
- •1) Що означає поняття «літературна мова»? Унормованість літературної мови. Типи мовних норм.
- •Мовна норма
- •2) Що таке стиль мови? Назвіть і дайте характеристику основним стилям сучасної української мови.
- •3) Головні ознаки офіційно – ділового стилю. Сфери його застосування.
- •Найважливіші ознаки офіційно-ділового стилю
- •4) Що таке документ? Які виділяють види документів? Основні реквізити документів.
- •5) Способи викладу інформації в документі. Основні вимоги до мови документа.
- •Оформлення сторінки
- •6) Що належить до документації щодо особового складу? Заява. Види заяв. Реквізити заяв.
- •7) Що таке автобіографія? Які відомості вказують в автобіографії.
- •8) Який діловий документ називається наказом? Які реквізити містить наказ?
- •18.06.2007№209 Щодо особового складу
- •9) Які документи належать до інформаційних? Що таке службовий акт? Які реквізити характерні для актів?
- •Службові листи
- •10) Що таке адреса? Які основні правила, встановлені Міністерством зв’язку слід пам’ятати при написанні адреси? Телеграма.
- •Телеграма
- •11) Що таке довідка? Основні реквізити довідки.
- •12) Що таке доповідна і пояснювальна записка? Реквізити. Доповідна й пояснювальна записки
- •13) Що таке протокол? Його реквізити.
- •14) Що таке звіт? Подайте його схему?
- •15) Що таке оголошення і як його оформити?
- •16) Що таке таблиця? її реквізити.
- •17) Що таке накладна? Які реквізити вона містить?
- •18) Написання слів з великої літери. Власні імена
- •Назви держав, адміністративно-територіальні назви
- •Назви установ, організацій, підприємств, партій, творчих спілок і колективів
- •Назви посад, звань, титулів
- •Назви конференцій, конгресів, найважливіших документів, пам'яток старовини, творів мистецтва
- •19) Написання слів іншомовного походження.
- •20) Резюме. Реквізити резюме.
- •21) Правопис прізвищ і географічних назв іншомовного походження.
- •22) Характеристика. Її реквізити.
- •23) Правопис префіксів.
- •24) Написання складних та складноскорочених слів.
- •4. Складні слова пишемо разом і через дефіс.
- •26) Написання префіксів пре-, при-.
- •27) Правопис прізвищ, імен та по-батькові. Відмінювання імен
- •Тверда група
- •М'яка група
- •Тверда група
- •М'яка група
- •Мішана група
- •Творення та відмінювання імен по батькові
- •Відмінювання прізвищ
- •28) Поділ іменника на відміни.
- •Поділ на групи
- •29) Утворення та вживання дієприкметників.
- •30) Утворення та вживання дієприслівників.
28) Поділ іменника на відміни.
За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі іменники поділяються на чотири відміни. І відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а, -я в називному відмінку однини: вага, гиря, машина, партія, праця; воєвода, дядя;, голова, сирота, убивця.
II відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням -о в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік, велетень, завод, край, майстер, товариш; батько, Дніпро, Петро; татуньо;
б) іменники середн. роду з закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- при відмінюванні): вікно, місто; море, поле, прізвище; весілля, життя, знання; також іменники із суфіксами згрубілості -ище, -исько, утворювані від іменників усіх родів: вітрище (від вітер), дівчисько (від дівча), свекрушисько (від свекруха).
IIІ відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, любов, міць, річ, розкіш, сіль, тінь, а також слово мати, в якому при відмінюванні з’являється суфікс -ер-.
IV відміна: іменники середн. роду: а) з закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат, -ят: гуся (гусяти), дівча (дівчати), лоша (лошати), теля (теляти); б) з закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім’я (імені), плем’я (племені).
Поділ на групи
Іменники І та II відміни поділяються на три групи: тверду, м’яку та мішану. І відміна 1. Тверда група До твердої групи належать іменники жін. роду з закінченням -а (крім тих, основа яких закінчується на шиплячий приголосний): жінка, машина, перемога, сівба, фабрика, а також іменники спільного роду (чол. і жін.) з цим же закінченням: голова, дружина, каліка, недоріка, непосида, сирота, староста та чол. роду (назви осіб): Микита, Микола, Сава тощо.
2. М’яка група До м’якої групи належать іменники жін. роду з закінченням -я: буря, друкарня, земля, надія, пісня, робітниця, сім’я; іменники спільного роду з цим же закінченням: суддя, убивця тощо та іменник чол. роду Ілля.
3. Мішана група До мішаної групи належать іменники жін. роду з закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: вежа, гуща, їжа, каша, круча, межа, площа, тиша, а також іменники спільного роду із закінченням -а та з основою на шиплячий приголосний: лівша, міхоноша; іменник чол. роду вельможа.
II відміна 1. Тверда група Чоловічий рід До твердої групи належать іменники чол. роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і з закінченням -о: дуб, палац, темп, ударник, успіх; батько, Петро; переважна більшість іменників на -р: вир, вихор, відвар, двір, жир, сир, стовбур, столяр, явір; сюди ж належать іменники звір, комар, снігур, які, проте, в називному відмінку множини мають закінчення м’якої групи: звірі, комарі, снігурі, а також усі іменники іншомовного походження на -ер, -ір, -ор, -ур (-юр) і з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир: інженер, майстер, шофер; папір, сувенір; директор, професор, семафор; абажур, гіпюр, каламбур; базар, гектар, комісар, футляр, ювіляр; бригадир, касир, командир, пасажир.
Середній рід - До твердої групи належать іменники середн. роду із закінченням -о: вікно, залізо, коло, місто, село.
2. М’яка група Чоловічий рід До м’якої групи належать іменники чол. роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боєць, велетень, звичай, край, учитель, Бенедьо; сюди належить частина іменників із суфіксами -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: бондар — бондаря, козир — козиря, лікар — лікаря, писар — писаря, а також іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: буквар — букваря, вівчар — вівчаря, друкар — друкаря, інвентар — інвентарю, календар — календаря, кобзар — кобзаря, пролетар – пролетаря, секретар — секретаря, шахтар — шахтаря; гузир — гузиря, проводир — проводиря, пухир — пухиря та ін.
Середній рід До м’якої групи належать іменники середн. роду з закінченням -е та -я (без суфіксів -ен-, -ят- при відмінюванні й переважно з подовженням кінцевого приголосного основи): горе, місце, море, поле; життя, завдання, збіжжя, здоров’я, змагання, знаряддя, листя, обличчя, пір’я, полум’я, сім’я, тім’я.
3. Мішана група Чоловічий рід До мішаної групи належать іменники чол. роду з кінцевим шиплячим приголосним основи: вантаж, дощ, сторож, слухач, ткач, товариш; вітрище, бабище; також іменники на -яр (назви людей за видом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: вугляр — вугляра, каменяр — каменяра, пісняр — пісняра, скляр — скляра, тесляр — тесляра, школяр — школяра.
Середній рід До мішаної групи належать іменники середн. роду з закінченням -е при основі на шиплячий приголосний: ложе, плече, прізвище, явище.