- •Міністерство освіти і науки україни тернопільський національний економічний університет
- •Тернопіль-2014
- •Розділ 1. Загальні положення
- •Розділ 2. Порядок роботи над дипломним дослідженням
- •2.1. Вибір теми
- •2.2. Підбір літератури
- •2.3. Опрацювання літератури
- •2.4.Робота над планом дипломного дослідження
- •3.Вимоги до структури та змісту дипломної роботи
- •4. Організація виконання дипломної роботи
- •4.1. Загальні принципи оформлення дипломної роботи
- •4.2 Подання текстового матеріалу
- •4.3. Оформлення таблиць
- •4.4. Правила подання ілюстрацій
- •4.5. Примітки
- •4.6. Подання переліків
- •4.7. Написання формул
- •4.8. Посилання на використані джерела
- •4.9. Формування списку використаних джерел
- •4.10. Оформлення додатків
- •5. Супровідні документи до дипломної роботи
- •6. Підготовка до захисту дипломної роботи
- •7. Захист дипломної роботи
- •8. Критерії оцінювання результатів захисту дипломної роботи
- •Додатки
- •6. Консультанти розділів роботи
- •Тернопіль -2014
- •Довідка про впровадження
- •Анотація
4.2 Подання текстового матеріалу
Текстовий матеріал дипломної роботи подається у різних формах. До нього (крім розглянутих вище елементів) належать складні числівники, літерні позначення, цитати, посилання, перерахування і т. ін., тобто те, що при оформленні потребує знання особливих техніко-орфографічних правил. У роботі, як правило, використовуються цифрова та словесно-цифрова форми запису інформації.
Прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць виміру, пишуться словами (п’ять випадків, п’ять підприємств). Складні числівники пишуться цифрами, за винятком тих, якими починається абзац. Числа зі скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами (24 кг, 125 грн.). При перерахуванні однорідних чисел (величин, відношень) скорочена назва одиниць виміру ставиться після останньої цифри. Числівники, які входять до складних слів, у наукових текстах пишуться цифрою (наприклад, 30-відсотковий обсяг).
У дипломних роботах часто використовуються скорочення, зокрема: літерні абревіатури; складноскорочені слова; умовні скорочення за початковими літерами слів; умовні скорочення за частинами слів та початковими літерами.
Літерні абревіатури складаються з перших (початкових) літер повних найменувань (наприклад, США, СОТ, ЄС тощо). Якщо використовуються не загальноприйняті абревіатури, а запропоновані автором, то при першому згадуванні вони вказуються у круглих дужках після повного найменування, надалі вживаються у тексті без розшифровки або подаються у переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів перед вступом.
Іншим видом скорочень є складноскорочені слова, які складаються з усічених та повних слів (наприклад, профспілка, райдержадміністрація тощо).
Наведемо кілька загальноприйнятих умовних скорочень, що використовуються при оформленні дипломної роботи:
а) після перерахування (та ін., і т. д., і т. ін.);
б) при посиланнях (див. – дивись, пор. – порівняти);
в) при позначенні цифрами століть і років (ст., р., рр.).
У наукових текстах і формулах дуже поширені літерні позначення. У роботі має бути створена така система, коли одному літерному позначенню відповідає одна величина, і навпаки, кожна величина репрезентується одним літерним позначенням.
4.3. Оформлення таблиць
Дипломна робота може бути допущена як до попереднього захисту на кафедрі, так і до захисту в ДЕКу лише за умови високого її аналітичного та ілюстративного рівня. Для аналізу необхідно використовувати таблиці та ілюстрації, зокрема схеми, графіки, діаграми тощо.
Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею симетрично до тексту. Назву і слово „Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють. В дужках над змістом таблиці вказують одиниці виміру.
Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки- з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними.
Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті роботи.
Горизонтальні та вертикальні лінії, які відокремлюють рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їхня відсутність не ускладнює користування таблицею.
Приклад побудови таблиці:
Таблиця_____
Заголовок таблиці
Головка таблиці |
|
Заголовки граф |
||||
|
|
|
|
|
Підзаголовки граф |
|
Рядки |
|
|
|
|
|
|
При необхідності продовження подання таблиці на наступній сторінці, вказують:
Наприклад:
Продовження таблиці 3.2.
Боковик таблиці Графи (колонки)
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис „Таблиця” із зазначенням номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: „Таблиця 2.5” (п’ята таблиця другого розділу).
Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і розміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відображати зміст таблиці.
Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, то таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, поруч або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик. При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці. Слово «Таблиця ____ « вказують один раз справа над назвою таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці ___» із зазначенням номера таблиці.
Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.
