VI. Вимоги до оформлення дипломної роботи

6.1. Загальні вимоги

Дипломну роботу подають у комп’ютерному наборі, зброшурованому у твердій обкладинці. Зразок оформлення титульного аркушу дипломної роботи наведено у Додатку В. Зразок оформлення змісту наведено у Додатку Д.

Текст дипломної роботи друкують за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм). Друкований текст виконується шрифтом - Times New Roman, розмір – 14, інтервал – 1,5. Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка чорного кольору середньої жирності. Текст роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм. Загальний обсяг роботи має складати 5,5-6,5 авторських аркушів (до 100-120 стор. тексту у комп’ютерному наборі).

Текст основної частини роботи поділяють на розділи і підрозділи (параграфи). Заголовки структурних частин роботи такі: “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ”. Їх друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої - великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Заголовок має складатися з одного простого речення. Заголовки параграфів друкують маленькими літерами (крім першої - великої) з абзацного відступу. Відстань між заголовком і текстом повинна дорівнювати 2 інтервали. Кожний розділ рекомендується розпочинати з нової сторінки. Новий параграф розпочинається на тій сторінці, де закінчено попередній.

6.2. Оформлення таблиць

Цифровий матеріал, коли його багато або є необхідність у зіставленні певних показників, як правило, оформлюють у таблиці. Таблиця являє собою такий спосіб подання інформації, при якому цифровий або текстовий матеріал групується в рядки і графи, відокремлені одна від одної вертикальними і горизонтальними лініями.

За змістом таблиці поділяють на аналітичні та неаналітичні. Аналітичні таблиці з результатами обробки та аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць робиться узагальнення про нове (виведене) знання, яке вводиться до тексту словами: “таблиця дає змогу зробити висновок, що...”, “із таблиці видно, що...”. Часто такі таблиці сприяють виявленню і формулюванню певних закономірностей. До неаналітичних таблиць вміщують здебільшого необроблені статистичні дані, необхідні лише для подання інформації або констатації певного стану речей. Приклад побудови таблиці наводиться нижче.

Посилання на джерело робиться у квадратних дужках після назви таблиці. Обов'язковим є не просто посилання на таблицю чи рисунок у тексті, але й їх опис та детальна характеристика.

Таблиця (номер)

Назва таблиці (од. виміру)

Зазвичай таблиця складається з таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка, бокової частини, заголовків вертикальних граф (головки), горизонтальних рядків і вертикальних граф (основної частини, тобто прографки). Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

За логікою побудови таблиці її логічний суб'єкт або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються) розмішують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) - у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику всіх даних цього рядка. Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути, за можливістю, коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Бокових, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об'єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним. У прографці повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять у тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні - посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Заголовки (як підпорядковані, так і головні) мають бути максимально точними і простими. В них не повинно бути слів або розмірностей, що повторюються. Висота рядків повинна бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Досить обережно слід ставитися також до вертикальної графи "примітки". Така графа потрібна лише тоді, коли містить дані, що стосуються більшості рядків таблиці.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – бокових. Якщо головка громіздка, її можна не повторювати. У такому разі нумерують графи і переносять їх нумерацію на наступну сторінку. Заголовок таблиці не повторюють.

За умови, якщо текст повторюється в графі таблиці і складається з одного слова, його можна заміняти лапками; з двох або більше слів – при першому повторенні його замінюють словами “Те ж”, а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. Усі наведені у таблиці дані мають бути достовірними, однорідними і такими, що можуть порівнюватися, в основу їх групування покладають суттєві ознаки.