Тема: Анатомія кісток скелета. З’єднання кісток Актуальність теми

Вивчення скелета людини можна вважати найдавнішим розділом медицини. Первісні знаряддя праці були зроблені з кістки. Кістка стала одним із перших найбільш доступних об’єктів для анатомічного дослідження.

Опорно-руховий апарат – це комплекс, складові частини якого морфологічно і функціонально взаємопов’язані та взаємозумовлені.

У зв’язку з поширеністю захворювань хребта, грудної клітки, травм кінцівок всебічні знання будови та функції скелета будуть базовими для подальшого засвоєння питань з анатомії, фізіології, з патології, а також клінічних дисциплін.

Навчальні цілі .

Знати :

• будову кістки як органу, її хімічний склад, види ;

• з’єднання кісток, їх класифікацію ;

• будову суглобів, їх види ;

• анатомічні площини та осі ;

• мати уяву про міжнародну анатомічну номенклатуру .

ПЛАН

1. Скелет та його функції

2. Класифікація кісток. Кістка як орган, її хімічний склад, будова. Окістя.

3. З'єднання кісток

.4 Будова суглобів. Класифікація суглобів. Види рухів у суглобах.

5. Поняття про міжнародну анатомічну номенклатуру. Основні анатомічні терміни. Анатомічні площини та осі.

1 . Скелет та його функції

Однією з основних пристосувальних властивостей живого організму до навколишнього середовища є рух. У хребетних тварин і людини ця функція здійснюється за допомогою апарату руху, який складається з пасивної та активної частини. Пасивну частину, яка утворює остов тіла і складається з кісток (в організмі людини їх понад 200) та з'єднання, що з'єднують кістки, називають скелетом

(sceleton).Крім руху,скелет виконує й інші функції :

1) є опорою і захистом для життєво важливих органів,2) бере участь в обміні речовин і кровотворенні.

В

1 – череп 2- хребтовий стовп 3- грудна клітка 4 – кістки верхньої кінцівки 5 – тазова кістка 6 - кістки нижньої кінцівки

нутрішній скелет поділяють на осьовий та додатковий. Осьовий скелет складається з кісток черепа, лиця, хребтового стовпа і грудної клітки, додатковий скелет - з кісток верхньої та

нижньої кінцівок.

При вивченні осьового скелета ясно видно загальні закономірності будови тіла: одновісність, або біполярність, антимерію, або двосторонню симетрію, та метамерію, або сегментацію.

Одновісність в тому, що відділи осьового скелета розміщені на одній осі (на передньому полюсі - череп, на задньому - куприк).

Антимерія характеризується тим, що скелет (і все тіло) можна поділити серединною сагітальною площиною на дві симетричні половини. Відповідно до цього одні частини скелета (тіла) є парними і в них відсутня симетрія будови, а інші - непарні, побудовані симетрично (хребці, грудина тощо).

Метаморія виявляється в тому, що скелет можна поділити площинами на певну кількість метамерів, або сегментів, які розміщуються вздовж осі тіла зверху вниз (хребці з відповідними ребрами)

2. Класифікація кісток. Кістка як орган, її хімічний склад, будова. Окістя.

К

Окістя

істка як орган. Кістка (os)- це пасивний орган опори и руху тіла, який має складну будову.

Ж

Гаверсів канал.

Компактний шар кістки

Камбіальний шар окістя

Губчаста речовина

Остеоцити – кісткові

Кровоносні судини

ива кістка побудована з кількох тканин, основною з яких є кісткова тканина. На розпилі кістки видно, що вона складається із закономірно розподілених кісткових пластинок, утворених колагеновими волокнами кістки, просоченими кістковою речовиною, та остеоцитами. Кісткової пластинки концентратично розташовані навколо каналу, в якому проходить кровоносний капіляр. Ці пластинки, канал та капіляр складає окрему структурну одиницю кістки - остеон. Напрям центральних каналів остеонів відповідає напряму сил натугу та опору, які виникають у процесі росту та функціонування кістки. Ці структурні особливості забезпечують її міцність та деяку гнучкість. Поряд з цим для кістки

характерні щільність, легкість та інші фізичні властивості. Вони зумовлені поєднанням неорганічних компонентів, що утворюють складні з'єднання з дрібних кристалів гідрооксиапатиту та органічної речовини остеїну.

У зовнішньому шарі всіх кісток кісткові пластинки щільно прилягають одна до другої і утворюють щільну речовину. У різних кістках і навіть у різних відділах однієї кістки товщина її неодинакова. Досередини від щільної речовини кісткові пластинки складаються в тонкі кісткові перекладини або трабекули, які переплітаються в різних напрямках і формують структуру, що нагадує дрібнопетлясту губку - губчасту речовину. Залежно від кількості щільної та губчастої речовини розрізняють щільні й губчасті кістки.

У товщі багатьох трубчастих кісток знаходяться великі мозкові порожнини, вистелені дуже тонкою та ніжною оболонкою з колагенових волокон, яку називають ендостом. Кісткові лакуни знаходяться між трабекулами губчастих кісток (та мозкові порожнини заповнені кістковим мозком). Він побудований з ретикулярної тканини, в петлях якої лежать стовбурові клітини крові, з яких розвиваються всі види клітин.

Розрізняють червоний кістковий мозок, в якому утворюються еритроцити, гранулоцити та інші клітини крові, та жовтий кістковий мозок, який поступово замінює червоний-ліпоцити надають йому жовтого кольору.

Важливим структурним елементом кісткового мозку є кровоносні капіляри - синусоїди, які характеризуються значною шириною, неправильністю просвіту та тонкою ендотеліальною стінкою, ендотеліоцити, якої при скороченні утворюють велику кількість пор, крізь які у кровоносне русло надходять зрілі клітини крові.

Зовні кістка вкрита сполучнотканинною оболонкою - окістям, або періостом, а в місцях з'єднання з іншими кістками - хрящем. Періост складається з двох шарів: зовнішнього-волокнистого та внутрішнього - остеогенного. Волокнистий, більш щільний шар, побудований з переплетених товстих пучків колагенових волокон, між якими проходять судини та нерви, спрямовані в товщу кістки. Остеогенний шар складається з пучків колагенових та еластичних волокон, а також значної кількості, остеобластів, які в процесі росту кістки розмножуються і перетворюються на остеоцити. Таким чином кістка росте зовні шляхом нашарування .Зовнішня поверхня кісток дуже своєрідна і характеризується наявністю горбистостей, горбів, горбків, гребнів, остей, ямок, борозен каналів, та інших утворів.

Кістки скелета складаються з органічних і неорганічних речовин, що зумовлюють їхні властивості.

У кістках, як і в усякій живій речовині, 50% і більше води, понад 28% органічних речовин - білків жирів і вуглеводів, мінеральних солей близько 22%. : Висушена і знежирена кістка на 70% складається з мінеральних солей. Найбільше в них фосфорно- кислого кальцію - понад 50%, вуглекислого кальцію - понад 10%. Крім того, в кістках є фтористий кальцій, фосфорно кислий магній, вуглекислий і хлористий натрій.

Співвідношення мінеральних і органічних речовин та води змінюється залежно від віку людини, стану її ендокринної системи, харчування, тощо. Із зміною хімічного складу змінюються фізичні (еластичність, твердість, вага) і біологічні (наприклад, регенераційні і ростові) властивості кістки. З віком у кістках збільшується кількість мінеральних речовин, вони стають твердішими, втрачають еластичність, легше ламаються. У кістках літніх людей менше білків і води.

Їжа ,багата на вітамін Д, сприяє мінералізації кісток. Фізична праця сприяє відкладенню у кістках вапна.

Відсутність у їжі вітаміну Д, обмежених фізичних навантажень, рухів ослаблюють скелет. Деякі гормональні розлади (гіпофіза, прищитовидних статевих, надниркових залоз) змінюють хімічний склад і властивості кісток. Надмірна мінералізація кісток робить їх крихкими, ламкими, припиняє їх ріст, особливо у довжину.

За розвитком, формою і функцією кістки поділяють на довгі, короткі, плоскі та повітроносні.

Д

Епіфіз (головка кістки)

Діафіз (тіло кістки)

Кінцеві артерії

Епіфізарні кровоносні судини

Епіфізарна лінія

овгі кістки характеризуються тим, що їхня довжина значно перевищує приблизно однакові ширину та товщину. Форма такої кістки наближається до циліндра. В цих кістках розрізняють середню частину, або діафіз, в якій звичайно знаходиться кістково-мозкова порожнина, та два суглобові кінці, або епіфізи. Прошарок хряща, що відділяє епіфіз від метафіза, -епіфізарний хрящ, зберігається протягом довгого часу, завдяки чому можливий ріст кістки в довжину. До довгих кісток відносять більшість кісток верхніх та нижніх кінцівок і деякі інші.

К

Діафізарні кровоносні судини

ороткі кістки - відносно невеликі кісткові утвори, всі виміри яких приблизно однакові (кістки зап'ястка, заплесна та ін.).

П

Початкові вени

Епіфізарна лінія

лоскі, або широкі, кістки мають значну довжину та ширину при невеликій товщині. Вони побудовані з двох пластинок щільної речовини, між якими є тонкий прошарок губчастої речовини. Це кістки черепного склепіння, лопатка, грудина тощо. Іноді пластинки щільної речовини плоских кісток значно роз'єднуються і утворюють різного розміру пазухи, які вистелені слизовою оболонкою та заповнені повітрям. Такі кістки називають повітроносними і відносять до них верхню щелепу, лобову та деякі інші.

Поряд з викладеною класифікацією кісток існують ще інші. Так, кістки осьового скелета поділяють на парні та непарні. Непарні кістки завжди лежать по серединній площині скелета, а парні розміщуються по боках від неї на деякій відстані. Плоскі кістки ростуть за рахунок окістя. З віком відбувається поступове нарощення шарів кістки. Такий ріст характерний для кісток черепа та лиця, які збільшуються в розмірах також за рахунок окостеніння сполучної тканини, розміщеної між окремими кістками (шви, тім'ячка).

Форми кісток:

1-довга кістка; 2- плоска кістка;

3- короткі кістки; 4- змішана кістка.