬТАТИ

Рис.11.4. Крокова схема трансформації потреб та запитів підприємців у мотивацію та реальну діяльність

Слід відзначити, що чимало підприємців зазнають невдач у своїх починнаннях. Окремі з них полишають бізнес назавжди, інші ж продовжують пошук і спроби побудови власної справи. Тому слід чітко усвідомити, що невдача, такий же супутник підприємництва як і успіх. Невдачі часто мають об’єктивний характер, однак вони можуть мати причини суб’єктивного характеру. Досвідчені підприємці з невдач отримують уроки, більш вразливі – тривалу психологічну травму. Поширеними суб’єктивними причинами підприємницького краху є:

• невміння управляти собою і людьми;

• невірно сформована підприємницька ідея;

• відсутність цілей та не усвідомлення способів їх досягнення;

• відсутність навичок організаційної діяльності;

• нереалістичне сприйняття ринкового середовища, завищені очікування;

• нездатність до системної діяльності.