Глава 11. Витрати і доходи фірми. Механізм ціноутворення

сировину, матеріали, паливо, транспортні послуги, відрядну оплату виробничого персоналу). Перемінні витрати — це витрати, якими під-приємець спроможний керувати, впливаючи на обсяг виробництва. Зазначимо, що динаміка перемінних витрат нерівномірна і має, як правило, три етапи: на першому етапі зростання обсягу виробництва обумовлює певний темп зростання перемінних витрат, на другому етапі цей темп уповільнюється, що пов’язано з перевагами масового виробництва, економією від масштабу, на третьому етапі перемінні витрати зростають швидше, ніж обсяг виробництва.

Поділ економічних витрат на постійні та перемінні є умовним, за-лежить від характеру виробництва, цілей підприємця, його підходу до вирішення проблем забезпечення ефективності та конкуренто­ спроможності бізнесу.

Деякі витрати фірми неможливо класифікувати ні як постійні, ні як перемінні — це постійно-перемінні витрати, частина яких змі-нюється щодо зміни обсягу виробництва, а частина залишається фік-сованою. Наприклад, плата за послуги зв’язку складається з постійної суми абонентної плати та суми, яка змінюється залежно від кількості та тривалості розмов по телефону. Надалі, для спрощення подання матеріалу, ми такі витрати розглядати не будемо.

Сукупність постійних і перемінних витрат становить валові, або загальні, витрати фірми (TC — total cost):

TC = TFC + TVC.

(11.1)

Якщо обсяг виробництва дорівнює нулю, то валові витрати дорів-нюють постійним витратам.

Для обліку витрат та управління виробництвом обчислюються середні витрати (AC — average cost) — витрати на одиницю виро-бленої продукції.

Розрізняють середні валові (ATC — average total cost, або просто AC), середні постійні (AFC — average fixed cost) і середні перемінні витрати (AVC — average variable cost). Формули для їхнього розрахун-ку мають такий вигляд:

ATC = TC / Q;

(11.2)

AFC = TFC / Q;

(11.3)

AVC = TVC / Q,

(11.4)

де ТС  — валові, або загальні, витрати; TFC — постійні витрати;

TVC — перемінні витрати;

Q  — кількість виробленої продукції.

161

Розділ ІІІ. Мікроекономіка

Середні постійні витрати із зростанням кількості виробленої про-дукції знижуються . Середні перемінні витрати змінюються в залеж-ності, що зазначена вище стосовно перемінних витрат. Динаміка серед-ніх валових витрат залежно від обсягу виробництва відображає зміни

середніх постійних та середніх перемінних витрат.

Значну роль в економіці фірми відіграють граничні витрати (MC — marginal cost) — додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції:

MC = TC / Q,

(11.5)

де TC — приріст валових (загальних) витрат;

Q  — приріст обсягу виробництва.

Граничні витрати показують, скільки потрібно додаткових коштів для виробництва ще однієї одиниці продукції, або скільки коштів можна зекономити при зменшенні виробництва на одну одиницю продукції.

Граничні витрати можна підрахувати на базі перемінних витрат. Це обумовлено тим, що валові витрати відрізняються від перемінних ви-трат на фіксовану суму постійних витрат, тобто для додаткової одини-ці продукції зміна валових витрат дорівнює зміні перемінних витрат

(табл. 11.1).

Таблиця 11.1

Приклад розрахунку валових, середніх та граничних витрат

Кількість

Витрати виробництва, грн

виробленої

продукції,

По­­

Пере­

Валові

Середні

Середні

Середні

Граничні

од.

стійні

мінні

валові

постійні

перемінні

валові

Q

TFC

TVC

TC

ATC

AFC

AVC

MC

0

100

0

100

-

-

-

100

1

100

100

200

200

100

100

100

2

100

120

220

110

50

60

20

3

100

150

250

83,3

33. 3

50

30

4

100

170

270

67,5

25

42,5

20

5

100

210

310

62

20

42

40

6

100

260

360

60

16,7

43,3

50

У довгостроковому періоді фірма спроможна змінити всі задіяні ресурси, тому всі її економічні витрати є перемінними.

Залежність між обсягом виробництва і середніми валовими витра-

тами фірми в довгостроковому періоді характеризується ефектом масштабу виробництва. Він полягає в тому, що протягом певного

162