Це рівняння характеризує рівновагу споживача в кардиналістській теорії вибору. Виходячи з цього рівняння, рівновагу споживача можна записати так:

MU_N = P_N 

Ц

MВ = МС

е означає, що в точці рівноваги споживача гранична корисність блага повинна дорівнювати граничним витратам споживача. Таким чином, раціональний вибір споживача передбачає не тільки співставлення додаткового зиску (МВ) і додаткових витрат (МС), але і рівність між ними.

З точки зору практичного використання, рівняння рівноваги споживача в кардиналістській теорії має наступний вигляд:

Тобто граничні корисності обох товарів мають теж саме співвідношення як і їх ціни.

В наведеному прикладі рівняння рівноваги споживача виконується:

О днак в наведеному прикладі споживач може придбати інші комбінації товарів А і Б. Але якщо рівняння рівноваги споживача не виконується, то це буде сприяти зміні структури його витрат. Наприклад: якщо споживач витратить свої 10 грн. придбавши 4 одиниці товару А і 3 одиниці товару Б, то рівняння не виконується.

В даному випадку, щоб максимізувати сукупну корисність необхідно здійснити перерозподіл витрат між придбанням товару А і товару Б на користь товару з більш високим рівнем граничної корисності у розрахунку на одну витрачену гривню. Тобто необхідно збільшити споживання товару Б і зменшити споживання товару А.

Д ля з’ясування прикладного значення кардиналістської теорії вибору споживача слід самостійно проаналізувати взаємозв’язок між рівновагою споживача і законом попиту, якщо:

а) ціна товару Б зменшилась до 1 гривні;

б) ціна товару Б збільшилась до 3 гривень.

За отриманими даними можна побудувати криву попиту для товару Б і зробити висновок про безпосередній зв'язок аналізу вибору споживача в кардиналістській теорії і законом попиту.

Характеристика процесів вибору споживача з використанням чисел допомагає роз’яснити основні принципи. Але на практиці вибір споживача значно більше суб’єктивний процес. Споживач може зовсім не витрачати свої гроші на придбання товарів А і Б, а купити зовсім інші товари. Корисність це щось таке, що ми відчуваємо, а не те про що думаємо. Оскільки люди зазнають різні відчуття від того, що вони споживають, то і вибір вони роблять різний. Але логіка прийняття рішення у всіх однакова – вони намагаються за свої гроші придбати ті товари, які, на їх думку, забезпечать їм найбільше задоволення.

3. Вибір споживача в ординалістській теорії

3.1. Аксіоми (припущення) в ординалістській теорії

Вперше ординалістський підхід до аналізу вибору споживача в кінці XIX ст. запровадив італійський економіст Вільфредо Парето. Завершену форму ця теорія отримала в 30-х рр. XX ст. завдяки американському економісту Джону Хіксу.

Ординалістська теорія корисності виходить з того, що споживач не може кількісно визначити (навіть в умовних одиницях корисності) наскільки одна альтернатива перевершує іншу. Він може лише відносно порівнювати різні альтернативи вибору в міру їх корисності, тобто визначити їхній порядок для себе, за допомогою відношень “більше” (краще), менше” (гірше) або “всерівно”. Тобто ординалістська теорія поведінки споживача відкидає необхідність кількісного вимірювання корисності і передбачає лише упорядкування споживачем всіх можливих товарних наборів за ступенем їх привабливості для себе.

Такий порівняльний або порядковий підхід до оцінки альтернатив базується на наступних аксіомах (простих припущеннях):

1. Аксіома повного (досконалого) упорядкування альтернатив. Споживач здатний упорядкувати альтернативні набори товарів шляхом порівняння їхніх переваг (привабливості). Переваги споживача виражаються у вигляді нерівності: “набір товарів Х більш (чи менш) привабливий для споживача, ніж набір товарів Y” (X > Y, X < Y), або ж рівності: Х = Y, коли байдуже, який із наборів товарів слід вибрати, вони приблизно рівноцінні.

2. Аксіома транзитивності. Переваги споживачів мають властивість транзитивності.

Транзитивність – це принцип, який означає узгодженість переваг споживача однієї з іншими.

Так, якщо набір товарів Х більш привабливий ніж набір товарів Y, а набір товару Y, у свою чергу, більш привабливий ніж набір товарів Z, то відповідно набір товарів Х більш привабливий для споживача, ніж набір товарів Z (X > Y > Z). Інакше ніяк не може бути. Тобто ця аксіома гарантує узгодженість переваг споживача.

3. Аксіома ненасиченості благами. Більша кількість товару має перевагу для споживача перед меншою кількістю того ж самого товару такої ж якості.

4. Аксіома незалежності споживача. Передбачається, що вибір споживача залежить лише від кількості благ, які він споживає, і не залежить від споживання інших споживачів.

Всі ці припущення, як правило, вважаються само собою зрозумілими і в житті звичайно на них не звертають уваги, але при економічному аналізі вони мають принципове значення.

Вибір споживача в ординалістської теорії прийнято аналізувати за допомогою кривих байдужості і бюджетних ліній.