9. Управління внутрішньоособистісним конфліктом.

А що робити, коли конфлікт проникає у вашу свідомість і діє зсередини? Спробуємо розглянути це питання у дещо розважливій формі.

Парадокс полягає в тому, що підприємці, які успішно долають внутрішньоособистісні конфлікти в своєму житті, не мають про них жодного уявлення. Те саме можна сказати про людей, які пос­тійно перебувають у пригніченому і депресивному стані. Вони не в силах вибратися із «ями свідомості», що утворилася через еле­ментарне незнання.

Існує як мінімум три рівні розвитку конфлікту . Розглянемо кожен із них.

Перший рівень - це відносна рівновага. Все йде за планом. Цей стан можна порівняти із штилем на морі. Вітрильнику нічого не загрожує, він спокійно погойдується на хвилях, але... нікуди не рухається. Бо щастя, як відомо, примушує опустити руки. Буває, що підприємець повністю задоволений роботою своєї компанії, досягнутою часткою ринку та існуючими фінансовими показни­ками. Він уже не приділяє уваги подальшому розвитку, іноді за­буває про необхідність контролю та інші обов'язки. Компанія, за законом зловредності, навіть не бажаючи того, зробить усе, щоб щастя це розтануло.

Припустимо, повернувся такий «бос» після двомісячної відпуст­ки на морі. Прийшов до себе в офіс, де його чекали сюрпризи. З приїздом: на складах нереалізованого товару на 216 тис.дол., замісник з незрозумілих причин подав у відставку, шофер розбив машину в дві години ночі, виконуючи загадкове завдання керівництва...і так далі. Що називається, пофортунило. Все -крапка. Думати за обідом про їжу він уже не міг. «Що робити? Рятувати ситуацію. А як же намічена на вівторок поїздка до Італії? А Аня? Я ж збирався з нею зустрітися. Ні, потрібно сьогодні ж проглянути звітність...»

Перефразовуючи відоме прислів'я, зауважимо: «Не було б не­щастя, щастя допомогло». Досить швидко позбувся герой стійкого ґрунту під ногами. Він уже на другому рівні внутрішньоособистісного конфлікту.

Природно, немає нічого приємного у стані розчарування або безутішності. Саме для цього рівня характерне «відбиття» внут­рішнього дискомфорту на роботі, у спілкуванні та простих життє­вих клопотах.

Причина більшої частини конфлікту другого рівня - певна не­відповідність між трьома сторонами діяльності особистості. Пер­ша сторона - коло навичок, правил, знань, способів діяльності, якими людина керується у житті. Друга - поточні проблеми, її інтереси, цілі й мотиви. Третя сторона - горезвісний сенс життя, який ставить свій відбиток на всьому, що робить людина.

Як три рисаки вони біжать паралельно, але постійно відстає то один, то другий, а буває, що третій зупиняється прямо посеред шляху, і екіпаж розвертається на 180 градусів.

Сторони особистості можуть не збігатися у більшій або меншій мірі. Наприклад, людина хоче організувати власну фірму, але її гризуть сумніви: «А чи дозволить інженерна освіта грамотно управляти нею? Чи є спосіб виправити становище?». Внутрішня суперечність змушує людину зважувати, аналізувати, що призводить до прийняття правильного рішення. Буває, що питання стоїть більш ніж гостро: «Бути чи не бути?». Це третій рівень внутрішньо-особистісного конфлікту.

Цей рівень називається «життєва криза». Його характеризує не­можливість нормально жити і займатися звичайною справою до роз­в'язку суперечностей. В основі конфлікту - переоцінка цінностей.

Кожний дивиться на світ через призму своєї свідомості. На ній викреслено те, без чого життя людини неможливе. На першому місці сім'я, на другому - кохання, на третьому - друзі, на четвертому -робота і так далі. Рано чи пізно настає момент, коли цей порядок змінюється. Усвідомлення цього - процес болісний, який сильно тис­не на психіку, але так чи інакше неминучий.

Підприємництво - стихія, що здатна повністю змінити лю­дину за лічені місяці. Не дивно, що саме підприємці найбільш часто опиняються в «гранітному колодязі» кризи. Дружина. Підростаючий син. Найщиріші друзі. Шашлики ранньої осені -все це перекреслила директорська робота на власній фірмі. Коли після грандіозного скандалу дружина, грюкнувши дверима, пішла, він раптом замислився: «А навіщо? Навіщо гроші, якщо просто на кухні посидіти ніколи, та, мабуть, вже й ні з ким. До чого я прагну?».

Які перспективи такого конфлікту? В гіршому випадку спроба повернення до минулого життя. На жаль, повернути все не так уже й просто. Друзі можуть остаточно не пробачити «зради», та й дружина, яка вже почала звикати до директорського способу життя, навряд чи захоче існувати на інженерну або вчительську зарплату.

Подолання будь-якого внутрішньоособистісного конфлікту мож­на умовно поділити на три частини: стадія захисту, адаптації до ситуації і стадія оволодіння нею.

Захист. Найпростіше.

1. Переміщення. У цьому випадку енергія невирішеної суперечності спрямована зовні - на людей, які потрапили під руку (обсварений підлеглий), тварин (огріта сковорідкою кицька) і навіть Предмети (форсовано познайомлений з підлогою пейджер, у ішпадку коли напруга дійсно велика, або розбита чашка, якщо напруження порівняно невелике).

2. Проектування. Приписування своїх неприємних бажань, ду­мок, недоліків іншим людям.

3. Фантазія - мрії, що пом'якшують почуття неповноцінності, зменшують якісь образи. «Нічого. Просунуся я по службі, куплю собі машину і також скажу, що ти - ідіот. Ти цього вже зараз заслуговуєш, але я почекаю...».

4. Апатія - форма навіювання байдужості стресовому фактору і самонавіювання спокою. «Я спокійний, як сова. Ні, як Маргарет Тетчер. Ні, як Еверест...».

Чим ефективніше людина використовує механізм захисту, тим менш тривалою буде дія стресового фактора, тим успішніше буде проходити реакція адаптації.

Адаптація

У нас нестача адаптивної енергії призводить або до психічних відхилень від норм, або до втрат соціального становища.

Будь-якому підприємцю потрібний «запас адаптованості», якого в критичній ситуації вистачило б на якісну перебудову свідомості, критичне обміркування того, що відбувається, болі­сне і свідоме подолання кризи життя. Дослідження довели, що найкраще адаптується до змін людина, яка передбачає те, що може вибити її з життєвої колії, і яка приблизно уявляє модель своєї поведінки.

У момент, коли існує загроза «адреналінового вибуху», лікарі радять спрямувати негативний потенціал на м'язи, тобто зазнати фізичного навантаження, що без сумніву призведе до розрядки. Тому, якщо в певний критичний момент із кабінету «боса» раптом почуються звуки пересування шаф і сейфів, не лякайтесь - це просто адаптація.

Оволодіння

Про рівень оволодіння ситуацією можна дізнатися з того, що з'явилося бажання діяти. Є потреба в активній зміні становища і поступовому трансформуванні страждань, переживань, духовних зусиль у практику життя.