ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….…

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЛУЗІ……………………………………….

1. Біологічні особливості риб………………………………………………......

2. Характер продуктивності риб……………………………………………….

3. Породи, поголів’я, розповсюдження………………………………………..

4. Сучасний стан рибництва в Україні………………………………………..

5. Розвиток рибництва в передових країнах світу…………………………...

6. Проблеми розвитку рибництва в Україні до рівня кращих світових показників.

7. Шляхи поліпшення галузі рибництва в Україні……………………………..

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ……………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………….

ВСТУП

У забезпеченні населення цінними продуктами харчування важливе місце займає рибництво. Провідну роль у постачанні населення рибою відіграють внутрішні моря і прісні водойми. З кожним роком розширюються площі ставкових господарств, удосконалюється їх техніка, підвищується вихід рибної продукції.

Риба як вельми цінний продукт харчування набуває все більшого значення. Світовий вилов її за 2013 рік склав 57,3 млн т. і в м'ясному балансі питому вагу риба займає більш ніж 45%. Риба служить джерелом необхідного для людського організму білка. Білкові речовини риби засвоюються організмом людини в 2-3 рази краще, ніж білки м'яса теплокровних тварин. Велике значення має і риб'ячий жир, що містить вітаміни. В організмі риб які розводяться в ставах, вміст жиру коливається від 0,7 (судак) до 15% (сом).

Рибне господарство України відіграє значну роль у забезпеченні населення продовольством, а галузей національної економіки - сировиною, а також у відтворенні природних ресурсів та підвищенні зайнятості населення.

Велику роль у розвитку рибництва зіграли вітчизняні вчені А. Т. Болотов (1738-1833), В. П. Врасскій (1829-1862), О. А. Грімм (1845-1921), І. М. Арнольд (1868-1942), В. К. Солдатов (1875-1941), О. М. Державін (1878-1963), К. Л. Гербільскій (1900-1967), Н. І. Кожин (1896-1971), Г. Г. Карзінкін (1900-1973), Б. І. Черфас (1895-1970), О. М. Елонскій (1896-1952), Ф. Г. Мартишев (1898-1975), К. І. Николюкин (1896-1977).

Ставкове рибництво на Україну стало інтенсивно розвиватися після другої світової війни завдяки впровадженню досягнень науки і техніки в практику розведення риб.

Ставкове рибництво отримало значний розвиток за кордоном. Особливо великі успіхи досягнуті у цій галузі в Німеччині, Болгарії, Румунії, Польщі, Франції, Італії, Китаї, Індії, Японії.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГАЛУЗІ.

1. Біологічні особливості тварин

Риби — найчисленніша група хребетних тварин, яка налічує 22 тис. видів. Загальною характерною ознакою є наявність зябер, за допомогою яких відфільтровується розчинений у воді кисень. Якщо у воді його не вистачає, то деякі риби можуть дихати повітрям. Емб­ріони і личинки, у яких ще не розвинений зябровий апарат, диха­ють сіткою капілярів, яка пізніше зникає.

Для руху у воді риби мають плавники, а для зменшення тертя під час руху шкірні залози виділяють слиз. У риб кровоносна систе­ма замкнена з одним колом кровообігу і двокамерним серцем (шлу­ночок і передсердя).

Травний канал риб складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлуночка й кишечнику, який закінчується анусом. У ротовій порожнині риб є зуби, проте у деяких вони відсутні. Риби, які споживають рослинні корми і дрібних тварин, можуть не мати шлун­ку. У них перетравлення і всмоктування поживних речовин здійс­нюються у кишечнику, довжина якого залежить від характеру їжі. Підшлункова залоза у риб зрощена з печінкою. Органом виділення є нирки, проте основна їх функція — підтримання осмотичного тис­ку в організмі.

Запліднення яйцеклітини і розвиток ембріона у риб відбувають­ся поза організмом матері. Самки викидають ікру у воду, а самці виділяють сперму. Після злиття яйцеклітини і сперматозоїда роз­вивається ембріон. Постембріональний період розпочинається із стадії личинки, у якої живлення спочатку змішане, а потім повніс­тю зовнішнє. Мальок набуває форми дорослої риби, на шкірі з’являється лузга. Личинок і мальків називають молоддю. З другої половини першого літа життя і осені риба уже повністю сформува­лася й її називають цьоголітком, а після перезимівлі — однорічкою, а рибу, що прожила два літа, — дволіткою.

1.2. Характер продуктивності риб.

Завдяки переважанню у риб асиміляції над дисиміляцією вони ростуть упродовж усього життя, проте й характерною властивістю їх є також зниження обміну речовин за недостатніх умов годівлі, що дає можливість витримувати в зимових умовах тривале голодуван­ня. Уповільнення інтенсивності росту риб відбувається також унас­лідок зниження температури води, якості корму, гідрохімічного ре­жиму тощо. Деякі тепловодні риби (короп) зі зниженням темпера­тури води в осінній і зимовий періоди припиняють живлення, і ріст практично не відбувається. У холодноводних риб також відмічаєть­ся зниження росту, хоча вони й не припиняють живлення.

Представниками сучасної полікультури тепловодних рибниць­ких господарств є короп, білий і строкатий товстолобики, їхні гібри­ди, білий і чорний амури, новими перспективними об’єктами — ве­ликоротий буфало, канальний сом, піленгас, веслоніс, додатко­вими — щука, судак, сом, лин, карась, лящ, а з холодноводного риб­ництва найбільш цінним об’єктом є райдужна форель.

Основний об’єкт ставового рибницького господарства — короп, вирощування якого пов’язано з такими цінними якостями, як неви­багливість до умов середовища, всеїдність, швидкий ріст, простий у розведенні і має смачне м’ясо, яке містить до 20 % білка і 10 % жи­ру. Статева зрілість його настає: у південній зоні на 3 — 4-му роках життя, а у лісостеповій і поліській — на 4-5-му, причому самці дозрівають на рік раніше від самок. Плодючість самок до 1 млн ік­ринок і більше. Короп на першому році життя може досягти маси 1,5 кг, на другому – 2-3 кг, а максимальної за все життя – понад 25 кг і довжини близько 1 м.

В Україні розводять дві породи коропа: українську лускату і рамчасту, для виведення яких використано місцеве стадо Антонінського риборозплідника Красилівського району Хмельницької області. Селекційна робота провадилася методом масового відбору з урахуванням маси тіла і загального розвитку. Породи затверджені в 1956 р. і мають такі внутрішньопородні типи: антоніно-зозулецький, несвічський, любенський, нивчанський. Коропів першого типу роз­водять у багатьох господарствах і репродукторах, однак порівняно з іншими типами у них гірша виживаність. Нивчанський тип луска­того коропа має вишу зимостійкість і рибопродуктивність у нагуль­них ставах, йому притаманна також підвищена холодостійкість.

Із рослиноїдних риб у полікультурі з коропом вирощують білого і строкатого товстолобиків та білого амура (див. рис. 1). Білий і строкатий товстолобики — це великі швидкорослі риби, які до­сягають живої маси і середньорічного приросту відповідно: білий товстолобик — 16-20 кг і 2 кг, строкатий — 35-40 і 5-6 кг.

Статева зрілість у білого товстолобика на півночі України настає у 6-9 років, на півдні — у 4-5, у водоймах-охолоджувачах — у 3-4, а у строкатого — 4-5-річному віці. Статева зрілість у самців настає на 1-2 роки раніше від самок. Плодючість у товстолобиків масою 7 — 10 кг становить близько 1 млн ікринок.

Білий амур — досягає живої маси 32-35 кг, середньодобового приросту — 3-5 кг і довжини тіла більш як 1 м. Спочатку він жи­виться зоопланктоном, а після 15-добового віку переходить на їжу водних і наземних рослин, особливо віддає перевагу рясці, конюши­ні та злакам. За оптимальних температурних умов добовий раціон може перевищувати його масу, а в разі нестачі рослинної їжі у во­доймі він може активно живитися комбікормами, тому треба обме­жувати його кількість у полікультурі. За 2-3 роки його виро­щування водойма повністю вивільняється від вищої водної рослин­ності.

Білий амур досягає статевої зрілості на півдні України у 4-5-, а на півночі — у 8-9-річному віці, а самки можуть виділяти 0,7-1 млн ікринок.