2. Види і методи самостійної роботи

У педагогічній літературі існує багато класифікацій типів і видів самостійної роботи студентів. Найбільш доцільною у зв’язку із завданнями вищої школи є класифікація, запропонована П.І. Підкасистим, у якій розмежуються самостійні роботи за зразками, реконструктивно-варіативні, евристичні (частково-пошукові) і творчо дослідницькі.

У педагогічній науці немає єдиного підходу до класифікації методів самоосвітньої діяльності через багатогранність цього поняття. Проте в залежності від джерела засвоєння та відтворення інформації можна виділити такі групи методів:

1. Методи самостійної навчальної діяльності: конспектування, складання плану, тез, анотацій до книги, статті, складання узагальненого огляду літератури, рецензування статей, складання рефератів, звітів, доповідей.

2. Методи читання літератури: попередній перегляд літератури, наскрізне читання, змішане те суцільне читання.

3. Методи практичної самоосвітньої діяльності: виконання практичних завдань, розв’язування задач, самостійна робота та проведення дослідів у лабораторіях, кабінетах, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду

Під час виконання завдань самостійної роботи студенти здобувають вміння, що складають підґрунтя подальшого успішного опанування наукових знань. До таких вмінь ми відносимо:

- працювати з першоджерелами, користування книгою як знаряддям праці.

- читання з різною метою (для засвоєння важливих деталей, для відповіді на запитання, для критичної оцінки, для розвитку словникового запасу тощо);

- шукати необхідну інформацію;

- користуватися довідником;

- конспектувати;

- складати картотеку і користуватися нею;

- будувати схему спостережень;

- вірно описувати процес, за яким здійснюється спостереження;

- виділяти головне;

- слухати, на слух виділяти головне;

- аргументовано висловлювати свою думку;

- коротко і стисло викладати свої і чужі думки;

- логічно мислити;

- систематизувати, класифікувати явища;

- бачити і розуміти причини і наслідки процесу виникнення і розвитку того чи іншого явища;

- аналізувати факти, робити узагальнення і висновки;

- самостійно ставити задачі та інше.

Звіт про виконання завдань самостійної роботи студенти можуть подавати у формі доповідей, тез, портфоліо, есе, рефератів, написання рецензій на наукові статті тощо.

Доповідь (наукова) — це публічне повідомлення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми (теми, питання). Структура тексту доповіді може складатися із вступу, основної й підсумкової частин.

Тези – це стисло сформульовані основні положення науково-дослідницької роботи. Вони позбавлені деталей, пояснень, таблиць, ілюстрацій тощо.

Портфоліо –збірка (широке портфоліо) виконаних робіт та напрацювань певної особи (компанії). Портфоліо може бути як на папері, так і в електронному вигляді. Електронне портфоліо, в свою чергу, може зберігатись локально (бути доступним лише визначеному колу людей) та глобально (бути доступним для всього світу — для користувачів Інтернету, наприклад). Глобально доступне портфоліо інакше називається веб-портфоліо. Стосовно студентського портфоліо можна зазначити, що це спосіб фіксування, накопичення, оцінки і самооцінки особистих досягнень за певний проміжок часу. Мета портфоліо: накопичення навчальних досягнень, відслідковування професійного прогресу, представлення навчальної діяльності і професійного розвитку за окремий проміжок часу.

Рецензія - це письмовий розбір будь-якого художнього або наукового твору. У рецензії обов'язково присутні наступні основні пункти: предмет рецензії, актуальність теми, короткий зміст і основні положення твору, що рецензується, загальна оцінка твору, недоліки і висновки рецензента. 

Реферат – це аналітичний огляд або розгорнута рецензія, в якій обгрунтовується актуальність досліджуваної теми, коротко викладаються і аналізуються змістовні і формальні позиції досліджуваних текстів, формулюються узагальнення і висновки.

Есе – це письмовий твір, що має вільний характер та містить індивідуальний погляд на тему/проблему із аргументацією власної точки зору. Есе, як правило, має наступну структуру: назва, вступ, що містить загальну тезу, короткий опис змісту, що стосується безпосередньо теми есе. Основна частина есе має містити головні ідеї та підставові факти, а також не менше двох-трьох аргументів на користь висловленої тези. Кожен аргумент має бути підтверджений не менш ніж двома конкретними історичними (науковими) прикладами, спиратися на достовірні джерела, що дозволяють використати їх як основу для аргументу. Беручи до уваги різні позиції та точки зору, важливим є їх критичний аналіз, а також виявлення власного ставлення до досліджуваної проблеми. У висновках зазвичай подають узагальнення, що дозволяють підтвердити висловлену у вступі тезу, ідеї та факти основної частини..