
- •Тема 7. Неокласична економічна теорія.
- •1. Попередники нового підходу і зародження маржиналізму.
- •Внесок Антуана Курно в економічну науку:
- •Внесок Германа Госсена в економічну науку:
- •2. Сутність маржиналізму та його основні методологічні принципи.
- •Основні методологічні принципи маржиналізму:
- •3. Австрійська школа граничної корисності.
- •Внесок Карла Менгера в економічну науку:
- •4. Лозаннська школа неокласичної теорії. Концепція економічної рівноваги.
- •5. Кембріджська школа неокласичного напрямку економічної теорії.
- •Внесок а. Маршалла в економічну науку:
- •Внесок Артура Пігу в економічну науку:
- •6. Американська школа неокласичної теорії.
Внесок Артура Пігу в економічну науку:
1. Вважається автором концепції економіки добробуту, основними положеннями якої були:
1) суспільний добробут розглядається як сума добробуту окремих індивідів;
2) основою суспільного добробуту є економічний добробут, що трактується як кількість задоволення, котре можна виразити в грошовому еквіваленті. Мірою визначення економічного добробуту, на думку А. Пігу, є національний доход;
3) у понятті суспільного добробуту окрім грошового доходу він виділяв ще показники якості життя, такі як безпека, умови життя і відпочинку та ін.;
4) фактором, що впливає на суспільний добробут є також порядок розподілу доходу в суспільстві. У своїй книжці “Економічна теорія добробуту” (1924) А. Пігу розвивав принцип “найбільшого блага для найбільшої кількості людей”. Виходячи з цього принципу, для збільшення загальнонаціонального добробуту він запропонував прогресивну систему оподаткування, яка передбачає збільшення ставки оподаткування пропорційно зростанню доходу. Також він обґрунтовував необхідність запровадження значного податку на спадщину.
2. Створив вчення про вплив зовнішніх ефектів на ринкову економіку. А. Пігу називав зовнішні ефекти екстерналіями і поділяв їх на позитивні та негативні.
Позитивний зовнішній ефект – витрати здійснює один суб’єкт, а вигоду отримують багато людей, або навіть всі (класичний приклад – маяк, будівництво парків відпочинку і т. п.).
Негативний зовнішній ефект – вигоду отримує один, а витрати несуть багато суб’єктів або навіть всі (забруднення навколишнього середовища).
На думку А. Пігу, держава повинна впливати на зменшення наслідків негативних зовнішніх ефектів і на поширення позитивних зовнішніх ефектів.
3. Аналізував форми державного втручання в економіку: пряму та опосередковану. Пряма форма втручання в економіку передбачає державний контроль над цінами та обсягами випуску продукції. Друга форма, передбачає використання податків і субсидій, як інструментів регулювання економіки. А. Пігу вважав, що за умов вільної конкуренції достатньо опосередкованих методів, а з посиленням позицій монополій в економічному житті виникає необхідність прямого втручання держави.
6. Американська школа неокласичної теорії.
Засновником американської школи був професор Колумбійського університету Джон Бейтс Кларк (1847 – 1938).
Внесок Дж. Кларка в економічну науку:
1. Застосував граничний аналіз до дослідження факторів підвищення продуктивності праці і таким чином узагальнив та систематизував теорію граничної продуктивності. На цій основі він розробив теорію вибору виробника, згідно до якої кожний підприємець прагне відшукати таку комбінацію факторів виробництва, яка забезпечує йому мінімум витрат і максимум доходів.
2. Вважається, що він є автором остаточного варіанту закону спадної граничної продуктивності, який показує, що кожний новий внесок праці у виробництво за незмінних розмірів капіталу відбувається з меншою продуктивністю, ніж попередній.
3. Теорією граничної продуктивності він обґрунтував справедливість існування капіталістичного суспільства. На його думку, кожний фактор виробництва характеризується специфічною продуктивністю і створює доход, при цьому кожний власник отримує свою частку доходів від фактора, який йому належить.
4. На думку Дж. Кларка, заробітна плата визначається граничною продуктивністю праці робітника. На основі цього він зробив висновок, що розміри заробітної плати залежать від продуктивності праці і від рівня зайнятості робітників на виробництві. Так, чим більше зайнятих на якомусь виробництві робітників, тим нижча продуктивність праці, і, відповідно, менший розмір заробітної плати.