Глава 9. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин

Якщо стан рівноваги порушено, наприклад, гранична корисність товару А у розрахунку на одиницю вартості більша, ніж за товаром В, доцільно змінити структуру споживання, збільшивши обсяги спожи-вання товару А за рахунок зменшення споживання товару В. Що біль-ше одиниць товару А спожито, то меншою є їх гранична корисність, і, навпаки, що менший обсяг споживання товару В, то більшою є його гранична корисність. Таким чином вирівнювання співвідношення граничних корисностей приведе до відновлення рівноваги.

Через певний суб’єктивізм оцінки корисності кардиналістська тео­ рія постійно зазнає критики, тому існує й інший (ординалістський) підхід до аналізу рівноваги, тісно пов’язаний із попереднім.

Визначення оптимального набору товарів зводиться до зіставлення бажань індивіда, представлених картою байдужості, та можливостей, передбачених бюджетним обмеженням. Сумістивши карту байдужості­ з бюджетною лінією, можна знайти точку рівноваги , яка і визначає найкорисніший набір споживання . На рис. 9.6 крива байдужості ІІІ, яка забезпечує більшу корисність порівняно з кривими І та ІІ, недо-ступна для споживача, оскільки знаходиться вище бюджетної лінії. Точка В показує доступну комбінацію товарів, але такий набір не за-безпечує найвищу корисність. Рівноважний стан споживача досягається­ лише в точці А, де бюджетна лінія торкається кривої байдужості.

III II

I

Рис 9.6. Рівновага споживача

Виходячи з цього, оптимальний споживчий набір одночасно відповідає двом умовам: по-перше, дохід має бути повністю витраченим (точка рівно-ваги розташована на бюджетній лінії); по-друге, оптимальний набір това-рів повинен давати максимально можливе задоволення (тобто знаходити-ся на найвищій з доступних кривих байдужості). Графічно стану спожив-чої рівноваги відповідає точка дотику кривої байдужості та бюджетної лінії. Досягнутий рівень рівноваги не є постійним­ для споживача, оскіль-

133

Розділ ІІІ. Мікроекономіка

ки його доходи та ціни товарів можуть змінюватися. Тому далі розглянемо, як саме впливають на споживача зміни доходів та цін.

Реакція споживача на зміну доходів. Із зростанням доходів спожи-

вачеві будуть доступні більші обсяги корисних товарів, із зниженням доходу обсяги споживання зменшаться. Разом із тим зміна доходів ви­ кличе не тільки зміни в обсягах споживання, але й у його пропорціях. Ще в ХІХ ст. німецький статистик Е. Енгель зауважив, що із зростанням

реальних доходів споживання вторинних благ зростає швидше, ніж то-варів першої необхідності. Ця залежність має назву закону Енгеля.

Залежно від того, як змінюються обсяги споживання товарів із

зростанням доходів, виокремлюють три групи товарів: нормальні, не-якісні та нейтральні. Нормальними товарами вважаються ті, обсяги споживання яких зростають при збільшенні доходів. До неякісних товарів відносять товари, споживання яких скорочується у міру зро­ стання доходів. Нарешті, нейтральними товарами є ті, споживання

яких не змінюється із збільшенням доходів. Більшість товарів можна віднести до нормальних, прикладом неякісних товарів є громадський транспорт, нейтральних товарів — сіль, туалетний папір, зубна паста. Слід зазначити, що той самий товар може бути для одного споживача нормальним, а для іншого неякісним.

Реакція споживача на зміну цін. Зміна цін справляє подвійну дію на споживача. По-перше, із зниженням ціни товар дешевшає відносно інших товарів і його споживання зростає. Тобто споживач відмовляє­ ться від купівлі відносно дорожчого товару і спрямовує вивільнені

кошти на придбання товару, що подешевшав, змінюючи таким чином структуру споживання. Це явище має назву ефекту заміщення. По-

друге, за умови зниження ціни споживач може придбати все більше

товарів на той же дохід, тим самим його реальний дохід зростає. Це явище називається ефектом доходу. Розмежування двох ефектів до-

помагає визначитися, якою мірою зміни у споживанні викликані зро­ станням доходів, а якою — зміною цін.

Зазвичай для нормальних товарів обидва ефекти діють в одному напрямі: із зниженням цін обсяги споживання зростають, і навпаки. Але існують товари, споживання яких може збільшуватися, незважа-

ючи на зростання цін. Уперше це явище було досліджено у ХІХ ст. англійським економістом Р. Гіффеном і дістало назву парадокс Гіффе-

на. Вивчаючи ціноутворення в Ірландії, Р. Гіффен помітив, що в пері-оди неврожаю картоплі її споживання суттєво зростало, незважаючи на підвищення цін. Він пояснив це тим, що через неврожай селянам доводилося відмовлятися від якісних товарів (м’ясо, молоко), які біль-ше подорожчали, ніж картопля. У цьому разі дія ефекту доходу пере-

134