Облік основних засобів та нематеріальних активів

1. Визнання, оцінювання та класифікація необоротних активів.

2. Облік надходження основних засобів та нематеріальних активів.

3. Особливості обліку і оцінювання необоротних активів, що зумовлюють виникнення зобов’язання щодо витрат на демонтаж, ліквідацію об’єкта і відновлення ділянки.

4. Особливості обліку і оцінювання розроблення нафтогазових запасів.

4.1 Етапи діяльності видобувних підприємств.

4.2 Облік витрат на розвідку запасів корисних копалин (ПСБО 33)

5 Амортизація основних засобів та нематеріальних активів.

6. Облік вибуття основних засобів та нематеріальних активів.

Після вивчення Теми 2 Ви повинні знати:

-  як класифікують необоротні активи на підприємствах нафтогазового комплексу;

-  порядок відображення в обліку надходження та вибуття, нарахування амортизації необоротних активів;

-  порядок проведення переоцінки необоротних активів та відображення її в обліку;

- особливості обліку витрат розвідки і оцінки корисних копалин;

- особливості оцінювання і відображення в обліку зменшення корисності активів.

1. Визнання, оцінювання та класифікація необоротних активів

З урахуванням натурально-речових ознак і виконуваних функцій у процесі виробництва основні засоби кожного підприємства поділяються на різні групи і підгрупи (рис. 2.3):

	Земельні ділянки
	Будинки та споруди
	Транспортні засоби
	Машини та обладнання
	Інструменти, прилади, інвентар
	Інші основні засоби
	Активні
	Пасивні
	Виробничі
	Невиробничі
	Діючі
	Недіючі

	Власні
	Орендовані

Рисунок 2.3 - Класифікація основних засобів

У бухгалтерському обліку основні засоби класифікують за їх видами залежно від цільового призначення і виконуваних функцій До основних засобів відносять земельні ділянки, будинки, споруди, передавальні пристрої, транспортні засоби, обладнання, інструменти, прилади, інвентар, тварини, багаторічні насадження та інші основні засоби.

Найбільш важливі з перелічених груп є машини та обладнання, транспортні засоби, інвентар. Їх прийнято називати активною частиною основних засобів, тому що вони безпосередньо впливають на предмет праці. Інша частина створює необхідні умови для праці і є пасивною (будівлі, споруди, передавальні пристрої).

За участю у виробничій діяльності засоби праці поділяються на основні засоби виробничого і невиробничого призначення. Виробничі основні засоби беруть безпосередню участь у виробничому процесі: обслуговують його або створюють сприятливі умови для його здійснення. Участь різних видів основних засобів у виробничому процесі неоднакова, також неоднаковий їх вплив на результати виробництва, тому основні засоби мають різні строки експлуатації, ступінь зношеності, розміри щорічних амортизаційних відрахувань. Невиробничі основні засоби безпосередньої участі у виробництві не беруть. До них належать житло, клуби, їдальні, дитячі ясла і садки, поліклініки, стадіони, спортивні бази, тобто все, що пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому підсумку позитивно впливає на результати діяльності підприємства, на зростання продуктивності праці.

За використанням основні засоби класифікують на діючі (всі основні засоби, які використовують у господарстві) і недіючі (ті, що не використовують у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією, або ремонтують), за правом власності – на власні і орендовані.

У нафтогазовій промисловості склад основних засобів визначений особливостями технологічних процесів, які відбуваються підчас здійснення основної діяльності галузевими підприємствами (рис. 2.4).

Підприємства нафтогазової галузі, які утворюють національну систему видобутку, переробки, транспортування та реалізації нафти і газу і об’єднані материнською компанією НАК “Нафтогаз України”, зосереджують свою діяльність у напрямках:

• виробництво нафти, газу та продуктів переробки;

• транспортування нафти та газу;

• оптова реалізація нафти, газу, нафтопродуктів та інших товарів;

• роздрібна торгівля нафтопродуктами.

Особливий склад основних засобів характерний для підприємств виробництва нафти, газу та продуктів переробки, які займаються розвідкою, розробленням та видобутком нафти, газу та газового конденсату, а також для підприємств транспортування нафти та газу, які в основному займаються транзитом російських та середньоазіатських нафти і газу до країн Європи та Співдружності незалежних держав (СНД), а також постачання нафти та газу українським переробним заводам, оптовим торговцям та певним кінцевим споживачам.

Класифікація основних засобів у нафтогазовій промисловості за цільовим призначенням

Нафтогазові активи(родовища) (Нафтові та газові родовища, щодо яких існує підтвердження економічної доцільності подальшого розроблення цих запасів) Нафтові та газові активи обліковують із застосуванням методу капіталізації вартості успішних проектів. За цим методом капіталізуються вартість придбаних нафтогазових активів, успішні пошукові свердловини та всі витрати на розроблення та допоміжне обладнання. Непродуктивні пошукові свердловини відносять до витрат тоді, коли свердловину визначають як непродуктивну.

Технологічна нафта і газ, які є в трубопроводах та сховищах і необхідні для операційної діяльності транспортних підприємств Технологічну нафту і газ у нафто- та газопроводах розглядають як невід’ємну і необхідну умови їх експлуатації. Технологічна нафта і газ використовуються перекачувальними агрегатами в технологічному процесі транспортування нафти та газу магістральними трубопроводами. Цю нафту та газ, які є власністю підприємств, придбано під час здачі в експлуатацію магістральних нафтогазопроводів. Компанії закуповують технологічну нафту і газ при будівництві нових трубопроводів у кількості, необхідній для технологічного процесу.

Товариство обліковує технологічну нафту і газ як необоротний актив, та проводить їх переоцінку за ринковими цінами дійсними на звітну дату.

Будівлі (Архітектурно-будівельні об'єкти: приміщеня адміністративного призначення, цехів, насосних і компресорних станцій, підстанцій, лаборато-рій, складів, механічних майстерень тощо)

Споруди Нафтові і газові свердловини, нафтові шахти, гідротехнічні споруди, резервуари, водонапірні вежі, окремі димові труби, платформи, сховища, морські естакади, очисні спорудження тощо

Трубопроводи та ін. передавальні пристрої Трубопроводи для перекачування нафти, газу, води, пари, повітряні лінії електропередач, зв’язку тощо

Машини та обладнання:

-Силові: генератори, компресори, електродвигуни, трансформатори, заглибні електронасоси;

-робочі: верстати-качалки, експлуатаційні вишки, бурові установки, підйомники, компресори, насосні штанги; обчислювальна техніка тощо

Транспортні засоби Автомобілі, тепловози, вагони, цистерни, катери, баржі, автокари, танкери, трактори-тягачі тощо

Інструменти, прилади, інвентар Інструменти: електродрилі, фарбопульти, долота, труборізки, автогенні різаки; прилади: дебітомери¹, глибинні манометри; виробничий, господарський інвентар, меблі тощо

Співвідношення вартості окремих елементів основних засобів до їх загальної вартості утворює структуру основних засобів.

Таблиця 2.1 - Склад і структура основних засобів, %

1-а - цифра підручник, 2-а -31.12.11

Основні засоби	Структура за первісною вартістю, %
Трубопроводи і супутнє обладнання	44,6 42,6
Технологічна нафта і газ	17,6 18,9
Нафтогазові активи	16,0 16,2
Будівлі, споруди, в т.ч. свердловини	10,9 10,4
Машини та обладнання	8,0 9,2
Обладнання для буріння та розвідки	1,0 1,0
Інші основні засоби	1,9 1,7
Всього	100

З таблиці 2.1 видно характерні особливості складу і структури основних засобів підприємств нафтогазової галузі. (Зведені розрахунки в таблиці наведені на підставі даних звітності НАК “Нафтогаз України”²).

До групи “Інші основні засоби” з метою звітності включають транспортні засоби, меблі, офісне та інше обладнання.

Найбільшу частку, як видно за даними таблиці 2.1, займають магістральні нафтогазопроводи. Слід зазначити, що трубопроводи, які є спорудами, належать до тієї частини основних засобів, які безпосередньо задіяні в операційній діяльності, а тому входять до активної частини основних засобів цих підприємств. При цьому в інших галузях промисловості споруди не входять до складу активної частини (мости, естакади, резервуари, канали, шосейні дороги, насипи, тунелі, і т.д.), оскільки такі об’єкти основних засобів у виробничому процесі участі не беруть. До активної частини основних засобів нафтогазовидобувних підприємств належать також й інші споруди, зокрема експлуатаційні, нагнітальні і контрольні свердловини. Свердловини ж, як відомо, є основною частиною засобів виробництва у видобуванні нафти і газу.

Правильна класифікація основних засобів є необхідною умовою достовірного їх відображення в обліку, контролі та є основою для нарахування амортизації.

Необоротні активи визнають, тобто відображають у балансі підприємства, якщо вони відповідають загальним критеріям визнання активів:

• існує ймовірність того, що підприємство одержить в майбутньому економічні вигоди від використання цього активу;

• його оцінка може бути достовірно визначена.

Основні засоби, нематеріальні активи, інвестиційна нерухомість обліковують у натуральній та вартісній формах.

У бухгалтерському обліку розрізняють такі вартісні оцінки: первісну, залишкову (балансову), справедливу, переоцінену, ліквідаційну та вартість, яка підлягає амортизації.

Необоротні активи в бухгалтерському обліку відображають за фактичною собівартістю (вартістю придбання), тобто первісною вартістю.

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Залишкову (балансову) вартість окремих інвентарних об’єктів необоротних активів визначають як суму, за якою актив включають до балансу після вирахування із первісної вартості суми накопиченого зносу (амортизації).

Проведення переоцінки основних засобів, інших необоротних активів та нематеріальних активів, здійснення бартерних операцій з необоротними активами, одержання активів безкоштовно або як внесок до статутного капіталу здійснюється, виходячи зі справедливої вартості.

Справедлива (переоцінена) вартість – це вартість активу, що можна отримати в операціях обміну між обізнаними зацікавленими незалежними сторонами. Додатком до П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств” передбачено визначення справедливої вартості придбаних активів:

- земля та будівлі – ринкова вартість;

- машини та устаткування – ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість – відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки;

- інші основні засоби – відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням зносу на дату оцінки.

Як ринкова оцінка може виступати ціна прайс-листів. Відновлювальну оцінку можна отримати шляхом експертної оцінки, яка здійснена незалежними експертами.

Ліквідаційна вартість – сума, яку підприємство очікує отримати від реалізації або ліквідації об’єкта після закінчення строку його корисної експлуатації після вирахування очікуваних витрат, пов’язаних з реалізацією або ліквідацією.

Вартість, яка підлягає амортизації, розраховують як різницю між собівартістю об’єкта (або іншою сумою, що є його собівартістю у балансі) та його ліквідаційною вартістю.

Основні питання обліку основних засобів, а саме – порядок відображення і оцінки придбання необоротних матеріальних активів, витрат, пов’язаних з їх утриманням і експлуатацією, амортизації, списання з балансу та розкриття інформації про них у формах звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”.