31-32

Міністерство освіти і науки України

Комунальний вищий навчальний заклад

«Бериславський педагогічний колеж імені В.Ф.Беньковського»

Херсонської обласної ради

Предмети : Методика розвитку мовлення і навчання грамоти

Модуль: 2

Семестр: 5

Кількість годин : 2

Лекція (№6)

Тема : Поняття зв’язного мовлення і розвиток мовних функцій

Викладач: Чернишова Н.С.

Розглянуто і схвалено на засіданні предметної (циклової) комісії викладачів початкової та дошкільної освіти

Протокол №3 від «27» 09. 2013 року

Голова предметної (циклової) комісії

__________________ С.В.Тупікіна

2013

Тема лекції: Поняття зв’язного мовлення.

Знати: особливості зв’язного мовлення,види та розвиток мовних функцій.

Вміти: використовувати набуті знання в роботі з дітьми дошкільного віку під час проходження педагогічної практики в ДНЗ.

Ключові поняття: монолог, діалог, зв’язне мовлення, мовні функції.

Тип лекції:тематична.

Інтерактивні методи навчання: метод «мікрофон».

Здоровязберігаючі технології: пальчикова гімнастика.

План

1. Тип зв’язного мовлення та їх характеристика.

2. Розвиток мовних функцій.

3. Зв’язне мовлення за програмою «Українське дошкілля».

Основна література

1. Богуш, А.М. Дошкільна лінгводидактика [Текст] : навч. підр. / А.М. Богуш, Н.Я. Гавриш. – К.: Вища школа, 2007 – 542с. - С. 392-396.

2. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку "Впевнений старт"[Текст]:метод.пос. – К.: 2010. – 104с.

3. Богуш, А. М. Базовий компонент дошкільної освіти [Текст] / наук.кер. А. М. Богуш, - 2012 рік.

4. Білан, О.І. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» О.І. Білан, Л.М. Возна, О.Л Максименко [Текст] / Тернопіль: Мандрівець, 2013 – 264с.

Вступна частина:

1. Піднялися всі, повернулися один до одного, посміхнулися один одному!

1.1. Оголошення теми, мети і завдань лекції.

1.2. Ознайомлення з планом лекції, основною та додатковою літературою.

1.3. Коротка характеристика проблеми, встановлення міжпредметних зв’язків.

Виклад лекційного матеріалу

1. Тип зв’язного мовлення та їх характеристика.

Провідну роль у процесі мовного розвитку дошкільника відіграє розвиток зв'язного мовлення, оскільки речення є одиницею мови.

Існує два типи зв'язного мовлення: діалогічне і монологічне. Діалог — це розмова двох або кількох осіб. Він складається із запитань та відповідей, не потребує розгорнутих речень, тому що їх зміст доповнюється мімікою, жестами, інтонаціями, а також ситуацією, обстановкою, в якій перебувають співрозмовники. Тому в діалозі багато неповних номінативних, питальних і окличних речень; значне місце тут посідає розмовна лексика; складні речення зустрічаються рідше, ніж у монолозі.

Монологічне мовлення в психологічному і лінгвістичному відношенні — складніша форма усного мовлення. Це мова однієї особи, спрямована до слухачів. Вона більш розгорнута, вимагає більшої напруженості пам'яті, напруженішої уваги до змісту і форми мови. Монологічне мовлення спирається тій мислення, яке логічно більш послідовне, ніж у процесі діалогу. Для того щоб монолог був зрозумілий слухачам, у ньому повинні використовуватися повні і поширені речення, точні формулювання.

Монолог потребує ретельної попередньої підготовки, значного вольового зусилля, композиційних і логічних умінь. Монолог не підтримується ситуацією або запитаннями на відміну від діалогу, він, як правило, адресований не одній людині, а багатьом. Тому монолог повинен бути складений дуже ретельно, щоб бути зрозумілим слухачам.

Монологічне мовлення як мовлення однієї особи потребує розгорнутості, повноти, чіткості і взаємозв'язку окремих частин розповіді; уміння мовця зосередити свою думку на головному, не захоплюватися деталями і в тон самий час говорити емоційно, жваво, образно, У зв'язному мовленні наочно виступає усвідомлення дитиною мовної дії. Довільно будуючи своє висловлювання, дитина повинна усвідомити логіку вираження думки, зв'язність мовного викладу. Складність монологу полягав в тому, що він потребує від дитини, яка зосередила увагу на якійсь події або художньому творі, вміння одночасно по­мітити не тільки предмети, явища, а й зв'язки між ними.

У роботі з розвитку монологічного мовлення у дітей важливо створювати такі ситуації, в яких вони б відчували, усвідомлювали користь від своїх розповідей, переказів, адже монолог часто складається дітьми без достатнього мотивування; діти не зацікавлені роботою, у них відсутній стимул (складають розповідь, переказ тому, що цього вимагає вихователь). Важливими прийомами стимулювання монологу у дітей є записи їхніх розповідей, придуманих казок, виготовлення «книжок» розповідей, пропонування розповісти щось своє батькам, дітям молодших груп, обговорення й оцінка дитячих розповідей, визначення кращих з них тощо.

Усне мовлення, як діалогічне, так і монологічне, часто супроводжується різного роду рухами, які мають характер жестів, змін міміки обличчя тощо. Це робить мову виразнішою, допомагає кращому розумінню змісту сказаного. Проте жести, які супроводжують усне висловлювання, мають другорядний, допоміжний характер, ними не треба зловживати.

Розвиваючи усне мовлення дошкільників, вихователь формує у них навички як діалогічного, так і монологічного мовлення.

Вміння вести бесіду, розмову, переказувати, розповідати відіграє значну роль у процесі спілкування між людьми, в їхньому діловому і громадському житті, забезпечує можливість широкого спілкування, що позитивно відбивається, в свою чергу, на загальному розвиткові мови. Ці вміння потрібні дитині. Для неї вони є також засобом пізнання, засобом перевірки своїх знань, уявлень, оцінок. Треба з раннього дитинства вчити дітей брати участь у розмові, описувати, розповідати, переказувати, тому що саме в цей час нервова система найбільш пластична.

Навчання дітей зв'язного мовлення має велике значення для їхнього всебічного розвитку і виховання. Вміння вільно володіти своєю усною мовою К. Д. Ушинський висуває як одне з важливих завдань розвитку мовлення дітей. Ці вміння тісно пов'язані з загальним розумовим розвитком дітей, з розвитком їх логічного й образного мислення. Розмови, розповіді, перекази художніх творів впливають на моральне виховання дітей, на виховання таких рис, як дисциплінованість, товариськість, стриманість тощо. Одночасно формуються творчі вміння дітей, розвивається естетичне сприймання, виховується вираз­ність мови.

Розвиток з ранніх років логічного мислення і зв'язної виразної мови дітей є одним із важливих аспектів підготовки дітей до засвоєння основ наук в школі, коли дитині доведеться широко користуватися різними формами мови. Вдосконалення вміння користуватися мовою як засобом спілкування С. Л. Рубінштейн виділяє як основне в мовному розвитку дитини. Вміння брати участь у бесіді, розповідати будуть значною мірою зумовлювати успіхи дитини в навчанні.

Висновок: отже, вміння вести бесіду, розмову, переказувати, розповідати відіграє значну роль у процесі спілкування між людьми, в їхньому діловому і громадському житті, забезпечує можливість широкого спілкування, що позитивно відбивається, в свою чергу, на загальному розвиткові мови. Ці вміння потрібні дитині.