Тема 7. Неокласична економічна теорія.

1. Попередники нового підходу і зародження маржиналізму.

2. Сутність маржиналізму та його основні методологічні принципи.

3. Австрійська школа граничної корисності.

4. Лозаннська школа неокласичної теорії. Концепція економічної рівноваги.

5. Кембріджська школа неокласичного напрямку економічної теорії.

6. Американська школа неокласичної теорії.

1. Попередники нового підходу і зародження маржиналізму.

В економічній думці у другій половині XІX ст. відбувся поділ на 2 великих напрямки. Один напрямок вийшов з ,,Капіталу” К. Маркса і пішов по шляху розвитку марксистсько-ленінської політичної економії та ідеології, основною метою якого було зруйнування (знищення) капіталізму і побудова нового суспільства – соціалізму.

Другий напрямок, в основі якого знаходиться аналіз ринкових відносин, через неокласику і кейнсіанство дійшов до сучасної економічної науки.

Сутність неокласичної економічної теорії полягає у розвитку ідей та положень класичної школи політичної економії шляхом подальшого аналізу функціонування ринкової економіки і підвищення її ефективності.

Попередниками неокласичної економічної теорії вважаються француз Антуан Курно (1801 – 1877) і німецькі дослідники Йоган фон Тюнен (1783 – 1850) та Герман Госсен (1810 – 1858).

Внесок Антуана Курно в економічну науку:

1. Досліджував взаємозалежності ціни товару і попиту за різних ринкових умов. Сформулював в економічній теорії ,,функцію попиту від ціни”.

2. Впритул підійшов до з’ясування сутності еластичності попиту. Він виділяв 2 види еластичності попиту:

1) високу еластичність, яка існує, коли населення швидко реагує на зміну ціни);

2) низька еластичність – коли населення слабко реагує на зміну ціни.

3. В залежності від еластичності попиту, функція попиту, на його погляд, може мати різний вигляд і відповідно зображуватися графіками з різним кутом нахилу.

4. Аналізував ціноутворення в різних ринкових ситуаціях, таких як: чиста монополія, дуополія і вільна (чиста) конкуренція.

5. Досліджував процес максимізації прибутку в різних ринкових ситуаціях. Обґрунтовував, що монополіст не завжди призначає найвищу ціну за свій товар, а шукає таке конкретне співвідношення ціни товару і обсягу його продажу, яке забезпечить йому найбільший прибуток.

Внесок Йогана фон Тюнена в економічну науку:

1. Заклав основи теорії розміщення продуктивних сил, використовуючи при цьому метод порівняння транспортних витрат у своєму господарстві з валовою виручкою від реалізації сільськогосподарської продукції.

2. Вважається, що він вперше застосував граничний підхід до дослідження економічних явищ, згідно до якого, будь-який економічний процес розвивається шляхом поступових малих перетворень (змін), поки не буде досягнута певна оптимальна ситуація.

3. Застосував граничний метод аналізу до визначення оптимального стану господарства, сутність якого полягає у порівнянні граничних витрат з граничною віддачею кожного фактору, який використовується.