
- •1. Ключові поняття до теми
- •2. «Дерево» конфлікту як процесу
- •3. Характер, причини конфліктних ситуацій у виробничих колективах
- •4. Наслідки конфліктних ситуацій
- •5. Рівні розв'язання конфліктів
- •6. Деякі типові приклади розв'язання виробничих конфліктів
- •7. Методи розв’язування конфліктів
- •8. Західні моделі прогнозування і розв'язання конфліктних ситуацій
- •8.1. Як не встрявати в конфлікт і уникати конфліктних ситуацій
- •8.2. Розпізнавання прихованих потреб і бажань як причин конфлікту
- •8.3. Проблема оманливих припущень
- •8.4. Уявний реванш або засіб «візуалізації» як засіб зняття конфліктного напруження
- •8.5. Пастка відповідальності як причина конфліктів
- •8.6. Стиль поведінки з метою розв'язання конфлікту
- •8.7. Стиль конкуренції
- •8.8. Стиль уникання
- •8.9. Стиль пристосування
- •8.10. Стиль співробітництва
- •8.11. Стиль компромісу
- •9. Управління внутрішньоособистісним конфліктом.
- •10. Конфліктні особистості
8.3. Проблема оманливих припущень
Кожен конфлікт з чогось починається. Може початися з неприязні, яка виникла через те, що ваші слова чи ваші дії неправильно витлумачені протилежною стороною.
Наприклад, ви передбачаєте, що в людини, яку ви колись добре знали, буде певна позитивна реакція на ваш гумор, зауваження чи жарт. Але ви не знаєте, як ця людина змінилася за певний час, який душевний стан у неї зараз, яка інформація на даний момент найактуальніша.
Отже, ефект може виникнути протилежний, і ваші припущення можуть поставити вас у скрутне становище: ваше припущення може наштовхнути когось на оманливий шлях; жарт може виявитися несмішним, бо інша людина не знає про підтекст, який лежить в основі жарту.
Інша людина, у свою чергу, також може будувати неправильні припущення стосовно вас, вашої реакції, ваших планів чи надій. Такі ситуації можуть спонукати до справжнього конфлікту, бо важко визначити, з чого все почалося.
Конфлікти можуть бути найрізноманітнішими. Один працівник передбачає, що інший зробить щось для організації наради, тимчасом як той надіється на першого - і завдання залишається невиконаним. Жінка припускає, що на час її відсутності подруга призначає побачення її коханому, в результаті чого і дружба, і кохання піддаються випробуванню.
Найкращий спосіб уникати таких ситуацій - не робити поспішних висновків і не діяти з оманливих припущень.
Можна використати таку превентивну стратегію поведінки:
1. Визначте, позитивні чи негативні емоції викликали у вас слова, дії, жести протилежної сторони.
2. Погасіть у собі ці емоції. Уявіть, що ця інформація стосується не вас, а когось іншого.
3. Подумайте, якої реакції можна очікувати від слів співрозмовника в стандартному варіанті (без підтексту, незацікавленій людині).
4. Спробуйте уявити, якої реакції на свої слова чекав від вас співрозмовник. Для цього порівняйте смисл сказаного партнером із його жестами і мімікою.
5. Проаналізуйте вашу реакцію на слова і міміку партнера.
6. А як він прореагував на вашу реакцію?
7. Поміркуйте, яка свідома чи підсвідома, моральна чи матеріальна, позитивна чи негативна зацікавленість є у вашого співрозмовника стосовно вас (налагодження дружніх стосунків, очікування підтримки, прохання в підвищенні платні, зіпсувати настрій, вивести з рівноваги тощо).
8. Складіть «образ-припущення» мотивів і дій протилежної сторони.
9. Накладіть цей «образ-припущення» на власний стан справ і зробіть висновок: оманливе чи не оманливе у вас припущення щодо намірів чи дій співрозмовника.
8.4. Уявний реванш або засіб «візуалізації» як засіб зняття конфліктного напруження
Ніщо часом так не знімає роздратування, як думка про помсту. На щастя, у нас є можливість помститися, не вдаючись до насильства, з допомогою уявного реваншу. Він може здатися смішним і навіть нісенітним, але спосіб, що активно пропагандується американською психологією, реально допомагає. Наслідуючи його, ви просто кидаєте супротивника на розтерзання своїй уяві і віддаєтеся солодкому садизмові. Теоретично, звичайно. В житті навряд чи хтось удавався до подібних методів, але тут ніхто не перешкодить прив'язати причепливого шефа до його ж улюбленого столу та викинути у вікно. У «другій серії» боса можна зрівняти з килимовим покриттям, надіслати комусь факсом або просто перевести на посаду позаштатної прибиральниці.
Перевага таких «роликів» у тому, що їх можна прокручувати в уяві багато разів, додаючи все нові і нові подробиці. Недоліки, правда, також є.
На деяких картини помсти діють не заспокійливо, а збуджуюче. Для таких нав'язливою ідеєю стає фраза «я хочу, щоб картинка ожила», а прагнення нанести відповідний удар противнику в реальності дедалі міцнішає. Якщо ви відносите себе до останньої категорії, не використовуйте, будь ласка, метод візуалізації, це може зашкодити.
Уявний реванш може принаймні слугувати як метод релаксації, якщо ця техніка для вас підходить. Суть її полягає в тому, що ви скеровуєте найнегативніші емоції, пов'язані з конфліктною ситуацією, не на кривдника (а на себе, всередину) і відчуваєте емоційне полегшення і вивільнення.
Одна жінка застосувала цей метод, коли її сусід зрізав верхівку розташованого на її ділянці дерева, яка затуляла мальовничий вид із його вікон. Жінка в цей час була у відпустці. Коли вона повернулась і вимагала пояснень, сусід заперечував свою причетність до цього.
У жінки не було доказів, але вона була впевнена, що це справа рук сусіда. Декілька місяців вона ходила в збудженому стані.
Нарешті ця жінка змогла звільнитися від накопиченої негативної енергії на семінарі, уявивши, як сильна горила ступає по ділянці сусіда. Потім ця горила полізла на одне із найцінніших дерев і обдерла з нього листя. Перед тим, як піти, тварина попсувала клумби і грядки сусіда.
Опісля горила залізла на обрізане дерево жінки і начебто зціляла його, поплескуючи по ньому долонями.
Після такого «внутрішнього кіно» жінці стало набагато краще, вона відчула процес одужання. І навіть змогла уже спокійно підійти до сусіда і сказати, що знайде спосіб захистити свою власність.
Жінка відчула, що хоча б на деякий час, але зможе викинути проблему з голови.
Якщо цей метод допомагає вам, то можна використати також інші символічні дії уявної помсти: написати брутального листа, але не відправляти його; зробити мішень в образі вашого кривдника і метати в неї стріли; зробити гумову ляльку в образі вашого ворога і лупцювати її; уявити, як ви стьобаєте свого супротивника по голих литках тощо.
В усякому разі цей метод дає шанс для зняття емоційної напруженості і зупинки спонтанної поведінки, аби скласти надалі, уже «тверезим розумом», стратегію дій щодо виходу із конфлікту.