1) Конюшина на один укіс у Лісостепу, чистий пар у Степу (контроль); 2) горох; 3) кукурудза на зелену масу або силос; 4) картопля; 5) пшениця, ячмінь (для Степу).

Найбільш поширеною покривною культурою для багаторічних бобових трав у сівозміні в різних природно-економічних зонах країни є ячмінь, тому при закладанні досліду цей варіант буде контрольним. Загальна схема досліду може включати такі покривні культури: 1) ячмінь (контроль); 2) овес; 3) просо; 4) гречку; 5) кукурудзу; 6) озимі на зелений корм; 7—9) озиму пшеницю, ячмінь, жито.

У Лісостепу мало вивчене питання про розміщення в сівозміні конопель і льону олійного. За контроль може служити їх розміщення після озимої пшениці, а в дослідні варіанти можна включати широкий набір як просапних, так і культур звичайного рядкового способу сівби. Це озимі та ярі колосові, кукурудза різних строків збирання, корене- і бульбоплідні, соняшник (де його вирощують). Оскільки коноплі витримують повторні посіви, цей варіант є обов'язковою складовою частиною схеми досліду.

У районах Полісся досліди з вивчення попередників для льону і картоплі рекомендується закладати за такою загальною схемою: 1) озимі колосові (контроль); 2) багаторічні трави різного строку використання; 3) ярі просапні; 4) ярі колосові.

Вивчаючи розміщення люпину як основної зернобобової культури Полісся, в дослід можна включити як попередники практично всі види культур, вирощуваних у цій зоні.

1.2. Планування спостережень і обліків

У кожному досліді всі дослідження можна поділити на дві групи: аналіз умов життя рослин та процесу формування врожаю.

Загальноприйнятим і обов'язковим незалежно від об'єкта досліджень буде фіксування дат проходження фенологічних фаз розвитку рослинами тих культур, які вирощують у досліді. Оскільки проходження фенофаз більше залежить від погодних умов року, ніж від варіантів досліду (особливо у нетипові за погодними умовами роки), до обов'язкових досліджень слід віднести і аналіз таких основних елементів погоди, як інтенсивність випадання опадів протягом року і вегетаційного періоду, особливості температурного режиму з фіксацією максимальних (улітку) і мінімальних (узимку) температур, стан вологості повітря протягом вегетації рослин. При цьому дослідник обов'язково повинен фіксувати екстремальні фактори погоди, які можуть значно вплинути на формування врожаю.

Решту досліджень умов життя рослин можна умовно поділити на основні і другорядні. Основні — обов'язкові дослідження, без яких не можна обійтись досліднику, а другорядні — це ті, результати яких допомагають розкрити причинність наслідків основних досліджень. Наприклад, дослідник в результаті обов'язкового обліку врожаю зерна виявив різке зниження його в одному з варіантів досліду, яке вже пізніше пояснив результатом аналізу структури врожаю, тобто результатом допоміжних досліджень.

Тематика основних і допоміжних обліків і спостережень залежить від напряму досліджень та специфіки досліду.

У дослідах з попередниками для будь-яких культур у програму треба включити дослідження умов життя, які насамперед є наслідком вирощування попередньої культури. Наприклад, відомо, що густота сходів озимих тісно корелює із зволоженістю посівного шару грунту. Зволоженість посівного шару, в свою чергу, залежить від строку збирання попередника та від кількості вологи, яка залишилася в ґрунті після нього. У зв'язку з цим дослідник повинен запланувати досліження водного режиму верхнього (в тому числі й посівного) шару грунту на час сівби озимих культур.

Якщо згідно зі схемою досліду в структуру попередників входять різновидові культури, у тому числі й колосові злаки, то в про-

граму основних і обов'язкових досліджень необхідно планувати вивчення фітосанітарного стану посівів озимих — забур'яненості та ураженості рослин хворобами і шкідниками. Вивчення нього питання є обов'язковим І в дослідах з попередниками для ярих культур, де планується також аналіз водного режиму, який складається в кореневмісному шарі ґрунту на початку і наприкінці вегетації рослин.

У дослідах, де порівнюють бобові попередники з небобовими, обов'язковим елементом досліджень є аналіз азотного живлення рослин при вирощуванні озимих і ярих (тільки не бобових) культур на різко відмінних між собою варіантах.

Умови життя піддослідних культур залежно від попередників можна оцінювати також за станом перезимівлі рослин озимих, інтенсивністю вилягання посівів. Останнє стосується ярих і озимих культур звичайного рядкового способу сівби.

До допоміжних досліджень умов життя рослин після різних попередників належить вивчення структури ґрунту, його щільності, будови та інших фізичних властивостей ґрунтового середовища.

Розвиток рослин оцінюють за фенологічними спостереженнями, а ріст і формування врожаю різних культур — за інтенсивністю наростання вегетативної маси і формування основних елементів структури врожаю.

Аналіз росту будь-яких культур у кожному досліді, в тому числі і з попередниками, необхідно починати з урахуванням інтенсивності появи сходів та визначення їх повної густоти. Спостереження за наростанням вегетативної маси проводять в основні фенологічні фази чи періоди розвитку рослин. Для озимих колосових це кінець осінньої вегетації, початок виходу рослин у трубку, колосіння-цвітіння; для ярих колосових — кущіння, вихід у трубку, колосіння-цвітіння; для кукурудзи — фаза 3—5 листків, початок викидання волоті, утворення початків; для цукрових буряків — змикання листя в рядках, змикання листя в міжряддях, інтенсивне наростання коренеплодів (кінець серпня). Динаміку наростання рослин оцінюють за їх масою, висотою стебла та площею листкового апарату. Оцінюючи формування врожаю зернових і зернобобових культур, треба враховувати густоту продуктивного стеблостою, кількість бобів або качанів на 1 рослині, кількість і масу зерен у колосі, бобі, качані, волоті.

Одночасно із збиранням урожаю на посівах коренеплідних культур визначають середню масу одного коренеплоду, а в насадженнях картоплі — середню масу бульб, їх кількість та загальну масу в гнізді.

Крім визначення врожаю, в кожному досліді обов'язково планують аналізи якісних показників. Для зернових колосових — це маса 1000 зерен, натура зерна, вміст білка (а в зерні пшениці — і клейковини); для олійних культур — вміст олії; для цукрових буряків — вміст цукру в коренеплодах тощо.

Обов'язковим для кожного досліду є статистичний аналіз результатів основних обліків у досліді. У досліді з попередниками поряд з даними про врожайність і якість продукції статистично опрацьовують і показники, які найбільш повно характеризують умови життя рослин залежно від попередників — запаси вологи в ґрунті, ураженість рослин хворобами і шкідниками тощо.

2. ДОСЛІДИ З СІВОЗМІННИМИ ЛАНКАМИ І СІВОЗМІНАМИ

2.1.Схеми дослідів

Досліди із сівозмінами не обмежуються тільки вивченням ефективності розміщення окремих культур, як це можна спостерігати у тимчасових дослідах. У стаціонарних дослідах із сівозмінами об'єктами досліджень є окремі сівозмінні ланки або цілі сівозміни.

В районах, де провідною культурою польової сівозміни є озима пшениця, загальна схема сівозмінної ланки буде такою: попередник озимої пшениці — озима пшениця — наступна культура. Якщо в досліді планують вивчити ефективність використання різних попередників для озимої пшениці, а після неї в усіх варіантах будуть вирощувати цукрові буряки, то в схемі досліду буде стільки варіантів, скільки попередників взято для озимої пшениці. Наприклад, якщо озиму пшеницю і наступні за нею цукрові буряки у лісостеповій зоні розміщують після багаторічних трав на один укіс, озимих і ярих на зелений корм, гороху, кукурудзи на силос, гречки тощо, то схема досліду з вивчення сівозмінних ланок буде такою:

1) ланка з багаторічними травами;

2) » з парозаймаючими культурами;

3) » з горохом;

4) » з кукурудзою на силос;

5) » з гречкою;

6) » з іншими попередниками озимої пшениці,

Якщо в сівозмінних ланках перші дві культури однакові, то в схемі досліду варіант називають за заключною культурою, наприклад:

1) ланка з кукурудзою;

2) » з цукровими буряками;

3) » з картоплею;

4) » з соняшником;

5) » з іншою заключною культурою.

У досліді можна також вивчати сівозмінні ланки, які розрізняються двома або трьома культурами, набір яких у різних природно-економічних зонах буде неоднаковим. Наприклад, у лісостеповій зоні схема досліду з двома різними культурами може мати такі варіанти: 1) горох—озима пшениця—цукрові буряки; 2) горох—ячмінь—кукурудза; 3) горох—кукурудза—гречка; 4) горох—картопля—соняшник.

Схема досліду, варіанти якого розрізняються між собою трьома культурами сівозмінної ланки, може мати такий вигляд; 1) горох—озима пшениця—цукрові буряки; 2) ячмінь—картопля—соя; 3) овес—картопля—соняшник; 4) кукурудза—кукурудза—кукурудза.

При вивченні продуктивності цілих сівозмін схема досліду має передбачати; використання парозаймаючої культури чи чистого пару, наявність чи відсутність багаторічних трав, частку провідних культур.

У першому випадку в схему досліду включають варіанти сівозмін, які розрізняються тільки одним умовним паровим полем. Приклад схеми такого досліду з п'ятипільними сівозмінами наведено в табл. 5.

Щоб визначити роль багаторічних бобових трав різного видового складу в сівозмінах з певною кількістю полів, дослід планують за такою загальною схемою: в одному з блоків полів першого варіанта сівозмін планують вирощування однієї бобової багаторічної культури, у другому — другої і т. д., а в останньому варіанті — однорічних трав, з якими, як правило, і порівнюють багаторічні. У решті блоків полів в усіх сівозмінах вирощують однакові культури. Для прикладу скористаємось схемою досліду з п'ятипільними сівозмінами, наведеною в табл. 6.

Складніші схеми дослідів із сівозмінами при вивченні ефективності їх насичення провідними в даній зоні культурами. Це зумовлено тим, шо при розширенні посівів однієї культури зменшуються площі іншої культури і навпаки. Тому в одному досліді з найменшими затратами на проведення досліджень можна вивчити одночасно кілька питань, суть яких полягає у концентрації посівів різних сільськогосподарських культур. Однак при цьому дослідник не повинен виходити за межі допустимого розширення чи скоро-

Таблй ця 5

Схема досліду з чистим паром і різними парозаймаючими культурами в 5-пільних сівозмінах

Варіант	Номер поля
	1	2	3	4	5
1	Чистий пар	Озима пшениця	Цукрові буряки	Кукурудза	Ячмінь
2	Озимі на зелений корм	Те саме	Те саме	Те саме	Те саме
3	Вико-овес на сіно	»	»	»	»
4	Конюшина на сіно	»	»	»	Ячмінь з підсівом конюшини
5	Кукурудза на зелений корм	»	»	»	Ячмінь

Таблиця 6

Схема досліду з вивчення багаторічних трав у 5-пільних сівозмінах

Варіант	Порядковий номер поля
	І	2	3	4	5
1	Конюшина	Озима пшениця	Цукрові буряки	Кукурудза	Ячмінь з підсівом трав
2	Еспарцет	Те саме	Те саме	Те саме	Те саме
3	Люцерна	»	»	»	»
4	Вико-овес	»	»	»	Ячмінь

чення посівів відповідної культури. Наприклад, у зоні бурякосіяння не можна зовсім виключати з сівозміни цукрові буряки або збільшувати їх плоші до половини і більше в структурі зерно-бу-рякової сівозміни. Тому в дослід з 10-пільними сівозмінами рекомендують включати варіанти з одним, двома, трьома або чотирма полями цукрових буряків. Частка озимої пшениці в польових сівозмінах таких дослідів може становити 10—40 %, гороху — О—ЗО %. Дешо в більших межах може коливатись частка кукурудзи. Прикладом може бути схема 10-пільних сівозмін з різним насиченням названими культурами, наведена в табл. 7.

Збільшення частки озимої пшениці з 20 до 40 % можна визначити на основі порівняння варіантів II, IV і V, а порівнявши І, [І і III сівозміни, визначають ефективність збільшення чи зменшення посівів цукрових буряків. Порівнявши решту сівозмін досліду з другою, можна визначити ефективність зміни частки кукурудзи в той чи інший бік від рекомендованого науковими установами рівня. Про ефективність виключення посівів гороху із структури посівних площ або збільшення площ цієї культури (до 2—3 полів) можна робити висновки, порівнявши другу сівозміну з шостою, сьомою і восьмою.

Порівнявши між собою II, IV, V і VI сівозміни, можна виявити ефективність заміни одної зернової культури іншою, оскільки в усіх названих варіантах частка зернових однакова і становить 60 %.

Схема наведеного в табл. 7 досліду придатна і для вивчення ефективності збільшення чи зменшення посівів зернових культур. Для цього другу сівозміну з типовим 60-процентним насиченням зерновими треба порівняти з третьою, першою, сьомою і восьмою, у яких частка зернових культур відповідно становить 50, 70, 80 і 90 %.

Окремо можна досліджувати сівозміни за ступенем насичення просапними культурами. У схемі стаціонарного досліду з 10-пільними сівозмінами (табл.7) можна виділити варіант IV з трьома полями просапних, варіанти І—III, VII—VIII із 40-процентним насиченням, але з різним видовим складом просапних та варіанти V і VI, де просапні займають відповідно 50 і 60 %. Для вивчення ефективності 100-процентного насичення сівозмін просапними культурами можна використати схему досліду, наведену в табл. 8.

94

Таблиця 8

Схема 5-пільних сівозмін з різним насиченням просапними культурами неоднакового складу

Варіант	Частка просапних, %	Культури в порядку чергування
1	20	Горох	Озима пшениця	Цукрові буряки	Ячмінь	Овес
2	40	Вико-овес	Те ж	Те ж	Те ж	Кукурудза
3	40	Те ж	Те ж	Те ж	Те ж	Соняшник
4	60	Кукурудза на силос	Те ж	Те ж	Те ж	Те ж
5	60	Те ж	Те ж	Те ж	Те ж	Кукурудза
б	80	Те ж	Те ж	Те ж	Кукурудза	Те ж
7	80	Те ж	Те ж	Те ж	Те ж	Соняшник
8	100	Соя	Кукурудза	Те ж	Соя	Кукурудза
9	100	Те ж	Те ж	Те ж	Те ж	Картопля