1.Що таке діяльність? Які види діяльності Вам відомі?

Діяльність – це спосіб буття особи, форма активної властивості людини, змістом якої є усвідомлення і доцільне перетворення світу.

Розрізняють 2 основних види діяльності: практична і духовна.

Практична діяльність – матеріальна чуттєва діяльність для перетворення людиною світу і самої себе.(виробництво, інфраструктура, міжнародні організації, органи).

Духовна діяльність – перетворення душі на духовність людини (причетність людини до духовної культури, накопичення сукупного духовного досвіду людства, який визначає інтелектуальний, моральний, естетичний рівень розвитку поколінь, що живуть тепер.

Зокрема до складу дух.кул. входить: мораль, релігія, мистецтво, філософія, наука, право, система освіти, система виховання.

Також людська діяльність має певні відмінності:

• Унікальна діяльність (людина може будувати, і знімати, і танцювати тощо свідомо).Вона контролює, що робить і має ідеальний план своєї праці. Людина в процесі існування здатна вигадувати нові види діяльності.

• Мова також є способом людської діяльності – праця, гра, навчання.

• Творчість – коли твориться щось нове. Це вид діял. По створенню нового, що має позитивне соціальне значення.

2. Яке місце займає соціальна філософія по відношенню до всіх наук, що вивчають суспільні явища?

Соціальна філософія - найважливіша область філософського знання, націленого на осмислення станів і процесів життєдіяльності людей у суспільстві. Це наука про проблему людини у світі – цілі, головна мета життєдіяльності. Об’єктом пізнання є суспільство. Також соц.. філософія вивчає не лише один бік суспільства, а все суспільство в цілому. Предмет – сутність суспільства, специфіка соціальної реальності, проблема філософії історії, роль особистості людської, чи існують проблеми історії, тенденції розвитку суспільства, проблема суспільного прогресу і його критерії, глобалізація - провідна тенденція, проблема майбутнього людства.

Соціальна філософія аналізує не тільки відносини і зв’язки суспільства з іншими сферами навколишнього і охоплює людей реальності, осмислюючи загальні проблеми буття природи і людини, але вивчає і специфічні закономірності прояву суспільної життєдіяльності людей, які характерні саме для неї як особливої форми буття світу в цілому. Це означає, що соціальна філософія представляє інтегральний погляд на світ буття людей у цілому, недоступний ні однієї, крім неї, формі знання про суспільство.

На відміну від понять інших суспільних наук, що фіксують лише окремі сторони і властивості соціальної дійсності, категорії соціальної філософії представляють собою ступені пізнання суспільних процесів в цілому, унаслідок чого їх роль у пізнанні життя людей особливо значима.

Соціальна філософія відрізняється від інших розділів філософії та різних областей суспільствознавства тим, що вона досліджує загальні відносини соціального буття, розглядаючи історично однорідну унікальність суспільного життя в якості однієї з підсистем світу, що займає в ньому специфічне місце.

Будучи раціонально-теоретичної системою знань про суспільство, соціальна філософія прагне до досягнення об’єктивної істини - достовірного, адекватного знання про реальні умови і можливості його існування і розвитку. Однак на відміну від інших суспільних наук, соціальна філософія представляє функціонування і розвиток окремих соціальних сфер і суспільства в цілому в гранично абстрактній формі.

Соціальна філософія зокрема, проводить своє дослідження реальності, спираючись і на умоглядну ідею, в якій обґрунтовуються і робляться явними ціннісні підстави філософських досліджень. Саме в цьому й полягає основна особливість соціальної філософії як науки, яка не тільки відображає, але й оцінює суспільні процеси життєдіяльності людей.

3. Доведіть правомірність тези філософської антропології «Людина – це проект – а не данність» Шеллер Сутність людини не збігається ні з власною тілесністю, ні з власними психічними можливостями, жодна із форм людської життєдіяльності не дає можливості повністю втілити гнучкість та неоднозначність людської природи. М. Шелер визнавав, що людина стає людиною, визначається у своєму бутті завдяки поєднанню життєвого, інстинктивного “пориву” та “духу”, який є формотворчою силою, що “олюднює” природну, хаотичну і стихійну основу людини. Людська свідомість включає в себе здатність до вільного волевиявлення та цілеспрямованої діяльності, націленість людини на самовизначення та самоутвердження у зовнішньому світі; здатність до створення людських форм спілкування, які постають основою формування соціального світу, процесів персоналізації та індивідуалізації; здатність людини бути особистістю – уміти відповідально зосереджувати усі духовні, тілесні та психічні здатності людини навколо єдиного центра самоформування і саморозвитку; здатність до творчості в усіх сферах пізнавальної, ціннісної та практичної діяльності, у самоактуалізації власних здібностей, ціннісних орієнтацій, у спілкуванні з іншими людьми та світом загалом. Ці особливості людини не виявляються автоматично від народження, не є функціональними виявленнями людського природного організму. Тому це ы вважаэться проектом. Чинить так, як інший це робить. Включення людини від народження у соціокультурні процеси під час виховання та спілкування з іншими людьми в різних формах соціального життя та міжособистого спілкування;панування людськими способами діяльності у процесі навчання, виховання та самовиховання, здійснення самостійної творчості; виведення людського мислення на рівень творення духовного універсуму передбачає здатність осмислення тих норм, принципів, вартостей, ідеалів, сенсів, що функціонують у суспільстві. Цей шлях залучення людини до людського способу буття позначає суто людську потребу постійного виходу за певні межі завдяки тому, що людина як така не може зупинятися на задоволенні будь-яких потреб та цілей. “Існування” людини – це її перебування в колі переважно фізіологічних потреб як природної істоти, або задоволення певним станом адаптації до соціокультурного оточення. Людина повинна забезпечувати собі фізіологічний, психологічний і подекуди соціальний стан стабільності, який є основою самозбереження. Але включеність людини у життя суспільства, долучення до культури розкриває їй можливості для реалізації особистісного аспекту свого існування.

4. Що таке цивілізація? Назвіть ознаки цивілізації.

Цивілізація – сукупність різноманітних зв’язків між соціально-економічними, політичними і правовими факторами, що забезпечують більш високий рівень існування суспільства , що характеризується порядкованістю суспільного устрою і більш комфортними ніж за часів дикості і варварства умовами людського життя.

Як і культура, цивілізація має багато підходів до визначення цього поняття. На сьогоднішній день культура і цивілізація відрізняються між собою, вони не тотожні:

13. Культура старіша за цивілізацію(в первісному суспільстві культура була – не було цивілізації)

14. Поняття «цивілізація» має більш високу ступінь існування людства, більш комфортні умови існування

15. Цивілізація пов»язана з появою держави.

Ознаки цивілізації:

21. Держава – як певна система правових норм, захищають життя людини і підтримуються державою.

22. Писемність – при усному багато чого викривлялося, втрачалося

23. Розподіл суспільства на класи

24. Розподіл праці на фізичну і розумову(раби - рабовласники)

25. Поява великих міст, замість кочових племен – покращується предача інформації, урбанізація.

5. Щодо шляхів подолання людської деструктивності, я думаю, що, по-перше, сучасна людина 21ст повинна вести активний здоровий спосіб життя, тобто займатися спортом, більше бувати на свіжому повітрі, тоді вона використає той час (проведення за комп’ютерами, телефонами) раціональніше і з користю для себе. По-друге, дитині ще змалечку повинні прищеплювати любов до батьків, до людей, до всього оточуючого середовища, формувати ціннісне ставлення не тільки до себе, а й до суспільства, держави, дитина не повинна бачити агресію, негатив. Сімя повинна сприяти моральному, фізичному, духовному розвитку особистості, забезпечити первинну соціалізацію дитини, створити атмосферу тепла і любові, взаєморозуміння, доброзичливості, вміло організувати дозвілля. В таких умовах дитина буде правильно розвиватися, вона не буде потребувати віртуального спілкування, не буде бажати помсти, руйнації, тяги до агресії. По-третє, на мою думку, важливий фактор, який відіграє значну роль у формуванні деструктивності – це економічний стан нашої країни. Держава повинна піклуватися про своїх громадян, забезпечити гідний рівень життя, щоб українці пишалися своєю країною і не виїжджали на заробітки в інші держави. Тому одним з найважливіших є питання оплати праці, що є основним показником забезпечення матеріального добробуту працездатного населення України. Невиважена політика у сферах ціноутворення і заробітної плати призводить до подальшого зниження рівня життя українського населення, знецінення мотивації трудової діяльності, підсилює соціальну напруженість і стихійні тенденції в розвитку суспільства. Рівень соціальної захищеності українського населення є низьким порівняно зі стандартами розвинутих країн не стільки через слабку соціальну спрямованість державних витрат, скільки через низький рівень оплати праці. Більше того, держава повинна гарантувати задоволення пріоритетних потреб громадян і тоді ми не будемо бачити в людях стільки агресії, ненависті, заздрості до своїх колег і друзів.

Варіант №26