2. Наукові відкриття епохи Відродження

В епоху Ренесансу зроблено цілий ряд великих наукових відкриттів,пов'язаних з розвитком торгівлі, мореплавства, будівництва, військовоїтехніки. Внаслідок морських подорожей Христофора Колумба (1451-1506), Васко да Гами (1469-1524), Фернана Магеллана (1480-1521) було відкритоа мериканський континент, доведено, що Земля має форму кулі, встановлено основні контури морів, океанів та суші. Революційний переворот стався в астрономії: польський астроном Міколай Коперник (1473-1543) у праці "Про обертання небесних сфер" (1543) обгрунтував геліоцентричну систему Всесвіту, поклавши початок звільненню природознавства від теології. Німецький учений Йоганн Кеплер (1571-1630) відкрив закони руху планет,які підтверджували і розвивали систему М. Коперника.

Були закладені основи теоретичної хімії, збагатилися науковими досягненнями геологія, ботаніка, медицина. Іспанський медик Мігель Сервет (1509-1553) дослідив мале коло кровообігу, передбачив існування невидимих кровоносних судин - капілярів. Були розроблені нові методи лікування хвороб, що виходили з межі християнських догматів у поясненні біологічної структури людини, закладені принципи матеріалістичного підходу до суті живих організмів.

Матеріальна культура епохи Відродження була збагачена бурхливим розвитком техніки, зокрема гірничої справи, металургії, суднобудування.

Література

Роман Ф. Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель» написаний у фольклорному стилі, наповнений каламбурами, засобами гротеску, гри на подвійній жадобі героїв - жадобі вина і знань. Подорожі велетня Гаргантюа - це подорожі по життєвому морю тогочасної реальності з її радощами і болями, розумом і глупотою, достоїнством і нікчемністю.

Роман Ф. Рабле став справжньою енциклопедією французької художньої культури епохи Відродження.

Мігель де Сервантес (15470-1616) - великий іспанський письменник, що ввійшов у світову культуру головним чином як автор роману "Дон Кіхот".

Сюжет твору має специфічний іспанський колорит: двоє благородних романтиків - рицар Дон Кіхот та його зброєносець Санчо Панса - впертонамагаються протистояти пасивному соціальному оточенню, у зв'язку з чимпостійно потрапляють у комічні ситуації. В романі з великою художньою силою показано трагікомізм ентузіазму благородної людської особистості вумовах панування практичного міщанства та бездуховності. "Дон Кіхот" -це сумний сміх над романтизмом епохи, яка вже відходить у минуле. В іншому плані роман розкриває крах високого благородства помислів людинитоді, коли вона прекрасно душно губить такт дійсності; у цьому загальнолюдське значення змісту "Дон Кіхота".

Фелікс Лопе де Вега (1562-1635) - іспанський драматург, поет і прозаїк. Серед його великої літературної спадщини найбільшу відомість здобули драматичні твори "Овеча криниця", "Собака на сіні", "Дівчина зглечиком", "Закохана витівниця". Пройняті антифеодальним пафосом, глибоким демократизмом, життєрадісністю, гумором, вони пропагували свободу почуттів, рівноправність жінки в коханні та шлюбі. Завдяки такому спрямуванню творча спадщина Лопе де Веги завжди була йзалишається актуальною.

Уїльям Шекспір (1564-1616) - англійський драматург і поет, чиї драматичні твори "Ромео і Джульєтта", "Багато галасу даремно", "Гамлет", "Отелло", "Король Лір", "Макбет", "Антоній і Клеопатра", "Зимова казка", "Річард ІІІ" та інші стали загальновизнаною класикою. Характерна особливість драматургії Шекспіра полягає у концентрації багатьох суперечностей життя у людських стосунках; звідси зображення людини увсій її багатогранності, значущості, величі, складності та динаміці. Вйого творах умістився цілий світ людських пристрастей, бажань тапрагнень епохи Відродження. Творча спадщина Шекспіра справедливо вважається однією з вершин світового мистецтва.

Образотворче мистецтво епохи Відродження найбільшого розквіту набуло в Італії. Саме тут творили Леонародо да Вінічі, Рафаель, Джорджоне,Тіціан, Мікеланджело. Достатньо назвати лише ці імена, щоб сталазрозумілою велич, художня унікальність італійського мистецтва тих часів та його значення для подальшого розвитку світової культури.