Планування, оптимізація структури і розміщення галузей машинобудування

При розміщенні галузей машинобудування враховують наступні фактори: складність продукції; її металоємність і трудомісткість; масовість продукції й споживання її в різних районах країни; можливість розвивати спеціалізацію, у тому числі подетальную й технологічну; порівняльну транспортабельність вихідних матеріалів і готової продукції; можливість групового розміщення підприємств, створення їхніх комплексів.

При організації машинобудівного комплексу підприємства групуються або на основі зв'язку виробництва даного виду продукції з рядом виробництв подетальной і технологічної спеціалізації («Автозаз», тракторні комплекси, комплекси сільськогосподарського машинобудування), або при наявності загальної заготівельної бази або суміжних виробництв.

По тенденціях у розміщенні підприємств галузі машинобудування можуть бути об'єднані в кілька груп:

1) галузі, що характеризуються високою металоємністю, малою трудомісткістю продукції, що випускається невеликими серіями або в одиничних екземплярах (підйомно-транспортне, металургійне, енергетичне машинобудування); підприємства таких галузей доцільно розміщати в районах металургійних

баз;

2) галузі, що характеризуються середньою металоємністю, невисокою трудомісткістю й транспортабельністю готової продукції при більших обсягах її випуску (виробництво встаткування для нафтової, хімічної промисловості, будівельних, дорожніх, сільськогосподарських машин); підприємства цих галузей повинні розміщатися, як правило, у районах споживання продукції;

3) галузі, що випускають масову продукцію з високою трудомісткістю й фондоемкостью (автомобілі- і тракторобудування, дизелебудування, устаткування для легкої й харчової, поліграфічної промисловості); підприємства таких галузей звичайно розміщаються в центрах машинобудівної промисловості з наявністю кваліфікованих кадрів;

4) галузі точного машинобудування, для яких характерні

дуже висока трудомісткість, мала металоємність, підвищена фондоемкость (радіотехнічна й електронна промисловість, приладобудування, деякі виробництва електропромисловості); підприємства цих галузей розміщаються в районах високої технічної культури, що мають висококваліфіковані кадри, експериментальні бази, науково-дослідні інститути.

Окремі виробництва усередині галузей можуть мати особливості в розміщенні. Так, складальні підприємства доцільно розміщати в районах споживання їхньої продукції, централізовані заготівельні виробництва - у районах, близьких до джерел сировини, що комплектують виробництва - у районах, забезпечених трудовими ресурсами, з урахуванням розташування відповідних машинобудівних виробництв. Підприємства з ремонту металевих виробів, зварених конструкцій, які характеризуються низькою трудомісткістю, фондоемкостью, электро-і енергоємністю, порівняно невисокою технічною культурою виробництва, розміщаються повсюдно.

Проблеми раціонального розміщення галузей вирішуються при складанні перспективых планів і прогнозів розвитку національної економіки і її окремих галузей, при проектуванні будівництва підприємств. Вони містять у собі широке коло питань: вибір району й місця будівництва підприємств, визначення їхнього розміру й профілю, кооперованих зв'язків між підприємствами, обґрунтування економічної ефективності.

Вибір району й пункту будівництва, розширення й реконструкція діючих підприємств здійснюються на основі генеральної схеми розміщення продуктивних чинностей країни, галузевих і районних схем розвитку й розміщення продуктивних чинностей на перспективу й технико-э.кономических обґрунтувань, які розробляються міністерствами.

Для техніко-економічного обґрунтування вибору району й місця розміщення необхідні наступні розрахунки й дані: баланси виробництва й споживання відповідних видів продукції на перспективу й баланси виробничих потужностей; основні показники, що характеризують зв'язки підприємства з іншими галузями господарства в районі; кооперовані зв'язки підприємства по основних видах напівфабрикатів і комплектуючих виробів і обсяг взаємних поставок; потреба в робочій силі й матеріальних ресурсах і джерела їхнього задоволення; транспортні зв'язки; розмір капітальних вкладень; продуктивність праці, собівартість продукції.

При обґрунтуванні плану розміщення підприємств провадяться різноманітні розрахунки й здійснюється оптимізація територіального розміщення.