1.3. Кооперування виробництва

Кооперування — це система тривалих виробничих зв'язків між підприємствами, що спільно надають певні послуги, але зберігаючими свою господарську самостійність.

Розвиток кооперування безпосередньо пов'язане із процесом поглиблення спеціалізації. Збільшення кількості подетально й технологічно спеціалізованих підприємств приводить до розширення кооперованих зв'язків між ними.

На транспорті кооперування здійснюється у формах внутрішньорайонного кооперування, коли виробничі зв'язки встановлюються між підприємствами, розташованими в одному економічному районі, і міжрайонного, коли встановлюються зв'язки між підприємствами, розташованими в різних економічних районах.

Кооперуються також підприємства, що ставляться до даної галузі (внутрішньогалузеве кооперування), і підприємства, що ставляться до різних галузей (міжгалузеве кооперування). Внутрішньогалузеве кооперування доцільно, коли потреба в даному виді послуг порівняно невелика й може бути задоволена підприємствами галузі. Перевагою такого кооперування є можливість у більшій мері врахувати вимоги, пропоновані споживачем до якості продукції. Міжгалузеве кооперування встановлюється при значній потребі в даному виді послуг й при високому рівні її стандартизації. Використання в різних транспортних процесах стандартних транспортних засобів створює умови для росту обсягів надання послуг й забезпечує високу економічну ефективність цієї форми кооперування. Для характеристики рівня кооперування використовуються наступні показники: питома ваганаданих послуг, отриманих з боку, у загальному обсязі послуг, що, галузі (у ціннісному вираженні) або в собівартості послуг, а також питома вага послуг галузі, що надається по кооперації; кількість підприємств, що кооперуються з даним підприємством; середній радіус кооперування; співвідношення всипного й міжрайонного кооперування.

Раціональні виробничі зв'язки між підприємствами дозволяють використовувати економічні переваги кооперування: збільшити обсягнадання послуг, знизити трудомісткість і собівартість їх надання. Однак при одержанніпослуг зі сторони у порядку кооперування збільшуються витрати на транспортування. У зв'язку із цим при встановленні найбільш раціональних зв'язків підприємств визначають доцільний радіус кооперування, тобто така відстань, при якому підприємству вигідно одержувати послуги по кооперації. Раціональним буде такий радіус кооперування, при якому сумарні витрати на надання послуг і її доставку до споживача будуть мінімальними.

Раціональні кооперовані зв'язки підприємства визначаються шляхом зіставлення собівартості послуг по варіантах і витрат на її транспортування.

Розширення кооперування неминуче веде до подовження перевезень. Однак практика свідчить про те, що спеціалізація економічно доцільна й при перевезеннях на більші відстаніУдосконалювання коштів транспорту розширює економічні границі спеціалізації й кооперування виробництва.

Основні принципи розміщення промисловості

Підвищення ефективності виробництва пов'язане з удосконалюванням територіального розміщення продуктивних чинностей. Розміщення машинобудівних підприємств, як і взагалі промисловості, здійснюється на основі загальних принципів, що відображають дію об'єктивних економічних законів розвитку суспільства, у першу чергу закону планомірного розвитку й закону неухильного росту продуктивності суспільної праці. Основу раціонального розміщення промисловості бачиться у мінімізації витрат праці на всіх стадіях виробничого процесу, аж до одержання готового продукту.

До найбільш важливих принципів розміщення промисловості ставляться: усіляке наближення промислового виробництва до джерел сировини й районам споживання промислової продукції, раціональний поділ праці між економічними районами й комплексний розвиток господарства в економічних районах, зближення рівнів розвитку економічних районів, використання переваг поділу праці між країнами.

Наближення промислового виробництва до джерел сировини й районам споживання забезпечує рівномірне розміщення виробництва по території країни з урахуванням особливостей району, його спеціалізації, сприяє зниженню витрат на перевезення матеріальних ресурсів і готової продукції.

Комплексний розвиток господарства припускає певний характер спеціалізації району, розвиток комплексу галузей з урахуванням особливостей району.

Переваги міжнародного поділу праці реалізуються шляхом розвитку в кожній із країн тих галузей, для яких є сприятливі природні й економічні умови.

На розміщення промислових підприємств впливають різного роду фактори: природно-географічні — наявність корисних копалин, енергетичних і водних ресурсів, кліматичні умови й т.д.; техніко-економічні — науково-технічний прогрес — рівень механізації й автоматизації, електрифікації виробництва, використання хімічних методів обробки й інших напрямків науково-технічного прогресу; форми організації виробництва — рівень і форми спеціалізації, кооперування й комбінування виробництва; соціально-економічні фактори — поліпшення умов праці й побуту трудящих по економічних районах; аспекти охорони навколишнього середовища; вимоги оборони країни.

На сучасному етапі розвитку суспільного виробництва економічна політика в Україні спрямована на розміщення продуктивних сил і зміцнення господарських зв'язків між економічними районами, збільшення їхнього внеску в рішення загальнодержавних завдань, на підвищення ефективності територіального поділу праці. Виняткову важливість придбали розробки комплексних програм, розрахованих на тривалу перспективу. Це стосується насамперед програм розвитку паливно-енергетичного комплексу, металургії, що ведуть галузей машинобудування.

Важливим завданням в області вдосконалювання територіального поділу праці є також нарощування економічного потенціалу районів, підвищення їхньої ролі в виробництві промислової продукції.

Особливого значення набуває проблема взаимоувязки суспільного виробництва з раціональним використанням природних ресурсів і охороною навколишнього середовища.