2.1. Дизайн як естетична цілісність

Художній універсум в дизайні. Гіпотетична модель дизайн-технології. Системно-діяльнісна модель дизайну. Структури дизайнерської діяльності. Цілепокладання та цілездійснення є дизайні. Ідеї, ідеали, образи в дизайні. Принципи дизайнерської творчості.

Концепція дизайн~міф._; дизайн-метафора, дизайн-концепція, розглянуті в попередній лекції, знаходять своє завершення в на­ступній стадії - дизайн - технологія. Незважаючі на концептуальний синкретизм, кожен художник-дизайнер, течія або школа дизайну будують свою технологію творчого процесу, яка поєднує передбачення результату діяльності, поступовість реалізації задуму, проекту, моделі, корекцію проектування на основі зворотного зв'язку. Ці моделі дизайн-технології також несуть у собі попередній синкретичний комплекс, де домінує художня міфологема, метафора, концепція.

Художник або дизайнер об'єднує сфери дизайн-технології художнім образом. Можливі і інші генеруючі засоби, такі, 'наприклад, як природній, біонічкий ізоморфізм, інформаційний гомоморфізм та ін. Ізоморфізм і гомоморфізм - варіанти загального принципу міметизму. Коли художній аспект не є домінуючим можна говорити про естетичне моделювання. Термін "естетичний" охоплює всі види формоутворень і краси в культурі. Єдине уточнення, - художній образ елімінувати взагалі з дизайні не вдається.

До того ж, дизайн обов'язково є видом мистецтва, який регу­лює свої формоутворення за законом художнього універсалізму. Це дає нам можливість збудувати гіпотетичну модель дизайн-техноло­гії, звертаючись до структури художнього універсуму. Саме струк­турна модель художнього універсуму (мистецького світу епохи, культури, особистої творчості) може бути тією загальною канвою,

100

на якій можливо окреслити усі окремі (диференційні) світи мис­тецтва, і дизайну в тому числі. Як добачається ця модель?

Л.Виготський показав, що будь-який творчий акт починається (мається на увазі генеза творчості в онтогенезі і філогенезі) з комбінування вже Існуючих елементів творчості. Потім, коли з'являються свої (нові) елементи, вони також потрапляють в коло вже існуючих елементів - культурне середовище часу творіння.

Перед тим, як створити художній витвір в матеріалі, художник створює його в уяві, залучає для цього увесь арсенал майстерності, художній потенціал культури. Він вже оперує художнім універсумом, але цей ідеальний твір відображає реальний Універсум ще абстрактно (в плані уяви). Весь світ відбивається в світі уяви художника, а потім, завдяки його праці, - в художньому творі.

Перший етап існування універсуму - в уяві є етапом універса­лізації суттєвих сил творця. Художник вільно проектує свою уяву, образ в коло образів культури і досягає ідеального синтезу (ідеального - бо без залучення художньої форми, матеріалу).

Другий етап - створення картини, скульптури, архітектурного об'єкта, дизайн-об'єкту - є стадія локалізації ідеального синтезу в художній формі, стадія уособлення поки що абстрактної уявної гармонії.

Побудувавши свій твір, майстер порівнює його з уявним обра­зом (ідеальним твором), проектує на весь Універсум. Цей етап є також стадія універсалізації суттєвих сил людини, тільки не як абстрактний, уявний синтез, а як конкретний предметний синтез в полі культури.

Таким чином, в основі процедур-метаморфоз художнього універсуму лежить загальна діалектична схема підіймання від абстрактного до конкретного, яке здійснюється в мистецтві механізмами культуротвореиня - універсалізацією та локалізацією творчості. Художній універсум існує як низка формоутворень світу уяви, світу діла, світу реальності культури. Синтез цих реальностей і є необхідним і достатнім для побудування будь-якої технологічної схеми художнього формостворення.

101

В дизайні світ уяви локалізується в проектно-прогностичному комплексі, цілепокладанні, в світі діла - у створенні висхідної моделі, втіленні її в життя і корекції на основі зворотного зв'язку; світі реальності культури - в цілісності культур-формоутворюючих інтенцій дизайну.

Ми займаємося культурологією дизайну, тому останній етап окресленної тріади буде для нас провідним при побудуванні гіпотетичної моделі дизайн-технології. Ми будемо використовувати досвід культури. Так, в мистецтві давно вироблений цілий пласт художнього формоутворення, рефлексії над практикою, широкого культурологічного розуміння художньої творчості, який описується ' терміном "композиція".

З часів Леона Батіста Альберті майстри виробляють модель композиційного (синтетичного, культурологічного, за нашою термінологією) розуміння творчості. Навіть всі системи будують свій "культуросинтез". починаючи із крапки - стислої моделі світу, і розгортають її в систему правил, канонів формоутворень, залучаючи той же метод підіймання від абстрактного до конкрет­ного. Будемо дотримуватися цієї традиції і ми.

Модель дизайн-технології стає моделлю універсального дизай­ну, який за традицією поділяється на дизайн площини, дизайн об'ємів, дизайн простору. Але щоб підійти до самої технології . формоутворень цих форм культуросинтезу, необхідно дати системно-діяльнісну модель дизайну як особливої сфери творчості.

Системно-діяльнїсна модель виробляється для того, щоб мати естетичне розуміння цілісності дизайну в рамках спеціалізованої діяльності. Така локалізація кудьтуротворчого потенціалу дизайну необхідна з метою створення технології (діяльнісного аналога) дизайну в найширшому контексті просторово-часового синтезу культури.

Дизайн як творча художньо-конструктивна діяльність людини реалізує свої формоутворення в техносфері. Поняття "біосфера", "ноосфера", "техносфера" визначають горизонт художньо-конструктивної діяльності. Якщо ноосфера є глобальний конструкт, який відображує вплив людської цивілізації на природу, окреслює

01

поле формоутворень культури в природі, то техносфера локалізує ці утворення навколо машинного начала. Дизайн гармонізує не тільки світ речей, навколишнє середовище, він гармонізує зв'язок окреслених сфер людської цивілізації, виробляє, як і інші види мистецтв, сферу естетичного. Сфера почуттів, краси існує споконвіку але тільки в теперішній час стає геологічною силою.

Естетичний феномен дизайну розумо-рукотворний. Краса перевіряється алгеброю. Це є краса будівної діяльності людини. Естетичний світ, художній універсум в дизайні вміщує в себе універсум, синтез цілей, засобів, результатів. Системна модель культури як єдність підсистем стану, поведінки, діяльності відбивається в художньо-конструктивній діяльності дизайну, де ' домінуючою основою . виступає феноменологічний інваріант культуротворення. В естетичному розумінні домінує вираз. Підсистема стану, спів-буття буття культуротворення в дизайні вбачаються і здійснюються в діяльності як система виразу і зображення, де естетичне стає мірою культуротворення.

Підкреслюємо, що естетичне тут є розумо-рукотворний феномен, багатократно відрефлектований та ©пробуваний у моделюванні і проектуванні. Фактично, центр ваги переноситься на естетичне як феномен опосередкування глобальних реальностей культури геологічного масштабу (ноосфери та техноофери). Мотив далеко не новий (порівняйте естетичне у Канта, Шіллера, Достоевського, Толстого), тільки зараз проблема естетичного більш об'єктивується, глобалізується та універсалізується.

Головні етапи формування дизайну теж можливо інтерпретувати як фази формування естетичного (художнього) універсуму. Синкретичне існування в лоні архітектурної, живописної, ремісничої творчості, утопічні проекти-маніфести 20-30-х років є стадія "уявного", проектно-програмуючого дизайну, стан первісного ідеального синтезу культури.

Формування "виробничих" концепцій дизайну, починаючи з Гастєва, пошуків дизайну "виробничого середовища" 50-60-х років; ідеї "тотального дизайну", "загальної регуляції" праці засобами естетичного моделювання, будівництво утилітарно-технічних комплексів, де художнику-дизайнеру відводилася роль

І 03

102

"оздоблюючого засобу"; бум науково-інформаційного підходу,

кібернетичного та системного осмислення - знаменують стадію

становлення професії дизайнера. Це є стадія "діла", створення

механізмів культуротворення художньо-конструктивної діяльності.

Ергономічна цілездатність праці, екологічні імперативи ди­зайну, дизайн диференційний як локальна витончена гармонія ці­лого в частині або дизайн проектно-футурологічний, дизайн систем, дизайн програмний - все це ознаки третього, завершального етапу формування художнього універсуму дизайну, це вже не "умовний", абстрактний, а технологічний, реалістичний синтез культури. Синтез, де визначаються цілісність і універсальність цілей, засобів результатів художньо-конструктивної діяльності дизайну.

Цей етап формування естетичного (художнього) універсуму пов'язаний з визначенням певних регулятивів дизайнерської діяль­ ності. Так, в дизайні стають базовими поняття і методи архітектурно-дизайнерського проектування середовища; науково досліджується економічна цілездатність формоутворення середовища діяльності, відпочинку, спілкування людини; розробляються засоби моделювання і проектування функціонально- просторової, матеріально-конструктивної організації об'єктів; чітко визначаються екологічні імперативи; моделюють і опробовуються гнучкі технологічні системи; вивчається етологічиий фактор (ділова поведінка) праці, психологічний клімат (особисті стосунки), педагогічні аспекти (навчання праці) діяльності; окремим питанням стає естетична функція (гармонійність, краса) об'єктів, феноменологічні, культурно-генетичні, загальнолюдські,

національні цінності виробництва, середовища, образу діяльності людини.

Естетично диференціюються і такі засоби дизайнерської діяль­ності, як моделювання, реконструювання, апроксимація, типізація, типологізація, які стають способами художнього освоєння предмет­ного світу.

Системно-діяльнісна модель дизайну як єдність підсистем ці­лей, засобів, результатів вміщує в себе проектно-моделюючий комплекс (оптимізація, пошук, формулювання проектними засобами цілі); комплекс засобів дизайнерської діяльності (засоби

104

проектування, реалізації проекту, засоби виробництв); комплекс цілездійснення (ідейно-образний рівень проектування, предметно-модельний, товарний зразок і ін.). Системність функціонування та . формоутворення дизайн-об'єктів основується на структурно-конст­руктивній системі, феноменологічній системі (проявлення конструкції, функції в образі), культурно-генетичнїй системі художньо-конструктивної діяльності дизайну.

Членування діяльності на дії і операції є прерогатива кон­кретного творчого процесу,\Наша мета - дати схему необхідних і достатніх етапів та структур художньо-конструктивної діяльності. Це є вже окреслені нами етапи утворення художнього універсуму:

• стадія ідеального синтезу культури, універсалізації задуму;

• стадія локалізації цього синтезу в художньому творі;

• стадія конкретного, реального синтезу культури, уні-• версалізації творчих досягнень митця.

Окреслені етапи в ієрархії діяльності відповідають рівно "дії*". Операційним змістом вони заповнюються в конкретному дизайн-проекті, конкретній дизаїт-програмі або дизайн-технології. На рів­ні загально-естетичної теорії дизайну будь-який операційний формалізм був би абстрактним. Тому ми будемо (трохи пізніше) ли­ше обговорювати принципи операціоналізації дії. А зараз розгляне­мо можливості структурного членування системи дизайн-технології.

На рівні загальноестетичного бачення дизайну можливо використати системно-сгруктурну модель динамічних самокерованих систем, де фіксують такі системні аспекти: компонентний, структурний, функціональний, культурно-генетичний, феноменологічний, інтегративний. Наприклад, в системі проектування компонентами є образи, гештальти, патерни, схеми, креслення, макети, зразки дизайнерської діяльності; структурою буде просторово-часова організація, конструкція, пластика (характеристика межі об'ємів та форм), колір та ін.; функііією - проект як складова виготовлення виробу, науковий та художній пошук як зразок передбачення майбутнього; культурно-генетичний аспект розглядає проект як мову культуротворення,

105

засіб спілкування, передбачення результату, еволюційний крок конструктивного втілення ідеї і ін.; феноменологічний аспект проектування охоплює систему вираження, естетичного проявлення конструктивних; функціональних, художніх ідей в зовнішній формі предмета, в його образі; Інтегративний аспект системи проектування поєднує всі системні якості, аспекти в якійсь домінуючій формоутворюючій парадигмі. Це розуміння проекту як цілісності культури (культурна парадигма), цілісності інженерної думки (технічна парадигма), цілісності образної (естетична парадигма) і т.п.

Для повноти розуміння поданої схеми структурування діяльно­сті в дизайні подамо ще зразки опису систем сфер дизайну, Середовищний дизайн має таку стр)'ктуру системи культуроутзорення. Компоненти - будинки, знаряддя, приміщення, люди, цикли праці і ін.; структури-шробтщіво, верстати, механізми, конструкції; функгрї - інформативність, результативність, гомеостаз людини, екологічність, економічність діяльності і ін.; культурно-генетична характеристика - стиль, характер виробництва, обладнання, новизна технології, національні, естетичні ознаки; феноменологічний аспект - зовнішній вигляд, простота, складність форм, вираження конструктивних, художніх ідей; інтегративний аспект - середовище залучає до діяльності, гармонійно вписане в природу, екологічно витримане і ін.

В дизайні інформаційяо-рекламному будуть такі системні дані. Компоненти - газета, журнал, рекламне поле, інформаційне повідомлення, літери, текст і ін., структури - просторово-предметні конструкції, зорові патерни, гештальти інформації, конструкції художніх елементів; функції - інформативна, естетична, геральдична, метафорична і ін.; культурно - генетичний аспект - національна мова, темп подачі інформації, персоніфікація інформації, образність і ін.; феноменологічний аспект - система включення глядача в інформаційний потік, сугестивні можливості інформації, архетипічність сприняття візуального ряду і ін.; інтегративний аспект - інформація як культурний феномен (адекватність зв'язку, спрощення відношень, тоталітаризм ідеології і ін.).

Система дизайну в дизайні одягу та тканин базується на таких складових. Компоненти - взуття, одяг, механізми, упаковка, барвники і т.п.; структури - тканина, колір, пластика площини, об'єми, конструкції, орнамент; функції - побутове призначення речі, святковий ансамбль, сувенірний екземпляр, масовий товар; культурно-генетичний аспект - національний фактор, архаїзуючий гарнітур, модерновий ансамбль і т.п.; феноменологічний аспект -традиційна система конструктивного виявлення силуету, архетипність композиції, відображення в предметі типу (соціального, професійного) споживача; інтегративний аспект -культурно визначений стереотип споживання, традиційний механізм сприняття витвору, модна новинка і ін. Як бачимо, спектр якостей, який описується системними аспектами діяльності дизайну, дуже великий. Загальна схема структурування спрацьовує як первісний механізм рубрикування та опису предметного світу в дизайні, вписує дію художника-дизайнера в загальний системний контекст культуротворення.

Тотожність цілепокладання та цілездійснення в дизайні реалізується у різних формах естетичної цілісності: в проекті як бажана, програмована, передбачена цілісність; в макеті - як одиничний факт; в товарному зразку - як факт виробництва; в масовому виробництві - феномен побуту, культури: в музейній речі — як феномен культури, історії.

Збіг цілей та результатів діяльності завжди частковий, бо час потребує нових і нових форм єдності ідеального й матеріального. І збіг завжди абсолютний, гармонійний, цілісний утворюється як факт культури, образності. Предмети, об'єкти дизайну минущі як засоби, абсолютні як цілі естетичної діяльності, бо продовжують життя людини в культурі та історії.

Цілепокладання та цілездійснення в дизайні спираються на сферу ідеального в художньо-конструктивній діяльності. Опишемо коротко варіанти існування ідей, ідеалів, образів.

Ідеї реалізуються як:

- випередження дійсності в сфері мистецтва (наприклад, про­ект літаючого міста Г.Крутікова);

107

106

• глобальна утопічна концепція (місто - машина для житла у Ле Корбюз'є);

• функціональна програма діяльності (звичайне функціону­вання ідеального в проектуванні);

- художня самодостатня цінність (приклад, коїш художні аспекти діяльності домінують і заперечують функціональні);

-- художньо-утилітарна цілісність (образ підпорядкований функції;

- паритет образності и конструктивності (часто безлика, еклектична цілісність ідеального и матеріального).

Ідеали формуються як;

• міметична органічна модель (наприклад, біонічні природні моделі);

• техногенні зразки (ідеали машинної творчості, комп'ютерної графіки і ін);

• функціональні оперативні моделі (ідеал переходить в розряд засобів і заміщується результативністю функції);

• естетичний зразок, образ (приклад "безкорисного", гармо­нійного виразу ідеї в зовнішній формі предмета);

• художній образ (домінує особисте художнє начало митця, його індивідуальний художній задум);

- індивідуальний творчий ідеал (дизайн стає цілком індивідуальною творчістю),

- глобальна ідея, концепція, "шлях врятування" (приклад месіаністського, утопічного розуміння дизайнерської діяльності).

Образи узагальнюють естетичну реальність культури як:

- природно-цілездатну, органічну цілісність (приклад тради­ ційної архітектури та предметного середовища);

• - техноподібну конструкцію (мистецтво 20-х років, крайній ' функціоналізм 50-60-х років);

- функціональну цілісність (приклад, коли функція домінує і підпорядковує всі інші аспекти цілісності);

108

• самодостатня естетична цілісність (приклад культурного контексту),

• художній образ;

• авторський спосіб формоутворення (образ індивідуалізуєтья, стає іміджем, персоніфікованою моделлю).

Естетична цілісність дизайну предбачає також низку провідних закономірностей (принципів) діяльності, які можна сформулювати як:

• принцип ототожнення (ідентифікації) суб'єкта та об'єкта творчості;

• принцип художнього універсалізму;

• принцип художньо-конструктивної цілісності;

- принцип структурно-поетапного будування процесу проекту­ вання;

-- принцип аналогового проектування;

• принцип алгоритмізації процесу проектування;

• принцип реалізації фундаментального тезаурусу (тезаурус -лінгвістичний термін, який в інформатиці став відображувати словник символів, слів, образів, побудованих за принципом смислового групування)..

Спеціально ми будемо розглядати ці принципи в лекції, при­свяченій проектному процесу в дизайні. Зараз важливо побачити їх як вираз естетичної цілісності.

Наступний етап конкретизації дизайн-технологи - композицій­ний. Саме композиційна цілісність дизайну стає узагальнюючим засобом з'єднання всіх сфер художньо-конструктивної діяльності.

109