Виробнича санітарія та гігієна праці

Загальні положення

Законодавство в галузі гігієни праці

У системі законодавства щодо гігієни праці (ГП) ключове місце займає ЗУ “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”. Положення про захист здоров’я робітників та службовців висвітлюється в статті 7 “Обов’язки підприємств, установ та організацій”.

Ця стаття передбачає:

– розробку та здійснення адміністративними підприємствами санітарних та протиепідеміологічних заходів;

– здійснення в необхідних випадках лабораторного контролю за дотриман­ням вимог санітарних норм стосовно рівнів шкідливих факторів виробни­чого середовища;

– інформування організацій та установ державної санепідеміологічної служби про надзвичайні події та ситуації, що становлять небезпеку для здоров’я населення;

– відшкодування в установленому порядку працівникам і громадянам збитків, яких завдано їх здоров’ю внаслідок порушення санітарного законодавства.

Відповідно до вищезазначеного закону забезпечення санітарного благо­получчя досягається такими основними заходами:

– гігієнічною регламентацією та державною реєстрацією небезпечних факторів навколишнього та виробничого середовища;

– державною санітарно-гігієнічною експертизою проектів, технологічних регламентів, інвестиційних програм та діючих об’єктів і обумовлених ними небезпечних факторів щодо відповідності вимогам санітарних норм;

– включення вимог безпеки для здоров’я та життя в державні стандарти та інші нормативно-технічні документи;

– ліцензування видів діяльності, пов’язаних з потенційною небезпекою для здоров’я людей;

– пред’явлення гігієнічно-обґрунтованих вимог до проектування, будівницт­ва, розробки, виготовлення та використання нових засобів виробництва та технологій; до житлових та виробничих приміщень, територій, діючих засобів виробництва та технології;

– обов’язковими медичними оглядами певних категорій населення.

Складовою частиною законодавства в галузі гігієни праці є постанови та положення (норми), затверджені Міністерством охорони здоров’я України (наприклад: “Положення про медичний огляд працівників певних категорій”, “Перелік важких робіт та робіт з шкідливими та небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх”), санітарні правила і норми (СанПіН) стосовно окремих факторів виробничого середовища, певних технологій праці і конкретних виробничих та інформаційно-нормативних документів.

Санітарно-гігієнічні умови праці

Виробнича санітарія вивчає всі діючі на людину фактори виробничого і навколишнього середовища (визначення наведено вище).

До виробничої санітарії належать:

Гігієна праці– галузь професійної медицини, яка вивчає умови збереження здоров’я на виробництві і заходи, які сприяють цьому.

Санітарна техніка – заходи і пристрої – освітлення, вентиляція, опалення, тепло- і газопостачання, водопостачання, шум, вібрація тощо.

Гігієна за специфічними факторами середовища і за родом діяльності поділяється на комунальну, виробничу, військову, гігієну харчування.

Всі можливі фактори, які оточують людину на виробництві, називаються умовами праці.

Фактори виробничого середовища характеризують санітарно-гігієнічні умови праці і поділяються на фактори виробничого процесу(ФВП), фактори трудового процесу (ФТП).

Фактори виробничого процесу

Фізичні:

– метеорологічні умови;

– промислові виділення (пил, аерозолі, гази і пари);

– шум, інфра- та ультразвук, електромагнітні та статичні поля;

– іонізуюче та лазерне випромінювання;

– світловий та кольоровий дискомфорт;

Хімічні:

– промислова отрута, яка проникає через органи дихання і слизову оболонку.

Біологічні:

промислова інфекція; патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, спіро­хети, інфекційні гриби) 

Фактори трудового процесу

– робоча поза;

– емоційна напруга під час роботи;

– інтелектуальна напруга;

– напруга окремих м’язів;

– ступінь гіподинамії;

– рівень монотонності праці;

– ступінь перенапруги аналізаторів органів чуття;

– характер і особливості режиму праці та відпочинку.

Фізіологічні особливості різних видів діяльності

Діяльність – специфічна, притаманна людині форма активного ставлення до навколишнього світу. Будь-яка діяльність складається з мети, засобів, результату та процесу діяльності.

Діяльність є реальною рушійною силою суспільного прогресу та запорукою існування суспільства.

В історичному аспекті розвитку трудової діяльності людини можна виділити три основні стадії праці: ручна, механізована та автоматизована.

При ручній праці – дії переважно є енергетичними. Ця праця вимагає значних затрат фізичної сили, узгодження людини з технікою, що враховує її анатомічні та фізіологічні особливості.

Автоматизована і механізована праця – діяльність відрізняється величиною фізичного навантаження та нервово-емоційного напруження, які впливають на фізичні та психологічні можливості людини.

Важливе значення з погляду фізіології праці має вивчення перебігу психологічних та фізіологічних процесів під час трудової діяльності людини, яку можна умовно поділити на: фізичну та розумову.

Фізична діяльність визначається переважно роботою м’язів, до яких під час роботи посильно припливає кров, яка забезпечує надходження кисню  та вилучення продуктів окислення. Цьому сприяє активна робота серця та органів дихання і витрачається енергія.

За величиною енерговитрат роботи поділяють на три категорії: легкі, середньої важкості та важкі. Чим вища категорія виконання роботи, тим більше навантаження на опорно-рухову, дихальну та серцево-судинну системи. Так, частота серцевих скорочень, яка у стані спокою становить 65–70 скорочень на хвилину, при виконанні важких робіт може зростати до 150–170.

Вентиляція легень в стані спокою становить 6–8 л на хвилину. При важкій фізичній роботі доходить до 100 і більше л/хв. Під час інтенсивної роботи відбувається зміна і деяких інших функцій організму.

Розумова діяльність людини полягає насамперед в праці центральної нервової системи та органів чуття. При розумовій роботі уповільнюється частота серцевих скорочень, підвищується кров’яний тиск, послаблюються обмінні процеси, зменшується кровопостачання кінцівок та черевної порожнини, водночас збільшується кровопостачання мозку (у 8–10 разів порівняно зі станом спокою). Порівняно з фізичною діяльністю при окремих видах розумової діяльності (робота конструктора, оператора ЕОМ, учнів та вчителів) напруження органів чуття зростає у 5–10 разів, особливо, органів зору та слуху та настає втома.

Важливо, щоб втома, накопичуючись, не перейшла в перевтому, оскільки при ній можливі зміни в організмі людини та розвиток захворювань центральної нервової системи.