3.8. Вміст гумусу

Серед поширених методів визначення вмісту гумусу в ґрунті простим у виконанні є метод Тюріна, суть якого грунтується на окисленні вуглецю гумусу 0,4 М розчином двохромовокислого калію, виготовленого на сірчаній кислоті з розведенням у воді при співвідношенні 1:1. За кількістю біхромату калію,що пішла на окислення, визначають вміст гумусу.

Із попередньо підготовленого грунту відбирають пробу масою 50—60 г, розтирають її в ступці, просіюють через сито з отворами 1 мм, розстеляють на папері тонким шаром і за допомогою скляної палички,наелектризованою суконкою, відбирають всі рослинні рештки. Після цього частину грунту переносять у фарфорову ступку, розтирають дерев'яним товкачиком, і після просіювання на ситі з отворами 0,25 мм відбирають наважку від 0,1 до 0,5 г (вищий вміст гумусу, менша наважка і навпаки). Обережно помістивши ЇЇ в конічну колбу ємкістю 100 мл, доливають туди 10 мл двохромовокислого калію, і, встановивши в шийку колби лійку діаметром 4 см для

зменшення випаровування, кип'ятять 5 хв на електроплитці, не допускаючи бурного кипіння. Як тільки колір суспензії в колбі при кип'ятінні почне зеленіти, колбу знімають з електроплитки, охолоджують, доливають ще 10 мл двохромовокислого калію і знову кип'ятять 5 хв.

Після охолодження вміст колби повністю (для цього її неодноразово споліскують дистильованою водою) переносять в колбу ємкістю 500 мл, щоб загальний об'єм рідини був біля 200 мл, додають туди 8 крапель дифеніламіну, збовтують і титрують 0,2 М розчином солі Мора до темнозеленого забарвлення.

Одночасно проводять контрольне титрування розчином солі Мора після збовтування вмісту колби на 300 мл, куди влито біля 200 мл дистильованої води, додано 20 мл двохромовокислого калію і 8 крапель дифеніламіну.

Вміст гумусу (С, %) обчислюють за формулою

(а-б)хГхО,0010362х100х#

С(%) - ^А-------'---------^!-----------------------

т

де а і б — кількість розчину солі Мора, витрачених відповідно на контрольне і дослідне (розчину з грунтом) титрування, мл; Т — поправка до титру солі Мора; 0,0010362 — гумусове число, яке означає, що 1 мл 0,2 М розчину солі Мора відповідає 0,0010362 г гумусу; 100 — число для переведення у відсотки; К — коефіцієнт гігроскопічності грунту; т — наважка грунту, г.

4. Визначення біологічної активності ґрунту за методом штатнова

Біологічну активність грунту визначають за інтенсивністю виділення з нього вуглекислого газу. Аналіз виконують безпосередньо в польових умовах. Для цього поверхню грунту звільняють від рослинності, на підставку ставлять поглинач у вигляді фарфорової чашки з 10 мл 0,1 М їдкого натру і накривають скляним ковпаком. Одночасно для контролю під такий самий ковпак ставлять плоску посудину, в яку наливають 1 % розчин сірчаної кислоти шаром 0,5—1 см (для ізоляції від зовнішнього повітря) і на підставці розміщують поглинач. Строк експозиції — 1—3 год. Після цього

розчин поглинача зливають через лійку в конічну колбочку, а чашку і лійку споліскують дистильованою водою. Перед титруванням у колбочку додають 1 мл 50 % розчину хлориду барію для зв'язування ввібраної вуглекислоти. Після титрування 0,1 М розчином соляної кислоти починають розрахунок у такій послідовності.

Наприклад, на 10 мл 0,1 М розчину лугу в контрольній пробі витрачено 9,5 мл 0,1 М розчину соляної кислоти, в дослідній — 6,5 мл. Отже, з обмеженої ковпаком поверхні грунту за 3 год на зв'язування вуглекислоти витрачалось 3,0 мл (9,5 — 6,5 мл), що відповідає 0,30 мг-екв, або (0,30 х 44) : (1000 х 2) = 0,0066 г вуглекислоти.

Якщо площа обмеженої посудиною поверхні грунту становить 500 см², то з площі 1 м² виділилось би 0,] 32 г СО₂, а з 1 га за цей же період — 1,32 кг. Отже, з 1 га за 1 год виділилось би 0,44 кг, а за добу — (0,44 х 24) = 10,56 кг СО_Г

5. ОБЛІК ЗАБУР'ЯНЕНОСТІ ПОСІВІВ І ЗАСМІЧЕНОСТІ ҐРУНТУ ОРГАНАМИ РОЗМНОЖЕННЯ БУР'ЯНІВ

Прогнозувати забур'яненість полів можна на основі аналізу забур'яненості посівів у попередній рік вирощування культур та засміченості верхнього шару грунту насінням і органами вегетативного розмноження бур'янів.

5.1. Забур'яненість посівів

У дослідній роботі використовують три основні методи обліку забур'яненості посівів: окомірний, кількісний і кількісно-ваговий.

Суть окомірного обліку полягає в тому, що пройшовши по межі і діагоналі поля забур'яненість посіву певної культури оцінюють за 4-бальною шкалою: 1 бал — трапляються поодинокі бур'яни; 2 бали — бур'янів мало, але вони вже не поодинокі; 3 — бур'янів багато, але менше, ніж культурних рослин; 4 — бур'янів на посіві більше, ніж культурних рослин, і вони переростають їх.

Забур'яненість посівів таким методом оцінюють кілька разів протягом вегетаційного періоду: на початку, в середині та на-

прикінці вегетації, зазначаючи при цьому і біологічну групу найбільш поширених бур'янів.

На основі обстеження у господарстві складають карту забур'яненості посівів. Для цього в нижньому куті кожного поля на карті зазначають бал забур'яненості, а штрихами або фарбами умовно відмічають біологічні групи найбільш поширених бур'янів. Менш поширені групи позначають умовними позначками і в балах в окремих сегментах уписаного в контур поля кола.

Під картою забур'яненості вміщують використані умовні позначення. Такі карти дають загальне уявлення про окультуреність окремих полів господарства.

Кількісний метод дає змогу визначити кількісний і видовий склад бур'янів. Суть його така. У польовому досліді по діагоналі ділянки в п'яти місцях на однакових відстанях накладають на поверхню грунту рамки площею 0,25 м² (0,5 х 0,5) або 1(1x1) м². У виробничих дослідах по діагоналі поля розміром до 100 га рамки накладають у 10 місцях, а на 100—150 га і більше — відповідно у 20 і ЗО.

У межах кожної рамки підраховують загальну кількість бур'янів, у тому числі мало- і багаторічних. Крім того, в групах мало- і багаторічних бур'янів зазначають окремо кількість одно- і двосім'ядольних рослин.

Усі підрахунки записують за такою формою:

Номер поля	Культура	Номер ділянки	Площа рамки, м2	Кількість бур'янів, шт.
				малорічних		багаторічних
				односім'ядольних	двосім'ядольних	односім'ядольних	двосім'ядольних

За цим методом забур'яненість посівів визначають у шт./м², тому при використанні рамки 0,5 х 0,5 м кількість бур'янів у пробі перемножують на 4 — перевідний коефіцієнт на площу (їм²: 0,25 м²).

Після перерахунку кількості бур'янів на площу 1 м² забур'яненість посівів оцінюють за трибальною шкалою:

Кількість бур'янів, шт./м2		Бал забур'яненості	Ступінь забур'яненості
малорічних	багаторічних
Менше 10	Менше 1	1	Слабкий
10—50	1-5	2	Середній
Більше 50	Більше 5	3	Сильний

Найбільш точно забур'яненість посівів визначають за допомогою кількісно-вагового методу, при якому враховуються кількість і маса бур'янів. Для цього підраховані в межах рамок бур'яни без коріння зважують невисушеними і після висушування в лабораторії (у повітряне сухому стані). Масу бур'янів визначають у г/м² або ц/га. Цей метод дає змогу мати уявлення, як бур'яни затінюють культурні рослини і збіднюють грунт на воду та елементи живлення.