Тема: дидактичні аспекти викладання світової літератури Основні методи викладання світової літератури Метод читання художнього твору (творче читання)

Читання – вид рецептивної мовної діяльності і містить спонукально-мотиваційну, аналітико-синтетичну й виконавчу частини. Тому необхідними передумовами читання є усвідомлена потреба в ньому та здатність учителя забезпечити оптимальні механізми читання. Основне завдання методу читання художнього твору (творчого читання) полягає у розширенні світогляду учнів, розвиткові їхніх інтелектуальних можливостей, естетичний та моральних почуттів.

Методичні прийоми:

• виразне читання вчителя (викладача), яке може виконуватися як художнє відповідно до теми, мети та конкретних завдань, специфіки літературного твору, що становить предмет навчального заняття;

• читання майстрів художнього слова (аудіо-, відеозаписи);

• навчання виразному читанню учнів чи студентів;

• коментоване читання художнього тексту.

• читання в особах;

• читання художнього тексту «ланцюжком»;

• мелодекламація;

• інсценування прочитаного;

• рецензування прочитаного;

• конкурс виразного читання.

Основні етапи виразного читання у середній школі:

1. перевірка навиків виразного читання, якими володіють учні;

2. розвиток і тренування периферійного зору;

3. читання простих і складних слів.

Основні вимоги до виразного читання як процесу та читця як ключової його фігури:

• образно мислити, уміти виявити емоції;

• швидко змінювати емоційний стан;

• читати чітко, виразно, працювати над постановкою голосу;

• контролювати власний емоційний стан;

• вірити у те, що звучить;

• розвивати і вдосконалювати техніку мовлення;

• утримувати постійний зоровий контакт з аудиторією (намагатися уникати погляду «в стелю», на підлогу, «крізь» слухачів);

• уміти адекватно до ситуації, органічно використовувати невербальні засоби (рухи, жести, міміку);

• дотримуватися зовнішнього етикету (стосовно одягу, прикрас тощо), який має демонструвати естетичний смак, простоту, елегантність.

Прийом інсценування – успішне лише за умов:

• доцільності, відповідності меті й завданням навчального заняття;

• наявності певного рівня підготовки: режисерський та акторський хист педагога мусить корелювати із потребами, здібностями й можливостями учнів;

• використання лише у тих випадках, коли учитель переконаний в оптимальності, ефективності такого прийому, адже навчальний процес не повинен перетворитися на цілковите шоу, видовище, за яким втратиться основна ідея вивчення літератури.

Прийом рецензування – рефлексія на виразне читання рецензування складається з двох компонентів:

1. формально-мовленнєвий, що визначається загальним враженням від почутого, методом читання (розповідний, ораторсько-публіцистичний, монотон, речитатив, моторний, наспівний тощо) і відповідністю його змістові твору, характером відтворення тексту, інтонаційним багатством звучання, дотриманням усіх вимог до техніки виразного читання (паузація, правильність темпу і ритму, доречність невербальних засобів мовлення);

2. аналітико-змістовий, що зосереджений у ряді аспектів (реалізація теми та ідеї твору, передача авторського задуму, оцінка мовленнєвої інтерпретації художнього тексту, а також загальний висновок щодо декламування).

Прийом методу художнього читання є конкурс на краще виконання художнього твору. Простота організації, можливість застосування в різноманітних навчальних ситуаціях, при вивченні творів різних родів та жанрів. Підготовкою до застосування цього прийому є усвідомлення та реалізація двох основних етапів: по-перше, вивчення учнями текстів із одночасним осмисленням їх ідейно-метафоричного змісту, по-друге, відповідне оформлення інтер’єру.

Прийом коментованого читання. Л.Мірошниченко диференціює такі види коментарів:

• історико-культурний – сприяє розкриттю маловідомих та незрозумілих фактів історії та культури іншої країни, що відображені у художньому творі;

• побутовий – дає пояснення національних реалій, побутових деталей, звичаїв іншого народу;

• географічний (природничий) – надає інформацію про особливості клімату, флори й фауни, рельєфу тієї країни, що описана у літературному творі;

• лінгвістичний – коментує незрозумілі слова та їх значення, умови вживання в художньому тексті; стилістичні засоби на рівні лексико-синонімічних та лексико-фразеологічних форм, тропів, синтаксичних конструкцій, фонічних утворень тощо);

• лінгвопорівняльний – пояснює конототивні та денотативні значення слів та їх поєднань, коментує ступені спорідненості семантичних полів та формат стилістичної забарвленості в українській та іноземній мовах).

Метод виразного читання реалізується також у комплексі видів навчальної діяльності, що виявляють здібності, уміння та навиків сприймання та аналізу літературного твору:

• читання художніх творів у навчальній аудиторії та вдома;

• виразне читання із поясненням його особливостей – дає простір для творчого мислення читача;

• заучування напам’ять – сприяє заохоченню до естетичного та емоційного співпереживання із світом художнього твору;

• переказ, близький до тексту – розвиває інтелектуальні здібності, стимулює самостійне критичне мислення, розвиває мовленнєві навики;

• художня розповідь – відкриває простір для домислювання словесного образу тексту, для втілення власного погляду як на предметний світ твору, так і на його ідейно-проблемне наповнення;

• ілюстрування прочитаного – у системі спеціальної підготовки дозволяє всебічно реалізувати творчі здібності читачів різного віку;

• відгук про прочитане – сприяє розвиткові навиків самостійної аналітично-творчої діяльності, уміння осмисленого сприймання тексту із наступними його інтерпретацією та аналізом; для оптимального застосування цього виду слід дотримуватися послідовності його організації (вказати автора і назву твору; відтворити основні елементи змісту твору; визначити його ідею та проблему; акцентувати й аргументувати оцінне ставлення до прочитаного; назвати персонажів твору, оцінити їхні вчинки, втілені ними ідеї, переконання, настрої; зробити логічний висновок щодо інтелектуально-естетичної цінності, морально-етичної актуальності, психологічної переконливості літературного твору).