Глава 3. Виробничі можливості суспільства. Соціальна сутність виробництва

Учені встановили такі параметри:

Q = 1,01 × K^0,25 × L^0,75.

Це означає, що зростання витрат капіталу на 1 % дає приріст обсягу виробництва на 0,25; зростання витрат праці на 1 % дає зростання обсягу виробництва на 0,75. Коли a + β = 1, то зростання L і K на 1 % збільшує Q також на 1 %. Ця залежність дістала назву ефекту масштабу.

У подальшому функція Кобба–Дугласа була удосконалена введен-ням до неї фактора часу з урахуванням темпів науково-технічного прогресу:

Q = f (C, L, t),

де t — фактор часу з урахуванням технічного прогресу.

Американський економіст Д. Кларк до факторів виробництва додав підприємницьку діяльність (E) і природний фактор (l):

Q = f (C, L, l, E, t).

Американський учений, лауреат Нобелівської премії (1987) Р. Солоу

своїй моделі економічного зростання використав виробничу функцію

вигляді:

Q = F (K, L, N),

де N — земля або природні матеріальні ресурси.

Виробничі функції широко застосовуються в економіці країн За-ходу. Їх розробляють як для окремих фірм, так і для національної економіки в цілому. Їхнє призначення — у забезпеченні найоптималь-нішого поєднання та ефективного використання факторів виробництва з метою максимізації обсягу випуску продукції. При цьому виробнича функція завжди передбачає взаємозаміну одних факторів виробництва іншими і вказує на альтернативні можливості їх використання.

Усі фактори, що їх використовують у процесі суспільного вироб-ництва, кількісно і якісно обмежені. Саме тому суспільство намагаєть-ся використовувати рідкісні ресурси ефективно, тобто так, щоб отри-мати максимальну кількість благ з наявних обмежених ресурсів. Зав­ дання економічної науки — відшукати шляхи найефективнішого ви-користання рідкісних ресурсів, щоб забезпечити максимально можли-

ве задоволення безмежних потреб суспільства.

Під економічною ефективністю розуміють співвідношення витрат і результатів виробництва. Економічна ефективність характеризує зв’язок між кількістю використаних у процесі виробництва ресурсів та отриманою в результаті кількістю продукту. Інакше кажучи, ефек-тивність — це відношення здобутого результату до витрат. Більша

41

Розділ І. Вступ до економічної теорії

кількість продукту, отримана при незмінних витратах факторів вироб-ництва, означає зростання ефективності. Зменшення кількості продукту за умов незмінних витрат свідчить про зменшення ефективності:

Ефективність ^{результат}_{витрати} .

Показники економічної ефективності відіграють важливу роль в еко-номічному аналізі. Їх можна розрахувати як для національної економіки у цілому, так і для окремих галузей, підприємств, факторів виробництва, також можна визначити ефективність зовнішньоекономічної діяльності. До головних показників ефективності відносять показники віддачі та по-

казники місткості, які є зворотними стосовно один одного. Показники віддачі характеризують результат, який припадає на

одиницю ресурсів (продуктивність праці, фондовіддача, капіталовід-дача, норма прибутку). Розраховуються такі показники шляхом ділен-

ня обсягу виробництва у вартісній формі на витрати ресурсу. Показники місткості (ємності) характеризують витрати ресурсів

на одиницю результату (трудомісткість, фондомісткість, капіталоміст­­ кість, наукомісткість). Їх розраховують шляхом ділення вартості за-

трачених ресурсів на загальну вартість обсягу виробництва. Продуктивність праці визначає ефективність використання робочої

сили, і розраховують її як співвідношення обсягів виробництва та кіль-кості працюючих або відпрацьованого ними часу в днях чи годинах. Продуктивність можна розрахувати на мікрорівні та на макрорівні. При розрахунку на макрорівні обсяг валового внутрішнього продукту ділять

на чисельність зайнятих в усіх галузях національного господарства. Трудомісткість відбиває кількість затраченої живої праці на ви-

робництво одиниці продукції. Розраховується як відношення вартості

витрат живої праці до вартості обсягу виробництва. Капіталовіддача характеризує ефективність­ використання засобів

праці, вказуючи на кількість продукції­, виготовленої завдяки використан-ню одиниці основних виробничих фондів. Розраховується як відношення

вартості виробленої продукції­ до вартості основних виробничих фондів. Капіталомісткість показує кількість основного капіталу, що його

витрачають на виробництво одиниці продукції. Розраховується як відно-

шення вартості основного капіталу до вартості виготовленої продукції. Матеріаловіддача характеризує ефективність використання­ пред-

метів праці і показує, скільки вироблено продукції з одиниці витраче-них матеріальних ресурсів (сировини­, матеріалів, палива та ін.). Розраховується­ як відношення вартості виробленої продукції до вар-тості витрачених матеріальних ресурсів.

42