Глава 9. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин
Бюджетну лінію можна накреслити графічно у вигляді прямої, від-клавши по осях кількість придбаних товарів (рис. 9.4). Точки перетину бюджетної лінії з осями відбивають ситуацію, у якій споживач повніс-тю витрачає свій дохід тільки на один товар, відмовляючись від купів-лі іншого. У точках, розташованих на бюджетній лінії, дохід витрача-ється повністю. Точки ліворуч лінії означають неповне витрачання доходів. Праворуч лінії положення неможливе, оскільки споживач не може витрачати більше, ніж дає змогу рівень доходів. Нахил бюджет-ної лінії залежить від співвідношення цін товарів і відображає пропор цію можливої заміни одного товару іншим. У нашому прикладі, щоб придбати додаткових 10 одиниць товару Б, споживач має відмовитися від 6 товарів А.
У загальному вигляді рівняння бюджетної лінії має вигляд:
M = px X + p yY ,
де М — обсяг доходів споживача; рх — ціна товару Х;
ру — ціна товару Y;
Х — кількість товару Х; Y — кількість товару Y.
У нашому прикладі рівняння виглядає так: 120 = 3Х + 5Y.
A 24
1
8
12
6
10 20 30 40 Б
Рис. 9.4. Бюджетна лінія
На розташування бюджетної лінії впливають рівень доходів та ціни товарів. Збільшення доходів зрушує бюджетну лінію праворуч, змен-шення — ліворуч. Якщо пропорційно знижуються ціни обох товарів — лінія зрушується праворуч, і навпаки. Якщо ціни змінюються непро-порційно, лінія змінює нахил (рис. 9.5).
Сумісний розгляд бюджетної лінії та кривих байдужості дає змогу визначити вподобання споживача.
131
Розділ ІІІ. Мікроекономіка
A A
Б Б
Рис. 9.5. Зрушення бюджетної лінії:
а — під впливом зміни доходів; б — під впливом зміни цін
§ 4. Рівновага споживача
Розмірковуючи над питанням, як розпорядитися обмеженими до-ходами, споживач постійно обирає між різноманітними товарами, щоб зрештою придбати найкорисніший з його точки зору набір товарів. Наприклад, студент має 5 грн, які він збирається витратити в їдальні. Пиріг коштує 1 грн, а чай 0,5 грн. Зрозуміло, що можна купити 5 пи-ріжків або 10 склянок чаю. Але скоріше за все студент обере певну комбінацію пиріжків і чаю, оскільки від п’ятого пиріжка він дістане менше задоволення, ніж від першої склянки чаю. Поступово студент
знайде таку комбінацію, в якій неможливо буде збільшити корисність у межах наявного бюджету. Така ситуація називається рівновагою спо-
живача. У стані рівноваги споживач не зацікавлений змінювати про-порції споживання.
Визначаючи оптимальний рівноважний набір споживання, спожи-вачеві завжди доводиться порівнювати додаткову (граничну) корис-ність, отриману від кожної наступної одиниці товару, та ціну, яку до-велося за цю одиницю сплатити. Раціональний споживач, намагаючись досягнути максимального задоволення, прагне розподілити свої до-ходи таким чином, щоб гранична корисність у розрахунку на одиницю
вартості товарів була однаковою. Ця закономірність споживчої пове-
дінки називається правилом максимізації корисності, або другим законом Госсена, і має вигляд:
MU A =
MU B = ... =
MUi ,
PA
P B
Pi
де MU — гранична корисність товару; Р — його ціна.
132