Глава 9. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин

економічного блага) та нефункціональний (зумовлений чинниками, що безпосередньо не пов’язані з властивостями економічного блага) попит на споживчі товари та послуги. Він виокремив три типових випадки

нефункціонального попиту:

ефект приєднання до більшості. Споживач намагається витри-

мати загальний стиль і купує те, що купують інші, хто є для нього взірцем. Він залежить від інших споживачів, і ця залежність є прямою. Тобто це ефект збільшення споживання, пов’язаний з тим, що спожи-вач, додержуючись загальноприйнятих норм, купує той самий товар, який купують інші;

ефект сноба. Деякі споживачі намагаються досягти винятково­ сті, а не наслідувати інших. І в цьому разі вони залежать від вибору інших, але тепер ця залежність зворотна. Тому ефект сноба — це ефект зміни попиту внаслідок того, що інші люди споживають цей товар;

ефект Веблена. Т. Веблен вперше описав демонстративну по-

ведінку споживачів, коли товари та послуги використовуються не за прямим призначенням, а для того, щоб справити враження на інших. Під ефектом Веблена розуміють ефект збільшення споживчого попиту, пов’язаний з тим, що товар має більш високу (а не більш низьку) ціну. Цей ефект є подібним до ефекту сноба. Однак різниця полягає в тому, що ефект сноба залежить від обсягів споживання інших людей, тоді як ефект Веблена залежить насамперед від ціни.

При вирішенні другого завдання, тобто при відповіді на запитання, що визначає індивідуальний попит домогосподарств на окремі товари, використовують в основному підходи, що ґрунтуються на понятті граничної корисності, кривих байдужості та бюджетних обмежень.

3. Корисність: поняття, тенденції розвитку. Бюджетна лінія. Крива байдужості

Сучасному споживачеві пропонується величезна кількість різно-манітних товарів та послуг. Але одночасно придбати всі товари не-можливо через нестачу доходів. Тому кожен споживач, розмірковуючи, як розподілити свої обмежені ресурси з метою найповнішого задово-лення власних потреб, постійно вирішує для себе три питання: що купити, скільки це коштує та чи вистачить грошей. Ці три проблеми становлять зміст теорії поведінки споживача. Виходячи із міркувань раціональності, кожний споживач обирає для себе «кращий», «най-корисніший», на його думку, набір товарів у межах свого доходу.

127

Розділ ІІІ. Мікроекономіка

Корисність — це здатність економічного блага задовольняти по­ треби споживачів. Корисність — суб’єктивне поняття, яке не підлягає точному вимірюванню, оскільки розуміння корисності індивідуальне, нестійке й відносне. Те, що один споживач вважає для себе корисним, може бути зовсім непотрібним іншому споживачеві. Наприклад, тепла куртка взимку є дуже корисною для мешканців холодних країн, а в теплих країнах її корисність майже нульова.

Через суб’єктивізм оцінок корисності виміряти її практично немож-ливо. Однак з навчальною метою, для наочності, корисність вимірюють за допомогою вигаданих одиниць — ютилей (від англ. utility — корис-ність). Ютиль не має стандарту, як метр або літр. Що більше ютилей, то

більшою є корисність. Такий підхід до вимірювання корисності назива-ється кардиналістським (кількісним). Його незалежно один від одного

запропонували в останній третині XIX ст. У. Джевонс, К. Менгер, Л. Вальрас. Незважаючи на свою суб’єктивність, кардиналістський під-хід спрямував економічну теорію на вивчення поведінки споживача, довівши, що корисність — визначальний чинник попиту.

Користування будь-яким товаром зазвичай дає споживачеві задо-волення не нескінченно, а до певної межі. Наприклад, якщо потреба у придбанні першої пральної машини велика, то другої і третьої від-

повідно нижче. У зв’язку з цим введено поняття граничної та загальної корисності. Гранична корисність — це додаткова корисність, яку спо-живач отримує від додаткової одиниці блага. Загальна корисність —

сукупна корисність від споживання всіх наявних одиниць блага. На-приклад, якщо загальна корисність 10 з’ їдених бананів дорівнює 15 ютилям, а 11 бананів — 16 ютилям, то гранична корисність спо-живання 11-го банана дорівнює 16 – 15 = 1 ютиль. Між загальною та граничною корисністю існує взаємозв’язок: загальна корисність до-рівнює сумі граничних корисностей.

У міру насичення потреб споживач отримує дедалі меншу додат-кову корисність від кожної наступної одиниці блага. При цьому цілком можливим є досягнення від’ємних значень граничної корисності, якщо

подальше споживання наноситиме шкоду. Ця закономірність назива­ ється законом спадної граничної корисності, згідно з яким додаткова

корисність від споживання кожної наступної одиниці блага знижується­. Хоча сам закон багато в чому має очевидний характер (його дію хоч раз у житті кожен випробовував на собі), уперше його сформулював

у 1854 р. Герман Генріх Госсен, на честь якого закон іноді називають першим законом Госсена. Із закону Госсена випливає, що через змен-

шення граничної корисності споживач купуватиме додаткові одиниці товару тільки за умов падіння цін.

128