3.4.Змішування фарб за допомогою моделі «Колористичного дерева»

Для практичного застосування «Колористичного дерева» звернімося до кольорової діаграми моделі.

Обравши барву на “барвистому дереві” і співвіднісши її розташування з іншими барвами, можна визначити найбільш ефективні і стійкі варіанти змішування.

Барви, як описано вище, розташовані на півколах (дивись таблицю №10).

• Якщо півкола продовжують однé óдне – змішування безпечне;

• Якщо півкола паралельні одне одному – змішування безпечне в межах паралельних півкіл, розташованих поряд, а штучні фарби (окрім ультрамарину) всі добре змішуються між собою;

• Якщо півкола перетинаються – змішування безпечне в точках перетину;

• Якщо півкола розташовані по різні боки від стовбуру – білило допоможе створити більш стійку суміш;

• Добре змішуються фарби, яким відповідають барви, що стоять поряд (споріднені за тепло-холодністю);

• Добре змішуються фарби, відповідні яким барви розташовані на спільному півколі (споріднені за фізико-хімічним складом).

Потрібно зауважити, що ця модель, хоча й відображає доволі точно багато які із закономірностей змішування фарб, не скасовує необхідності для художника-початківця постійно поглиблювати власні знання, набувати власний досвід у царині кольорознавства і технології олійного живопису.

3.5. Практичні рекомендації щодо змішування фарб

Червоні фарби

▪ Індійська, Англійська, Вохра, Шахназарська червона схожі за кольорами і властивостями. Найчервоніша з них – Шахназарська.

▪ Змішуючи Краплак або Тіоіндиго рожеву із жовтими Кадміями, одержуємо оранжево-червоні відтінки.

▪ Сієна жовта, а краще Умбра палена, з Кадміями надає різноманітності темним червоним відтінкам. (Усе залежить від чистоти кадмію).

▪ Червона фарба, нанесена на темну червону підготовку, стає більш лункою таі насиченою. У корпусному шарі письма червона фарба яскравіша, ніж у лессирувальному.

▪ Краще змішувати Вохру червону і Сієну палену, або Марс оранжевий з Англійською червоною.

Жовті й зелені фарби

▪ Вохра світла, Стронціанова жовта, Кадмій жовтий – для любителів корпусного, щільного письма. Жовтий марс, Сієна натуральна, Золотиста ЖХ – для легких лессирувань або для напівпрозорого шару фарби.

▪ Кадмій жовтий темний дає більший діапазон жовтого кольору порівняно з рештою кадміїв.

▪ З Кобальтом зеленим світлим або Церулеумом, Кобальтом зеленим темним – Кадмій зелений темний дає щільні вохристі, вохристо-зелені відтінки.

▪ У розбілюванні сполучення Кобальту зеленого темного і Кадмію жовтого темного нагадує неаполітанську жовту.

▪ У розбілюванні Кобальт зелений темний зі Стронціановою жовтою дає приємний маслянисто-жовтий відтінок.

▪ Кобальт зелений темний у сполученні з оранжевим Кадмієм нагадує темну вохру.

▪ Зелені, синьо-зелені Кобальти будуть теплішими у сполученні із жовтими Кадміями.

▪ Середній і світлий Кадмій жовтий яскраво підсвічують Кобальт зелений світлий та Смарагдову зелену, Зелену ФЦ.

▪ Білило завжди підвищує кольорову інтенсивність фарб, закріплює міцність суміші, проте додавати білило слід у незначній кількості, поки зберігається інтенсивність кольору, не з’являється так звана “мильність” кольорової суміші.

▪ Розбіли жовтих Кадміїв із Кобальтом зеленим темним дають яскраві трав’янисті відтінки.

▪ Стронціанова жовта з Кадміями не так тьмяніє, якщо до їхньої суміші додати дещицю білила.

▪ У розбілі Стронціанова жовта “підзеленює” всі синьо-зелені фарби (барви).

▪ Найяскравіший зелений колір дає Зелена ФЦ зі Стронціановою жовтою в розбілі.

▪ Веридоновою зеленою краще користуватися напівкорпусно або прозоро без додавання до неї будь-яких фарб, хоча з тією ж таки Стронціановою жовтою, у помірному розбілі, Веридонова зелена дає стримано зелений, світлий тон.

▪ Неаполітанська жовта буває різних відтінків, од жовтого до оранжевого з рожевим. Це фарба свинцева, подібна до Свинцевого білила. З Вохрами й земляними фарбами дає стійкі суміші.

▪ Сполучення жовтих фарб із холодними чорними (Тіоіндиго, Персикова, Виноградна) дає складено-зелений кольоровий тон.

Сині й фіолетові фарби

▪ “ультрамаринова хвороба” - ультрамарин набуває біляво-матового відтінку.

▪ Ультрамарин створює чимало проблем (потьмяніння, розтріскування шару фарби) у сумішах із багатьма фарбами, та дуже добре розбілюється, утримуючи “не мильну” синяву.

▪ Блакитна ФЦ – у прямому сенсі блакитна фарба, хоча на вигляд темно-синя. Додаючи до неї невелику кількість (дещицю) білила і зміцнюючи тим самим її суміш з будь-якою фарбою, можна подолати її “ядучість”. Те саме можна сказати і про Зелену ФЦ.

▪ Кобальт синій – хороша, стійка фарба, дає міцні суміші з більшістю фарб, окрім Краплаку й Ультрамарину.

▪ Фіолетовий кобальт темний – стійкіший у сумішах, аніж Кобальт фіолетовий світлий. Світлим краще користуватися чистим або у розбілах. Кобальти фіолетові легко втрачають у кольорі за змішування з іншими фарбами, “полюбляють” густе письмо.

▪ Складні кольорові розбіли можна одержати від суміші Ультрамарину із Кадмієм пурпуровим. Кадмій пурпуровий може слугувати “містком” переходу червоних Кадміїв у сині Кобальти. У розбілах і червоні Кадмії можуть змішуватися з Кобальтами.

▪ Краплак та Тіоіндиго рожева можуть замінювати одна одну. Краплаком слід навчитися користуватися надзвичайно обережно, оскільки ця фарба надто інтенсивна за кольором і з часом затемнює суміші з багатьма фарбами.

▪ Якщо кольорове коло поділити навпіл, провівши лінію між червоним і зеленим кольорами, то одну половину кола складатимуть “холодні” барви (фіолетово-синьо-зелені), а іншу – теплі (червоно-оранжево-жовті). “Тепло-холодність” – основа будь-якого живопису. Та матеріали (фарби), що забезпечують “температуру” відтінків шару фарби, у поєднанні дають нестійкі суміші. Так, наприклад, змішувати Вохри з Кадміями (“підтеплювати” Вохру краще будь-якою земляною фарбою). Не можна “підтеплювати” Ультрамарин Краплаком. Є, щоправда, винятки з правил: так, Смарагдова зелена з Кобальтом пурпуровим (або подібною до нього фарбою) – дає фіолетовий відтінок. У розбілах можна також змішувати контрастні й додаткові кольори фарб.

▪ Лессирувальний шар найкраще робити на олії одразу „по сирій” обробці нижнього шару фарби.