8. Фенологічні спостереження

У дослідах, де об'єктом досліджень є рослина (культурна чи бур'яни), обов'язково планують фенологічні спостереження, суть яких полягає у реєстрації фаз розвитку рослин, які розрізняють за зовнішніми ознаками. Під час фенологічних спостережень відмічають початок фази (коли до неї вступило 10—15 % рослин) і повну фазу (70—75 % рослин).

Фенофази визначають окомірно одночасно у всьому досліді. Дані фенологічних спостережень використовують для оцінки впливу ґрунтових і погодних (кліматичних) умов на розвиток досліджуваної рослини та розрахунку тривалості міжфазних періодів і вегетаційного періоду в цілому.

Різні культури характеризуються певними фенофазами. У пшениці, жита, тритикале, ячменю, вівса, проса розрізняють такі фази: сходи (початок і повні); початок кущіння; колосіння або викидання волоті (початок і повне); повне цвітіння жита; молочна (крім проса), воскова (господарська) і повна стиглість зерна (якщо врожай збирають при повній стиглості зерна). Крім того, для озимих відмічають дати припинення вегетації восени і відновлення навесні. Для того, щоб визначити тривалість періоду сівба — сходи, обов'язково фіксують строки сівби всіх культур.

При проведенні фенологічних спостережень на посівах вищеназваних культур досліднику слід брати до уваги такі особливості:

фаза сходів у злакових культур настає при появі перших розкритих листочків у 75 % рослин;

початок кущіння припадає на час, коли у 10—15 % рослин з'явиться перший листочок бічного пагона з піхви головного стебла;

за дату припинення осінньої вегетації рослин пшениці, тритикале, ячменю приймається дата переходу середньодобової температури повітря через +5 °С, а жита — через +4 °С. При цьому використовують дані ближчої до району дослідження метеостанції;

відновлення вегетації озимих культур навесні починається при відростанні листя, зрізаного відразу після танення снігу;

колосіння пшениці, жита, тритикале і ячменю припадає на період, коли близько половини колоса вийшло з піхви верхнього листка. Ознакою викидання волоті проса і вівса є вихід верхівки волоті з піхви верхнього листка;

фаза цвітіння жита настає, коли більшість колосів зовні мають пиляки;

молочна стиглість відмічається тоді, коли зерно в середній частині колоса, а у вівса — у верхній частині волоті досягне майже повної довжини, але має ще зелений колір. При стисканні пальцями із зерна витікає напіврідка маса, яка у пшениці, тритикале і вівса має молочний колір, а у жита і ячменю — вигляд вареного некрутого яєчного білка жовтуватого кольору. Рослини в цей час ще зелені, за винятком пожовклих нижніх листків;

фаза воскової або господарської стиглості зерна має такі ознаки: зерно жовтого кольору, тверде, але при натисканні нігтем ще легко ріжеться. При згинанні ячмінне і вівсяне зерно лопається. Листя і стебло в цей час набувають жовтого кольору;

фаза повної стиглості характеризується такою твердістю зерна, коли при натисканні ножем воно розколюється. Зерно при цьому легко вимолочується, тому у цій фазі починають збирання врожаю зернових культур прямим комбайнуванням.

У гречки розрізняють такі фенофази: сходи (початок і повні), цвітіння (початок і повне), побуріння перших плодів і господарську (збиральну) стиглість. Відповідно до прийнятих стандартів фаза сходів настає при появі сім'ядоль на поверхні ґрунту. Початок цвітіння припадає на період, коли з'явились перші квітки на 10— 15 % рослин, а повне цвітіння — при появі перших квіток більше як на 75 % рослин.

У кукурудзи розрізняють такі фази: появу повних сходів, початок і повне викидання волотей; початок і повне цвітіння качанів; молочну, молочно-воскову, воскову і повну стиглість зерна.

Початок цвітіння качанів настає при появі приймочок; фаза молочної стиглості зерна припадає на період, коли зерно уже сформувалось, але легко роздавлюється і з нього витікає біла рідина у вигляді молока; при молочно-восковій стиглості із зерна виділяється тістоподібна маса з включенням твердих крупинок; у восковій стиглості зерно не роздавлюється пальцями, але ще ріжеться нігтем; ознакою повної стиглості зерна є його почорніння на місці прикріплення до стрижня качана та пожовтіння обгорток. Для визначення фази стиглості розкривають обгортки на 10 качанах у захисних смугах. Фаза настала, якщо характерні ознаки для неї мають 8 качанів з 10.

У сорго розрізняють фази повних сходів (коли зійшло близько 75 % рослин), кущіння, повного викидання волоті (75 %), початку (10—15 %) і повного {75 %) цвітіння, молочно-воскової, воскової і повної стиглості зерна.

Рис характеризується такими фенофазами: сходи (початок і повні); початок кущіння; початок і повне викидання волоті; молочна, воскова і повна стиглість зерна. Початок сходів настає при появі першого справжнього листка з пластинкою, а повні сходи — при позначенні чітко виражених рядків. Кущіння — це поява першого бічного пагона, а викидання волоті припадає на період виходу її верхівки з піхви листка. Фазу молочної стиглості зерна фіксують, коли воно в середній частині волоті (за висотою) м'яке, зелене і при роздавлюванні з нього витікає молочноподібна рідина. На верхівках волоті зерно в цей час може бути у восковій стиглості. У фазі воскової стиглості зерно в середній частині волоті при стисканні пальцями не роздавлюється, але ще ріжеться нігтем, а квіткові лусочки набувають жовтого кольору. При повній стиглості зерно вже не ріжеться нігтем.

У зернобобових культур (гороху, сої, вики, сочевиці, квасолі, люпину, бобів, чини, серадели, нуту) відмічають дати повних сходів, початку і повного цвітіння, початкової і господарської стиглості. Фаза сходів настає при появі перших листків або сім'ядоль, початок стиглості — при пожовтінні 1—2 нижніх бобів у 10— 15 % рослин.

Фаза господарської стиглості в окремих культур має такі характерні ознаки: у гороху, вики, сочевиці на більшості рослин достигло 60—70 % бобів; у квасолі, нуту дозріла більшість бобів; у сої на рослині достигло більше 70 % бобів; у кормових бобів побуріли 2—3 нижніх яруси бобів; у серадели побуріли нижні боби; у люпину достигло 80—90 % бобів на центральній китиці.

У коренеплідних культур розрізняють фази сходів (початок і повні), змикання листя в рядках і міжряддях. На посівах буряків додатково визначають фазу появи першої пари справжніх листочків.

На насадженнях картоплі відмічають фази сходів, цвітіння, початок природного відмирання гички.

На посівах соняшнику розрізняють фази сходів, початку утворення кошиків, цвітіння та достигання.

У льону-довгунця розрізняють фази сходів (початок і повні), появи 4—5-го справжнього листка, цвітіння.

У дослідах з багаторічними травами проводять фенологічні спостереження, перелік яких наведений у табл. 13.

Таблиця 13

Фенологічні фази розвитку багаторічних трав

Фенологічні фази	Бобові			Злакові
	на першому році життя	у наступному році		на першому році життя	у наступному році
		на корм	на насіння		на корм	на насіння
Сходи: початок		X	X		X	X
		X	X		X	X
Початок відростання навесні	X			X
Початок кущіння	X	X	X		X	X
Початок викидання волоті, колосіння	X	X	X
Цвітіння: початок повне				X	X	X
				X	X	X
Стиглість: початкова	X	X		X	X
господарська	X	X		X	X

9. оцінка посівів І облік біометричних

показників

9.1. Візуальна оцінка стану посівів

Загальну оцінку стану посівів дослідник проводить за допомогою окомірного спостереження в основні фази розвитку вирощуваних культур. Оцінюють стан посівів за п'ятибальною шкалою: 5 балів — відмінний стан; 4 бали — добрий; 3 бали — задовільний; 2 бали — поганий; 1 бал — дуже поганий; 0 балів — посів загинув повністю або майже, повністю.

Візуально стан посівів оцінюють також після різних стихійних явищ: раптового зниження температури, суховіїв, граду і зливових дошів, ураганного вітру тощо.

Результати спостережень за посівами на кожній ділянці записують у польовий журнал. Ці записи можуть бути основою для вибракування окремих ділянок чи частини поля і їх площі. На основі візуальної оцінки стану посівів можна робити висновки також про умови живлення рослин, знаючи, що світло-жовто-зе-лений колір листя свідчить про недостатнє азотне живлення рослин, а червонуватий (у вигляді опіків країв листя) — про нестачу калію в грунті.