Внесок Карла Менгера в економічну науку:

1. Об’єктом дослідження в політичній економії, на його думку, є насамперед індивідуальне господарство і психологія поведінки господарюючого суб’єкта. Суспільне виробництво розглядається ним як сума окремих індивідуальних господарств.

2. Вихідним моментом його досліджень є не виробництво, а відносини обміну, тобто ринкові відносини.

3. Він вперше в повному обсязі сформулював теорію граничної корисності, зобразив її графічно і сформулював закон спадної граничної корисності.

4. Теорію вартості товару він замінив теорією цінності, згідно до якої цінність товару залежить від обсягу пропозиції цього товару на ринку і визначається корисністю останньої одиниці товару в загальному запасі таких товарів, що знаходяться у споживача.

5. Розглядав залежність зміни попиту на товар від часу і від того, якого порядку потреби він задовольняє (товари першої необхідності, товари другої необхідності, товари розкоші та ін.).

Внесок Фрідріха фон Візера в економічну науку:

1. Він вивів взаємозв’язок закону спадної граничної корисності з дією закону попиту.

2. Вирішальну роль відводив споживанню, а не виробництву. Головним суб’єктом в економіці, на його думку, є споживач, тому що на задоволення його потреб орієнтується все виробництво.

3. Важливою ознакою економіки він вважав обмеженість матеріальних благ. Якщо блага були б у достатній кількості для людей, то не було би необхідності у будь-якій економічній діяльності.

4. З позиції обмеженості ресурсів і товарів він трактував природу власності, у тому плані, що люди більше всього цінують те, що є у них в обмеженій кількості.

Внесок О. Бем-Баверка в економічну науку:

1. Досліджував теорію суб’єктивної цінності і зробив спробу її пов’язати з ринковим ціноутворенням у суспільстві. В цьому плані він розрізняв два види корисності:

1) абстрактну, тобто корисність блага взагалі;

2) конкретну корисність, яка являє собою корисність блага, запас якого обмежений. Тільки такі блага, на думку О. Бем-Баверка, отримують цінність.

Виходячи з цього, процес формування цінності товару він поділяв на два етапи:

I етап: формування суб’єктивної цінності як індивідуальної оцінки блага суб’єктом. Якщо корисність абстрактна, то благо, на думку О. Бем-Баверка, не отримує оцінки і його суб’єктивна цінність дорівнює нулю. Для підтвердження цього положення він наводить приклад зі склянкою води біля джерела і у пустелі. У пустелі склянка води набуває високої суб’єктивної корисності, тоді як біля джерела вона дорівнює нулю, хоча всім відомо, що вода має дуже високу корисність взагалі, тобто абстрактну корисність.

II етап: формування об’єктивної цінності товару на ринку в результаті стихійного співвідношення попиту і пропозиції. На думку О. Бем-Баверка, на ринку відбувається вирівнювання суб’єктивних оцінок і встановлення нової, якоїсь середньої цінності, яка являє собою об’єктивну цінність.

2. Сформулював правила раціонального обміну, якими, на його думку, повинен керуватися кожний суб’єкт:

1) кожний учасник обміну виносить на ринок той продукт, суб’єктивна корисність якого для нього найменша;

2) обмін повинен приносити вигоду, тобто благо, яке отримують в результаті обміну, повинно мати більшу корисність, ніж те благо, яке віддають;

3) кожний намагається в результаті обміну отримати найбільшу вигоду для себе;

4) краще отримати від угоди меншу вигоду, ніж взагалі відмовитися від обміну.

3. Бем-Баверк по-новому підійшов до пояснення сутності капіталу. Згідно до його теорії, кожна людина менше цінує благо майбутнє, ніж теперішнє. Виходячи з цього, кожна людина (підприємець), вкладаючи гроші у будь-яку справу, відмовляється таким чином від благ сьогоднішніх на користь майбутніх і за це вона має отримати компенсацію у вигляді відсотка. З цього робиться висновок, що відсоток (прибуток) виникає в результаті впливі фактору часу на вартість благ. Таким чином, відсоток у Бем-Баверка є результатом очікування підприємця, а його джерелом є різниця оцінок майбутніх і теперішніх господарських благ.

Така ідея лягла в основу процедури дисконтування, яка передбачає визначення сьогоднішнього аналогу майбутньої суми грошей. Так наприклад, скільки зараз необхідно вкласти грошей, щоб років через п’ять отримати 100000 грн., за тієї ставки відсотку, яка існує на теперішній час.