13.1. Визначення фізичних показників якості зерна і насіння

Маса 1000 зерен. Дві наважки по 500 зерен зважують з точністю до 0,01 г. Якщо при цьому різниця між масами взятих наважок перевищує 3 %, відбирають і зважують третю наважку.

Середню масу 1000 зерен перераховують на масу вологістю 14 % за формулою

де М — маса 1000 зерен при вологості 14 %, г; м — маса 1000 зерен при фізичній вологості, г; В — вологість зерна на час аналізу, %.

Натура зерна. Натура зерна — це маса його в об'ємі 1 л, яку визначають за допомогою літрової пурки. Для цього з мішечка у двократній повторності відбирають по 1 кг зерна, яке очищають від різних домішок, набирають у пурку і зважують з точністю до 1 г. Якщо різниця між масами двох наважок одного варіанта перевищує 5 г (для вівса — 10г), треба повторити цей аналіз.

Вміст пророслих зерен. Для визначення цього показника з одного зразка відбирають дві наважки по 50 г зерна. Всі пророслі зерна

відокремлюють і зважують. Середній вміст пророслих зерен у зразку визначають у процентах з точністю до 0,1 %.

Вирівняність насіння. Для визначення вирівняності насіння хлібних злаків залежно від розміру насіння беруть у двох повтор-ностях наважку чистого зерна масою 100—500 г і просівають її через набір сит з продовгуватими прямокутними отворами. Різниця в ширині отворів сусідніх сит у цьому наборі становить 0,2 мм. Після просіювання зерно, що залишилось на кожному ситі, зважують. Потім вибирають масу зерна з двох сусідніх сит з найбільшими показниками, які підсумовують і за кінцевим результатом розраховують процентний вміст цього насіння до взятої наважки.

Скловидність зерна. Для визначення скловидності зерна з варіанта відбирають по 100 насінин у двократній повторності, які розрізують ножем чи скальпелем надвоє і ділять за скловидністю на п'ять груп. До першої групи належить повністю скловидне зерно (коефіцієнт скловидності 1), до другої — скловидне на три четверті (коефіцієнт 0,75), до третьої — скловидне наполовину (коефіцієнт 0,50), до четвертої — скловидне на одну четверть (коефіцієнт — 0,25) і до п'ятої — повністю мучнисте (коефіцієнт скловидності — 0). Наприклад, із 100 зерен 15 належать до першої групи, 20 — до другої, 25 — до третьої, 10 — до четвертої І ЗО — до п'ятої. Помноживши кількість зерен у кожній групі на відповідні коефіцієнти скловидності, одержимо показник кількості зерен 100-процент-ної скловидності. У нашому прикладі в першій групі цей показник становить 15 (15 х 1), у другій — 15 (20 х 0,75), у третій — 12,5 (25 х 0,50), у четвертій - 2,5 (10 х 0,25) і в п'ятій — О (ЗО х 0). Підсумок цих показників і становить загальну скловидність у процентах - 45 % (15 + 15 + 12,5 + 2,5 + 0).

Схожість насіння. З партії насіння відбирають підряд у чотирьох повторностях по 100 насінин. Кожну пробу насіння розкладають на змочений фільтрувальний папір, укладений на дно чашки Петрі. Чашку накривають скляною пластинкою, підписують і ставлять у термостат для проростання насіння. У термостаті підтримується постійна вологість фільтрувального паперу і температура близько 20 °С.

Дешо інакше пророщують насіння буряків. З кожної партії (фракції) насіннєвого матеріалу відбирають у 4-кратній повторності по 100 клубочків, які втискують нарівні з поверхнею у кварцовий

пісок, який зволожують протягом періоду проростання. Протягом перших 18 год доби у термостаті, де пророщують насіння буряків, підтримують температуру 20 °С, а протягом останніх 6 год — 30°С. Так температуру змінюють протягом 10 днів пророщування.

Схожість насіння різних культур визначають через певний період перебування в термостаті. Насіння кукурудзи, вівса, проса, пшениці, жита, ячменю, гороху, сої, чини, гірчиці, ріпаку, рижію, соняшнику, конопель, льону проростає через 7 днів; гречки, твердої пшениці, квасолі, сорго, тимофіївки — 8; рису, чумизи, кормових бобів, люпину, нуту, рицини, маку, махорки, буряків, моркви, гарбузів, усіх бобових трав, житняку, вівсяниці, райграсу, суданської трави — 10; тютюну, кавунів — 12; насіння лисохвосту, пирію безкореневищного — 14 днів.

Пророслим вважається таке насіння, в якого нормально розвинені проросток і коріння, а головний корінець не коротший за довжину насінини. У непророслого насіння корінці недорозвинені або їх немає чи вони загнилі, а проросток у вигляді одного стебельця або його немає.

Кількість пророслих насінин у 100-насіннєвій пробі і визначає схожість насіння в процентах. З чотирьох повторностей виводять середній показник, який і буде характеризувати певний варіант (партію) насіння.

Посівна придатність насіння. Цей показник визначають розрахунковим способом. Знаючи процент чистоти (А) і схожості насіння (Б), посівну придатність (В) у процентах розраховують за формулою