Глава 3. Виробничі можливості суспільства. Соціальна сутність виробництва

перетворився на проектувальника, програміста, наладчика і контроле-ра складного обладнання. Підвищилося значення інтелектуальної праці, творчий потенціал особистості перетворився на головну рушій-ну силу прогресу;

вирішального значення набули нові фактори виробництва — на-ука та інформація. Інформаційне виробництво сьогодні — невід’ємна складова життєдіяльності людей. У сучасних умовах природні речо-вини охоплюються сукупним суспільним знанням раніше, ніж будуть перетворені людською працею. Наукова інформація становить необ-хідний вихідний початковий цикл виробництва, який передує безпо-середньому створенню практично кожного продукту.

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується дедалі біль-шим зростанням комп’ютеризації виробництва, розповсюдженням різно-манітних інформаційних мереж, провідною серед яких є Internet — най-більша комп’ютерна телекомунікаційна система світу, кількість корис-тувачів якої у 2006 р. сягнула 1 млрд осіб. Використання інформаційних технологій стимулює появу нових видів бізнесу, сприяє зниженню витрат на передачу, обробку та зберігання інформації, значно полегшує коор-динацію діяльності між географічно віддаленими підрозділами фірм, підвищує ступінь інформованості учасників ринку про якість товарів та послуг. Наприклад, корпорації «Дженерал Моторз», «Форд», «Даймлер Крайслер», «Мазда» інвестують створення автомобільного інтернет-ринку, який дасть змогу зменшити термін доставки комплектуючих та автомобілів покупцям з двох місяців до десяти днів.

Сучасний бізнес швидкими темпами занурюється у глобальну комп’ютерну мережу: у 2004 р. обсяг віртуальної торгівлі становив 1,5 трлн дол. США, і його стрімке зростання триває. За прогнозами фахівців, вже найближчими роками обсяг віртуальної торгівлі може сягнути 10 трлн доларів, що еквівалентно всій економіці США. Ви-

ходячи з масштабів розповсюдження електронного бізнесу, спеціа-лісти навіть говорять про початок ери Інтернет-економіки. Основ­

ними продуктами інтернет-сегмента ринку є програмне забезпечення і послуги (електронна торгівля, інтернет-банкінг у фінансовому сек-торі, онлайновий білінг в енергетиці, онлайнове планування пере-везень у транспортному секторі, дистанційне навчання в освіті). Разом із тим інтернетизація економіки містить певні загрози. По-перше, численність матеріалів, зміст яких не регулюється, засмічує канали інформації. По -друге, розвиток інформаційних мереж спро-вокував масову хвилю злочинності. Комп ’ютерні злочини, на думку експертів ООН, перетворилися на один із найпоширеніших видів міжнародної злочинності.

39

Розділ І. Вступ до економічної теорії

3. Виробнича функція. Ефективність виробництва

Жоден із факторів виробництва сам по собі не в змозі виготовити продукт і принести дохід . Тому в процесі виробництва взаємодіють різні фактори. При цьому кожен підприємець найбільше дбає про те, як досягнути такого співвідношення факторів, який би забезпечив максимальний випуск продукції. Такі фактори, як праця, земля, капітал, певною мірою взаємозамінні . Пропорції, у яких вони комбінуються, залежать від обсягу наявних ресурсів, їхньої вартості, можливостей альтернативного використання. Перевагу за інших рівних умов надають дешевшому, продуктивнішому факторові. Наприклад, країни, які ха-рактеризуються низьким і середнім рівнем розвитку (а серед них — і Україна), найчастіше надають перевагу не передовій техніці, а деше-вій робочій силі або обмежують впровадження машин і механізмів.

Можливість різноманітних комбінацій факторів виробництва озна-чає, що обов’язково існує оптимальне співвідношення факторів, за якого досягається максимально можливий результат. Кількісна залеж-

ність між обсягом продукції і застосовуваними для його виробництва факторами називається виробничою функцією. Математично, у най-

загальнішому вигляді, цю залежність можна подати як функцію:

Q = f (a₁,a₂ ,...,a_n ),

де Q — обсяг виробництва; f — функція; a_n — використані фактори виробництва.

Перший варіант виробничої функції був розроблений у 1928 р. американським економістом П. Дугласом спільно з математиком Ч. Коббом і має вигляд:

Q = f (K, L),

де К — капітал; L — праця.

Ще точніше — виробнича функція Кобба–Дугласа характеризує залежність обсягів виробництва (чи національного доходу) від двох факторів — капіталу та праці:

Q = A × K^β × L^a,

де Q  — обсяг виробництва;

А  — коефіцієнт, який враховує вплив науково-технічного прогресу; K  — витрати капіталу;

L  — витрати праці;

β  — частка капіталу в доході; α — частка праці у доході.

40