20

Тема 1 Поняття, класифікація та склад фінансових систем

1.1. Поняття та підходи до визначення фінансової системи

 

Фінансова система та фінанси використовуються як ін­дикатор національної економіки, збільшення добробуту, обме­ження негативних моментів в економічному зростанні. Чим розвиненіші ринкові відносини, тим складніші та різноманітніші зв'язки в державі, тим складніша і фінансова система.

Фінансова система виникла з появою держави і нерозривно пов'язана з її функціонуванням. За допомогою фінансової систе­ми держава збирає та використовує засоби для утримання свого апарату, а також направляє їх на виконання своїх функцій. Фінансова система охоплює грошові відносини між державою та підприємствами, організаціями, державою і населенням, між під­приємствами й всередині них.

З іншого боку, фінансова система — це сукупність ринків та інших інститутів, які використовуються для укладання фінансо­вих угод, обміну активами і ризиками. Ця система містить у собі ринки фінансових інструментів, фінансових посередників, фірми, які пропонують фінансові послуги, і органи, що регулюють дія­льність усіх цих установ.

У державах з ринковою економікою фінансові системи до­сягають своєї завершеності, однак у деяких державах можуть істотно відрізнятися. У країнах з перехідною економікою фі­нансові системи характеризуються тим, що їхні окремі ланки перебувають у стадії формування. Це стосується, в основному, фінансового ринку, державного боргу, страхових і резервних фондів тощо.

Головна функція фінансової системи полягає в задоволенні потреб людей, включаючи всі основні життєві потреби в їжі, одя­зі й житлі. Суб'єкти економічної діяльності (фірми, органи дер­жавної влади всіх рівнів) існують для того, щоб сприяти вико­нанню цієї основної функції.

Таким чином, фінансова система, яка забезпечує фінансуван­ня економіки (об'єкт фінансової економіки), — це сукупність установ, інструментів і механізмів, за допомогою яких саме ці фінансові можливості державного сектору та фінансових установ здатні задовольнити фінансові потреби підприємств і населення. Фінансова система — це система форм і методів утворення, роз­поділу та використання фондів грошових коштів держави та під­приємств.

Сучасна фінансова система має глобальний характер. Взаємо­залежність фінансових ринків та посередників здійснюється че­рез всеосяжну міжнародну телекомунікаційну мережу, завдяки якій перекази платежів та торгівля цінними паперами відбува­ються практично цілодобово. Таким чином, якщо велика корпо­рація, розташована, скажімо, у Німеччині, вирішує фінансувати новий проект, то вона розглядає будь-які інвестиційні можливос­ті, включаючи, наприклад, випуск і продаж акцій на Лондонській та Нью-Иоркській фондових біржах чи одержання позики в якому-небудь японському пенсійному фонді. Причому в останньому випадку позика може бути видана як у євро, так і в японських ієнах або у доларах США.

1.2. Структурна будова та класифікація фінансових систем зарубіжних країн

 

Поділ фінансової системи на окремі ланки — явище об'єктивне, обумовлене потребами економічного розвит­ку. Структура фінансової системи динамічна і не може розгляда­тися в статичному вигляді. У процесі економічного розвитку вона може доповнюватися або деякі її ланки можуть відмирати.

У розвинутих зарубіжних країнах державна фінансова система включає такі ланки фінансових відносин:

державний бюджет;

територіальні фінанси;

державний кредит та кредити місцевих органів влади, а у федеративних державах — і кредити членів федерації;

спеціальні фонди;

фінанси суб'єктів господарювання.

Кожна ланка фінансової системи певним чином впливає на процес відтворення, має свої, властиві йому функції. Так, фінанси підприємств обслуговують матеріальне виробництво. Вони бе­руть участь у створенні ВВП, що розподіляється усередині підприємств та галузей господарства. Через державний бюджет мо­білізуються ресурси в основний централізований фонд держави і відбувається їх перерозподіл між галузями господарства, еконо­мічними регіонами, окремими соціальними групами населення.

Фінанси як самостійна сфера людської діяльності й економіч­на категорія сформувалися на кілька сторіч раніше, але поступо­во бюджетні відносини стали головними у фінансових.

Структура державної фінансової системи (бюджетної системи) залежить від державного устрою. Вважається, що в унітарних (єдиних,) державах бюджетна система містить дві ланки: держав­ний бюджет та численні місцеві бюджети (бюджети міст, округів, сільських округів та. ін.). У федеративних державах бюджетна си­стема складається з трьох ланок: державного чи федерального бю­джету або бюджету центрального уряду; бюджетів членів федера­ції (штатів у США, провінцій у Канаді, ландів — земель у Німеччині, кантонів у Швейцарії та. ін.); місцевих бюджетів.

Насправді, кожна країна має індивідуальну, властиву тільки їй бюджетну систему. Незважаючи на різноманіття та численність місцевих бюджетів у зарубіжних країнах, вони можуть бути згруповані у певні системи.

Для зарубіжних країн характерна, як правило, три- або чотирирівнева система бюджетів. Наприклад, у Швеції функціонує трирівнева система бюджетів: бюджет центрального уряду, бю­джети ленів та бюджети комун. У Великій Британії: централь­ний бюджет, бюджети графств та бюджети округів. У Японії: центральний бюджет, бюджети префектур та бюджети муніципа­літетів. Трирівнева система бюджетів сформована в Норвегії, Фінляндії. У країнах Східної Європи, наприклад у Польщі, та­кож три бюджетних рівні: бюджет центрального уряду, бюдже­ти воєводств та бюджети гімн.

Місцеві бюджети в унітарних державах своїми доходами та видатками не входять до державного бюджету, у федератив­них — до бюджетів членів федерації, а останні не включаються у державний федеральний бюджет.