Характеристика сенсорних систем з погляду безпеки Зоровий аналізатор

Найважливішою передумовою правильної орієнтації людини у навколишньому середовищі є зір.

Зоровий аналізатор дозволяє отримати уявлення про предмет, його кольори, форми, величини, про те, чи перебуває предмет у русі або спокої, про відстань його від нас, потенційну небезпеку, яку він несе. Таким чином, близько 80% всієї інформації людина отримує внаслідок реакції на візуальне подразнення.

Сприйняття візуальної інформації обмежено так званим полем зору.

Поле зору – це простір, що бачить людина при нерухомому стані очей і голови, це та сфера, електромагнітні хвилі в якій збуджують візуальні відчуття. У межах кута зору 30-40 градусів умови для бачення оптимальні. У цьому діапазоні доцільно розміщувати основні носії інформації, тому що в ньому сприймаються і рух, і різкі контрасти.

Для переробки світлових сигналів будь-якого виду важливо, щоб зоровий аналізатор мав здатність пристосовуватися до зовнішніх умов. Тому головною особливістю людського ока є здатність до акомодації (здатність зору пристосовуватися до відстані від предмету) і адаптації (здатність зору пристосовуватися до світлових умов навколишнього середовища).

Здатність зорового апарата до пристосування забезпечує гостроту зору (здатність ока розрізняти найменші деталі предмета), контрастну чутливість (здатність ока розрізняти мінімальну різницю яскравостей предмета і тіла, що розглядається), швидкість дізнавання (найменший час, необхідний для розрізнення деталей предмета).

Слуховий аналізатор

Вухо здатне розрізняти звукові коливання в діапазоні 16-20.000Гц.

Одна з особливостей слухової сенсорної системи, яка має пряме відношення до безпеки, – здатність розпізнавати місцезнаходження джерела звуку без повороту голови. Це явище називається бінауральним ефектом. Фізична основа такої здатності в тому, що поширюючись з кінцевою швидкістю, звук досягає більш віддаленого вуха пізніше і з меншою силою, а слухова система здатна виявити її різницю в двох вухах вже на рівні 1 дБ, а запізнення становить 0,0006с.

Бінауральний слух має й іншу, більш важливу, ніж орієнтація в просторі, функцію: він допомагає аналізувати акустичну інформацію за наявності сторонніх шумів. «Міжвушні» розходження в інтенсивності і спрямованості надходження сигналів використовуються ЦНС для придушення фонового шуму і виділення корисних звуків (наприклад, зосередитися на потрібній розмові на багатолюдних зборах).

Вестибулярна система

Ця система забезпечує підтримку потрібного положення тіла і відповідні реакції. Рівновага підтримується рефлекторно, без принципової участі в цьому свідомості.

Виділяють статичні та статокінетичні рефлекси.

Статичні рефлекси забезпечують адекватне взаєморозташування кінцівок, а також стійку орієнтацію тіла в просторі.

Статокінетичні рефлекси – це реакції на рухові стимули, що само висловлюються в рухах, наприклад рух людини, що відновлює рівновагу після того, як вона втратила її.

Сильні подразники вестибулярного апарата часто викликають неприємні відчуття: запаморочення, блювоту, посилене потови­ділення, тахікардію і т.д. Ймовірніше за все – це результат впливу незвичайних для організму подразників: колового прискорення або розбіжності між зоровими і вестибулярними сигналами. Сенсорні ілюзії, що виникають внаслідок цього, часто приводять до аварій.

У сучасних людей статокінетична стійкість знижується внаслідок зміни структури їхньої праці. Праця сучасної людини стає більше розумовою, а фізична її частка нестримно зменшується. Людина дедалі менше активно пересувається в просторі. У цих умовах статокінетична стійкість у сучасних людей знижується й актуальними стають такі явища, як гіподинамія і гіпокінезія.

При порушенні функцій вестибулярного апарату певною мірою знижується працездатність людини, а отже, знижується і безпека руху. Якщо йдеться про пасажирів, то цей стан позбавляє їх комфорту, а при наявності в них захворювань, особливо серцево-судинної системи, це може призвести до важких ускладнень.