4.3. Принципи економічної політики а. Сміта.

1. Основний принцип – мінімальне втручання держави в економічне життя, що передбачає:

1) забезпечення економічної свободи для підприємця;

2) скасування всіх пільг та привілеїв для підприємств, які, на думку А. Сміта, порушують вільну і рівноправну конкуренцію;

3) свобода торгівлі землею;

4) свобода зовнішньої торгівлі. Така зовнішньоекономічна політика отримала назву політика фритредерства. Вона передбачає скасування всіх обмежень на шляху переміщення товарів між країнами.

2. Діяльність держави обмежується виконанням трьох основних функцій:

1) підтримка внутрішнього порядку в країні;

2) забезпечення зовнішньої безпеки держави;

3) створення так званих суспільних благ.

Виходячи з цих функцій А. Сміт висунув тезу так званої ,,дешевої держави”, тобто держави, для виконання функцій якої можна встановлювати мінімальні податки.

3. Вважається, що А. Сміт заклав основи податкової політики буржуазної держави і сформулював її основні принципи:

1) пропорційність – піддані держави повинні брати участь у її утриманні відповідно до свого доходу, прибутку;

2) визначеність – термін, спосіб і сума сплати податків повинні бути чітко визначеними і зрозумілими для всіх;

3) зручність для платника – кожен податок повинен стягуватись в той час і в такий спосіб, коли це зручно платнику. Особливо це стосується сільськогосподарських виробників;

4) помірність – розмір податків повинен бути помірним, щоб він не стримував прагнення людей ефективно працювати.

5. Економічне вчення Давида Рікардо.

Д. Рікардо (1772 – 1823) жив в епоху промислового перевороту в Англії, коли відбувався перехід від мануфактурної до великої промислової індустрії. Він на відміну від А. Сміта був не теоретиком, а практиком. Д. Рікардо працював маклером з торгівлі державними цінними паперами на фондовій біржі і к 35 рокам став мільйонером. У своєму вченні він розвивав концепцію А. Сміта.

Основна праця: ,,Основи політичної економії та оподаткування” (1817р.).

Внесок д. Рікардо в економічну науку:

1. Основне завдання політичної економії він бачив в установленні розумних законів розподілу національного продукту і національного багатства між трьома основними класами суспільства: землевласники, капіталістами і найманими працівниками.

2. Зробив значний внесок в теорію грошей і грошового обігу, в теорію земельної ренти, а також в теорії зовнішньої торгівлі та оподаткування.

3. В теорії вартості дотримувався трудової вартості товарів і вважав, що трудова теорія вартості може бути дуже корисною при економічних дослідженнях. Однак, на його думку, за її допомогою не можна пояснити рух відносних цін на ринку, тому що у виробничому процесі приймає участь не тільки праця, а також капітал і земля.

Д. Рікардо більш чітко розмежував дві властивості товару: споживчу і мінову вартість.

Мінова вартість, на його думку, є відносною величиною і виражається в певній кількості іншого товару (грошей).

4. Зробив певний внесок в теорію доходів.

Прибуток – це залишок після відрахування з вартості витрат. Він досліджував міжгалузеву конкуренцію і дійшов до висновку, що капіталісти отримують однаковий прибуток на рівновнесений капітал. Тобто в процесі міжгалузевої конкуренції встановлюється середня норма прибутку в галузі і в економіці в цілому.

Рента – це доход від користування землею. Він вперше розробив теорію диференційованої ренти I, сутність якої полягає в тому, що розмір ренти залежить від місця розташування і рівня родючості земельних ділянок. Відносно цієї теорії вартість сільськогосподарської продукції на ринку встановлюється відповідно до витрат на гірших ділянках землі. Тоді власники земельних ділянок, кращих за якістю землі і місцем розташування отримують додатковий доход у вигляді диференційної ренти I. Поява диференційної ренти I, на думку Д. Рікардо, пов’язана з такою властивістю землі як обмеженість.

5. Він розробив свою теорію грошей і грошового обігу. Ця теорія базується на кількісній теорії грошей, відповідно до якої вартість грошей встановлюється в процесі обігу і залежить від кількості грошей в обігу.

На основі теорії грошей він розробив свою програму грошового обігу, яка отримала назву ,,золотий стандарт”, який проіснував в Англії майже 100 років, а в інших країнах ще більше – до 30-х років XX ст.