13.4.4. Вміст хлорофілу в зеленій частині рослини

Суть методу фотоелектроколориметрування полягає в здатності хлорофілу інтенсивно вбирати червоні промені спектра світла, а порівнявши інтенсивність двох світлових пучків, які пройшли через стандартний розчин відомої концентрації хлорофілу і дослідний, можна визначити вміст цього пігменту в останньому розчині.

Для аналізу у фарфорову ступку беруть 250 мг нарізаної зеленої маси, добавляють 3—4 мл етилового спирту і розтирають до однорідного стану. Розтерту масу переносять на сухий фільтр, після

чого зелень із ступки змивають на фільтр невеликими порціями етилового спирту. Фільтрують спиртову витяжку в мірну колбу ємкістю 25 мл, після чого об'єм колби доводять до мітки. Добре збовтавши вміст колби, починають колориметрування фільтрату. Концентрацію хлорофілу розраховують за формулою

де А'— вміст хлорофілу в сухій речовині, %; А_} — оптична щільність дослідного розчину; О — об'єм витяжки в колбі, мл (у наведеному вище варіанті — 25 мл); А₂ — оптична щільність стандартного розчину; Н — наважка рослинного зразка, г (у методиці — 0,25), В — вміст води в рослинному зразку, % (цей аналіз виконують паралельно з основним).

13.4.5. Вміст в зерні сирої клейковини

Цей показник визначають відмиванням крохмалю, клітковини та розчинних домішок із згустка в'язкої маси, утвореної при взаємодії деяких білків з водою.

Для аналізу із середнього зразка зерна беруть наважку масою 30—50 г, розмелюють і просівають на ситі з отворами 0,25 мм протягом 1 хв. Із просіяної маси відбирають наважку масою 25 г і у фарфоровій чашці заливають її водою (14 мл), замішуючи шпателем до однорідної маси. Після цього кульку тіста вміщують у фарфорову чашку, накривають склом і залишають на 20 хв при температурі 16—20 °С. Промивають клейковину струменем води над капроновим ситом. Якщо кусочки клейкої маси відірвуться водою і потраплять на сито, їх приєднують до загальної маси. Під час відмивання клейковину переминають пальцями: на початку — повільніше, а наприкінці — енергійніше. Закінчують промивати зразок тоді, коли вода, яка стікає, стане зовсім прозорою і не забарвлюватиметься в синій колір під дією розчину йоду. Останнє свідчить про те, що у пробі немає крохмалю. Відмиту клейковину добре віджимають від води руками, поки вона не почне прилипати до пальців.

Сиру клейковину зважують з точністю до сотих грама і, повторивши ще протягом 2—3 хв відмивання і віджимання води, знову

зважують. Якщо різниця між масами після першого і другого зважувань не перевищує 0,1 г, відмивання припиняють. Вміст сирої клейковини визначають за формулою

де К — вміст сирої клейковини, %; а, — маса сирої клейковини, г; а — маса наважки, взята для відмивання, г; 100 — коефіцієнт для перерахунку в проценти.

Якщо треба визначити вміст у наважці сухої клейковини, сиру клейковину висушують протягом 20 год при температурі 100—105 °С, а після охолодження зважують. Підставивши у формулу замість маси сирої клейковини (а,) масу сухої клейковини, визначають вміст сухої клейковини у процентах.

13.4.6. Цукристість коренеплодів

Для цього аналізу відбирають пробу з 40 коренеплодів. Перед аналізом коренеплоди очищають від землі і за допомогою свердла або сегментної тертки відбирають з кожного з них подрібнену пробу. З неї на пергаментний папір у вигляді квадратиків розміром 5 х 5 см у двократній повторності беруть наважку масою 13 г, яку змивають у стаканчики дистильованою водою з автоматичної піпетки ємкістю 89 мл. За допомогою скляної палочка вміст ста-канчика добре перемішують протягом півгодини.

Опускаючи в стаканчик електрод кондуктометра, за шкалою приладу знімають показники електропровідності розчину, які є вихідними для розрахунку вмісту кондуктометричної золи за формулою

де КЗ — вміст кондуктометричної золи в коренеплодах; %, С — константа вимірювальної комірки приладу; Е — електропровідність розчину в сименсах без електропровідності води; 657— емпіричний коефіцієнт перерахунку.

Електропроводність слід вимірювати при температурі суміші 20 °С, а при відхиленні від неї коригують вміст золи згідно з табл. 23. При цьому поправка додається при температурі розчину нижче 20°С, а віднімається — коли температура вище 20 °С.

Таблиця 23

Поправка на температуру при визначенні вмісту розчинної золи за електропровідністю

Температура, "С	Константа комірки
	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1,0	1,1
Вміст золи в пробі, %
20,2 і 19,8	0,002	0,002	0,003	0,003	0,004	0,004	0,005
20,4 і 19,6	0,004	0,005	0,006	0,007	0,008	0,009	0,010
20,6 і 19,4	1,007	0,008	0,009	0,100	0,012	0,013	0,014
20,8 І 19,2	0,009	0,010	0,012	0,014	0,016	0,018	0,020
21,0і 19,0	0,011	0,013	0,015	0,017	0,020	0,022	0,024
21,2 і 18,8	0,013	0,015	0,018	0,021	0,024	0,026	0,029
21,4 і 18,6	0,015	0,018	0,021	0,024	0,028	0,031	0,034
21,6 і 18,4	0,017	0,020	0,024	0,028	0,032	0,035	0,039
21,8 і 18,2	0,019	0,023	0,027	0,031	0,036	0,039	0,044
22,0 і 18,0	0,022	0,026	0,031	0,035	0,039	0,044	0,048
22,2 і 17,8	0,024	0,029	0,035	0,039	0,043	0,048	0,053
22,4 і 17,6	0,027	0,031	0,036	0,042	0,047	0,052	0,057
22,6 і 17,4	0,029	0,034	0,039	0,045	0,051	0,056	0,062
22,8 і 17,2	0,031	0,036	0,042	0,048	0,055	0,061	0,067
23,0 і 17,0	0,033	0,039	0,046	0,052	0,059	0,066	0,072
23, 2 і 16,8	0,035	0,042	0,049	0,056	0,063	0,070	0,077
23,4 і 16,6	0,037	0,045	0,052	0,060	0,067	0,074	0,082
23,6 і 16,4	0,039	0,047	0,055	0,063	0,071	0,079	0,087
23,8 і 16,2	0,041	0,049	0,058	0,067	0,075	0,084	0,092
24,0 і 16,0	0,044	0,052	0,062	0,070	0,078	0,087	0,096
24,2 і 15,8	0,046	0,055	0,065	0,074	0,082	0,092	0,101
24,4 і 15,6	0,048	0,057	0,068	0,077	0,086	0,096	0,106
24,6 і 15,4	0,050	0,060	0,071	0,081	0,090	0,100	0,111
24,8 і 15,2	0,052	0,062	0,074	0,084	0,094	0,105	0,116
25,0 і 15,0	0,055	0,065	0,077	0,087	0,098	0,109	0,120

Для аналізу на цукристість у стаканчик, де вже визначали вміст золи, додають 1 мл маточного розчину свинцевого оцту, добре перемішують скляною паличкою і залишають на 3—5 хв для освітлення, після чого вміст стаканчика фільтрують у чисту суху посуди-

ну і поляризують у трубці довжиною 400 мм. Показники цукрометра виражені в процентах вмісту цукру в коренеплодах.