- •1.2. Структура та основні завдання наукових установ
- •1.3. Основні поняття, терміни, символи
- •2. Рівні та види наукових досліджень
- •2.1. Рівні наукових досліджень
- •2. Рівні та види наукових досліджень
- •2.2. Види наукових досліджень
- •3.1. Загальнонаукові методи
- •3.2. Спеціальні методи досліджень
- •4. Вимоги до планування і проведення дослідів
- •5.2.2. Досліди із сортовипробування
- •6. Досліди, що проводяться у штучних умовах
- •7. Умови проведення дослідів
- •8. Вибір і підготовка земельної ділянки під дослід
- •8.1. Ґрунтово-біологічне обстеження земельної площі
- •8.2. Вибір ґрунтів для окремих дослідних культур
- •8.3. Вирівнювання родючості ґрунту. Вирівнювальні і рекогносцирувальні посіви
- •9. Основні елементи методики польового досліду
- •11. Методи розміщення дослідних ділянок
- •12.2. Планування схем дослідів
- •12.2.1. Досліди з повними схемами
- •12.2.2. Досліди з неповними схемами
- •12.3. Планування строків спостережень та відбирання зразків
- •12.4. Планування обсягу вибірки
- •13. Техніка закладання польових дослідів
- •14. Агротехніка на дослідному полі
- •100X5 ' де к— кількість добрив на ділянку, кг;
- •15. Документація при проведенні досліджень
- •1) Конюшина на один укіс у Лісостепу, чистий пар у Степу (контроль); 2) горох; 3) кукурудза на зелену масу або силос; 4) картопля; 5) пшениця, ячмінь (для Степу).
- •1.2. Планування спостережень і обліків
- •2.2. Програма досліджень
- •3.2. Планування досліджень
- •5. Досліди,
- •5.2. Експериментальна робота
- •6. Досліди,
- •6.2. Програма обов'язкових досліджень
- •8. Досліди, в яких вивчають гербіциди 8.1. Схеми дослідів
- •9. Досліди, в яких вивчають хімічний захист
- •10. Досліди,
- •11. Досліди Із сортовипробування
- •11.1. Схеми дослідів
- •1.1. Кількість опадів та їх інтенсивність
- •1.2. Температура повітря
- •1.3. Напрям і швидкість вітру
- •1.4. Атмосферний тиск
- •1.5. Вологість повітря
- •1.6. Температура ґрунту
- •1.7. Глибина промерзання ґрунту
- •2.2. Об'ємна маса
- •2.3. Будова
- •2.4, Структура
- •2.5. Стійкість ґрунтових агрегатів до розпадання у воді
- •2.6. Водопроникність
- •2.7. Сумарне витрачання вологи на посівах
- •3. Визначення агрохімічних показників ґрунтового середовища
- •3.1. Сума увібраних основ
- •3.6. Вміст лужногідролізованого азоту
- •3.7. Вміст рухомих форм фосфору і калію
- •3.8. Вміст гумусу
- •4. Визначення біологічної активності ґрунту за методом штатнова
- •5.2. Засміченість ґрунту насінням бур'янів
- •6. Фітопатологічні обліки
- •7. Ентомологічні обліки
- •8. Фенологічні спостереження
- •9.2. Оцінка морозо- і зимостійкості озимих культур
- •9.5. Облік густоти посівів і насаджень
- •9.6. Визначення динаміки росту рослин
- •9.7. Визначення площі листкового апарату
- •11. Облік надземних і кореневих
- •12. Облік урожаю
- •13. Аналіз рослинних зразків
- •13.1. Визначення фізичних показників якості зерна і насіння
- •13.2. Снопові зразки
- •13.4.2. Вміст нітратного азоту в рослинницькій продукції
- •13.4.3. Вміст білкового азоту і білка
- •13.4.4. Вміст хлорофілу в зеленій частині рослини
- •13.4.5. Вміст в зерні сирої клейковини
- •13.4.6. Цукристість коренеплодів
- •13.4.7. Технологічні властивості коренеплодів
- •13.4.8. Вмісту жиру в рослинницькій продукції
- •13.4.9. Вміст каротину
- •2. Аналіз варіаційних рядів кількісної
- •3.2. Дисперсійний аналіз
13. Аналіз рослинних зразків
Відбір рослинних зразків для аналізів. Рослинні зразки відбирають для визначення вологості, хімічного складу та оцінки якості продукції за основними технологічними показниками. Відбирати зразки треба ретельно з таким розрахунком, щоб вони були характерними для всього досліджуваного об'єкта. Залежно від мети аналізів рослинні проби відбирають у процесі вегетації, під час збирання врожаю чи після певного періоду зберігання продукції.
Зразки зерна з мішкотари беруть за допомогою конусного щупа з верхньої, середньої і нижньої частин мішка в такій повторності, щоб маса зерна в пробі була такою: пшениці м'якої і твердої — відповідно 2,5 і 3,5 кг; ячменю, вівса, гречки, проса, рису, гороху — 1 кг; інших зернобобових—0,5 кг. Маса зразка продукції олійних культур має становити: соняшнику — 0,7 кг; рицини, сої — 0,5 кг; льону, маку, гірчиці, ріпака, рижію, суріпиці — 0,25 кг.
Якщо на аналіз відбирають продукцію з великої партії (буртів чи засіків), то, щоб за вихідним зразком можна було характеризувати всю партію зерна чи насіння, повторність відбору конусним щупом збільшують. Через це маса такої вихідної проби буде у кілька
разів більшою за зазначену више масу зразка, необхідного для аналізу. Щоб довести її до оптимальної, весь вихідний зразок рівномірно тонким шаром висипають на стіл чи іншу рівну поверхню у вигляді квадрата і ділять планкою по діагоналях на чотири трикутники. Потім масу зерна (насіння) перших двох протилежних трикутників відбирають, а із двох, які залишилися, знову формують квадрат і процес ділення на трикутники і відбирання зерна з двох протилежних трикутників проводять доти, поки маса в них не буде близькою до рекомендованої для аналізів. Відібрані зразки зсипають у полотняні мішечки з етикетками всередині і ззовні.
Зразки зеленої маси відбирають під час збирання врожаю з кожної повторності по діагоналі ділянок з таким розрахунком, щоб маса загальної проби становила 3—5 кг. Потім зелену масу подрібнюють на відрізки розміром 2—3 см, добре перемішують і з неї відбирають дві середні проби по 0,5 кг для визначення вмісту сухої речовини та для хімічних аналізів.
Під час збирання кукурудзи на силос у фазі молочно-воскової стиглості зерна окремо на кожній ділянці відбирають проби качанів і листостеблової маси відповідно по 4 і 8 кг. Ці проби відразу подрібнюють і вже з подрібненої маси відбирають зразки по 0,5 кг на вологість і хімічний аналіз. Якщо маса однієї рослини силосних культур досягає 1 кг і більше, то зразки відбирають так. Перед збиранням на ділянці відбирають 4—6 типових рослин, які ділять на стебла, листя, суцвіття і качани. Потім кожну з цих фракцій зважують, подрібнюють на відрізки 4—6 см і складають відповідно до процентного співвідношення фракцій середню пробу масою 2 кг. З цієї проби після попереднього подрібнення зразка на частини розміром 2—3 см відбирають два середніх зразки масою по 0,5 кг. Щоб припинити ферментативну і мікробіологічну діяльність, відібрані для хімічного аналізу зразки силосної і зеленої маси відразу фіксують у термостаті протягом ЗО хв при температурі 80—90 °С.
Проби бульб картоплі відбирають під час збирання врожаю з усіх повторностей, але наприкінці із загальної проби вибирають близько 20 типових бульб, які вміщують у поліетиленові мішки з наступним транспортуванням їх до місця зберігання чи в лабораторію.
На посівах цукрових буряків середні проби для аналізів відбирають з кожної ділянки {40 типових коренеплодів). Збирають їх у
поліетиленові мішки з етикетками і відвозять до місця проведення аналізів. Якщо в день відбору проб проаналізувати їх немає можливості, проби для тимчасового зберігання прикопують землею.
Снопові зразки на посівах зернових і зернобобових культур відбирають за день до збирання врожаю із раніше зафіксованої для визначення густоти рослин площадки 1 м2. Вирвані або викопані всі рослини (культурні і бур'яни) складають у сніп, який перев'язують у двох місцях. На сніп навішують етикетку, на якій зазначають дату відбору зразка, варіант і повторність.
На посівах соняшнику відбирають по 10 типових рослин на ділянці, їх зважують у сирому стані з урахуванням співвідношення маси окремих органів, за допомогою якого беруть середній рослинний зразок для хімічного аналізу.
Всі відібрані на хімічний аналіз зразки висушують і зберігають у паперових пакетах.
