Джерела

1. Законодательство Английской революции 1640–1660 / Сост. Н. Дмитриевский. – М., 1973.

2. Лилъберн Джон. Памфлеты / С предисл. В.Ф. Семенова. – М., 1937.

3. Уинстенли Дж. Избранные памфлеты / Вступ, статья В.П. Волгина. – М., 1950.

4. Хрестоматия по новой истории. Т. 1. – 1640 – 1815. – М., 1963.

5. Хрестоматия по новой истории 1640 – 1870 / Ред. В.Сироткин. – М., 1990.

6. Сборник документов по истории нового времени. Буржуазные революции XVII – XVIII вв. / Под ред. В. Сироткина. – М., 1990.

7. Сборник документов по истории нового времени стран Европы и Америки 1640 – 1870 / Сост. Е. Юровская. – М., 1990.

8. Лавровский В. Сборник документов по истории Английской буржуазной революции ХVІІ в. – М., 1973.

Дослідження

1. Английская буржуазная революция ХVІІ в. / Под ред. Е.А. Косминского и Я.А. Левицкого. Т.1–2. – М., 1954.

2. Барг М. Великая английская революция в портретах ее деятелей. – М., 1991.

3. Барг М. Кромвель и его время. – М., 1970.

4. Барг М. Народные низы в английской буржуазной революции ХVП в. – М., 1967.

5. Барг М., Черняк Е. Великие социальные революции нового времени в межформационном переходе от феодализма к капитализму. – М., 1989.

6. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, XV –XVIII ст. Структури повсякденності: можливе і неможливе. – Т.1. – К., 1995.

7. Лабутина Т.Д. Политическая борьба в Англии в период реставрации Стюартов: 1660 – 1681. – М., 1982.

8. Павлова Т. Кромвель. – М., 1980.

9. Холореншоу Г. Левеллеры и английская революция. – М., 1947.

Документи

Документ № 1.

Яків І «Справжній закон вільної монархії» політичний трактат

1603 Р. (Витяг)

Прерогатива і парламент

...Ми щоденно бачимо, що в парламенті (який є не чим іншим, аніж головним судом короля та його васалів) закони лише випрошуються підданими короля, але видаються їм тільки за пропозицією та порадою васалів короля. Дійсно, король видає щоденно статути та ордонанси, підкріплюючи їх такими наказами, які він вважає потрібними, без будь-якої участі парламенту чи станів; водночас не в прерогативі парламенту видання якого-небудь закону чи статуту без того, щоб королівський скіпетр не торкнувся його, надаючи йому законну силу.

...Без сумніву, король є верховним володарем над усією країною, як і паном над будь-якою особою, яка в ній проживає, володіючи правом життя і смерті над кожним з її жителів. Хоча справедливий правитель і не буде вкорочувати життя будь-кому з своїх підданих без чіткої вказівки закону, проте закони, згідно з якими це життя відбирається, видані ним самим або його попередниками. І, таким чином, влада завжди зосереджена ву його руках... І якщо король вважає, що закон є сумнівним або надто суворим, він може пом’якшити його або призупинити його дію...

// Сборник документов по истории нового времени. Буржуазные революции XVII–XVIІI вв. / Под. ред. В. Сироткина.– М., 1990. – С. 14-15.

Документ № 2.

Апологія палати громад

20 Червня 1604 p. (Витяг)

...Ми [англійський парламент] повинні без будь-якого сумніву засвідчити: по-перше, що наші привілеї та вольності є нашим правом та законним спадком не меншою мірою, ніж наші землі та наше майно; по-друге, що їх не можна в нас відібрати, заперечити чи обмежити, не завдавши значної шкоди державі...; по-третє, що наше прохання до вас при вступі в парламент про надання нам права користуватися нашими привілеями є чисто формальним і не зменшує наших прав...; по-четверте, ми заявляємо, що наша палата є такою, що протоколи її засідань повинні зберігатися як джерело права, і завжди такою вважалася; по-п’яте, що в нашій країні немає іншого органу, який займав би таке ж високе місце, що міг би за становищем та правами стати нарівні з цією високою палатою парламенту, котра, за згодою вашої величності, видає закони для всіх інших органів держави, сама ж не отримує від жодного іншого органу ні законів, ні наказів; і нарешті, по-шосте, ми заявляємо, що палата громад є єдиним компетентним суддею стосовно звітів по виборах і щодо правильності обрання всіх членів, котрі входять в цю палату, без чого свобода виборів не була б повною...

Права та свободи громад Англії сформульовані, головним чином, у таких трьох положеннях:

1. Округи та великі й малі міста Англії, коли викликаються їхні представники, мають право вільного вибору осіб, яких вони бажають наділити своєю довірою для такого представництва.

2. Обрані таким чином особи лише під час засідань парламенту, а також протягом його скликання та канікул не підлягають будь-яким утискам, арешту чи ув’язненню.

3. У парламенті ці представники можуть висловлювати свої переконання вільно, не підлягаючи забороні чи контролю, якщо вони роблять це з належною пошаною до верховного органу – парламенту, тобто, до вашої величності та обох палат парламенту, які в цьому випадку всі разом становлять єдиний політичний орган, главою якого є ваша величність...

Що стосується питань релігії, то вивчення права та дійсного стану речей показує, що ваша величність була введена в оману, якщо хто-небудь говорив вам, що англійські королі мають абсолютну владу і можуть на свій власний розсуд вносити зміни в релігію (Бог не допускає, щоб це було підвладним якому-небудь смертному) або видавати будь-які закони з питань релігії якимсь іншим шляхом, ніж на основі згоди парламенту так само, як і з справ світського характеру.

...Парламент був би радий довірити вашій величності, з любов’ю та вдячністю за відновлення наших прав розпоряджатися долями наших дітей, відповідну компенсацію... Може ваша величність буде ласкава прийняти пропозицію відносно постійного та визначеного прибутку, який буде рівний не тільки тому максимальному прибутку, який отримували до цього ваші пращури, а й буде містити досить значний додаток до нього, який міг би піти на задоволення інших потреб вашої величності...

Документ № 3.

Велика ремонстрація, з петицією, що її супроводжує. петиція палати громад, що супроводжує ремонстрацію