- •1.2. Структура та основні завдання наукових установ
- •1.3. Основні поняття, терміни, символи
- •2. Рівні та види наукових досліджень
- •2.1. Рівні наукових досліджень
- •2. Рівні та види наукових досліджень
- •2.2. Види наукових досліджень
- •3.1. Загальнонаукові методи
- •3.2. Спеціальні методи досліджень
- •4. Вимоги до планування і проведення дослідів
- •5.2.2. Досліди із сортовипробування
- •6. Досліди, що проводяться у штучних умовах
- •7. Умови проведення дослідів
- •8. Вибір і підготовка земельної ділянки під дослід
- •8.1. Ґрунтово-біологічне обстеження земельної площі
- •8.2. Вибір ґрунтів для окремих дослідних культур
- •8.3. Вирівнювання родючості ґрунту. Вирівнювальні і рекогносцирувальні посіви
- •9. Основні елементи методики польового досліду
- •11. Методи розміщення дослідних ділянок
- •12.2. Планування схем дослідів
- •12.2.1. Досліди з повними схемами
- •12.2.2. Досліди з неповними схемами
- •12.3. Планування строків спостережень та відбирання зразків
- •12.4. Планування обсягу вибірки
- •13. Техніка закладання польових дослідів
- •14. Агротехніка на дослідному полі
- •100X5 ' де к— кількість добрив на ділянку, кг;
- •15. Документація при проведенні досліджень
- •1) Конюшина на один укіс у Лісостепу, чистий пар у Степу (контроль); 2) горох; 3) кукурудза на зелену масу або силос; 4) картопля; 5) пшениця, ячмінь (для Степу).
- •1.2. Планування спостережень і обліків
- •2.2. Програма досліджень
- •3.2. Планування досліджень
- •5. Досліди,
- •5.2. Експериментальна робота
- •6. Досліди,
- •6.2. Програма обов'язкових досліджень
- •8. Досліди, в яких вивчають гербіциди 8.1. Схеми дослідів
- •9. Досліди, в яких вивчають хімічний захист
- •10. Досліди,
- •11. Досліди Із сортовипробування
- •11.1. Схеми дослідів
- •1.1. Кількість опадів та їх інтенсивність
- •1.2. Температура повітря
- •1.3. Напрям і швидкість вітру
- •1.4. Атмосферний тиск
- •1.5. Вологість повітря
- •1.6. Температура ґрунту
- •1.7. Глибина промерзання ґрунту
- •2.2. Об'ємна маса
- •2.3. Будова
- •2.4, Структура
- •2.5. Стійкість ґрунтових агрегатів до розпадання у воді
- •2.6. Водопроникність
- •2.7. Сумарне витрачання вологи на посівах
- •3. Визначення агрохімічних показників ґрунтового середовища
- •3.1. Сума увібраних основ
- •3.6. Вміст лужногідролізованого азоту
- •3.7. Вміст рухомих форм фосфору і калію
- •3.8. Вміст гумусу
- •4. Визначення біологічної активності ґрунту за методом штатнова
- •5.2. Засміченість ґрунту насінням бур'янів
- •6. Фітопатологічні обліки
- •7. Ентомологічні обліки
- •8. Фенологічні спостереження
- •9.2. Оцінка морозо- і зимостійкості озимих культур
- •9.5. Облік густоти посівів і насаджень
- •9.6. Визначення динаміки росту рослин
- •9.7. Визначення площі листкового апарату
- •11. Облік надземних і кореневих
- •12. Облік урожаю
- •13. Аналіз рослинних зразків
- •13.1. Визначення фізичних показників якості зерна і насіння
- •13.2. Снопові зразки
- •13.4.2. Вміст нітратного азоту в рослинницькій продукції
- •13.4.3. Вміст білкового азоту і білка
- •13.4.4. Вміст хлорофілу в зеленій частині рослини
- •13.4.5. Вміст в зерні сирої клейковини
- •13.4.6. Цукристість коренеплодів
- •13.4.7. Технологічні властивості коренеплодів
- •13.4.8. Вмісту жиру в рослинницькій продукції
- •13.4.9. Вміст каротину
- •2. Аналіз варіаційних рядів кількісної
- •3.2. Дисперсійний аналіз
3.6. Вміст лужногідролізованого азоту
Для визначення вмісту в грунті лужногідролізованого азоту за методом Корнфілда використовують чашку Конвея із скляною перегородкою в зовнішньому відділенні. 2 г ґрунту переносять у
зовнішню частину чашки, а у внутрішню наливають 2 мл 2 % розчину борної кислоти і додають 2—3 краплі реактиву Гроака. Потім у зовнішню частину чашки наливають 5 мл 1 М розчину їдкою натру. Щоб наважка ґрунту при цьому не змочувалась, чашку тримають злегка нахиленою. В такому положенні чашку, краї якої змазують вазеліном, накривають кришкою і обережними коловими рухами перемішують ґрунт з розчином протягом 1 хв. Після цього чашку на 48 год ставлять у термостат з температурою 28 °С. За цей період весь аміак ґрунту реагує з борною кислотою, яка титрується 0,02 М розчином сірчаної кислоти до зміни зеленого забарвлення фіолетово-червоним. Вміст азоту визначають за формулою
N= ax 0,28 х 500,
де jV — вміст азоту, мг/кг грунту; а — кількість 0,02 М розчину сірчаної кислоти, витраченої на титрування, мл; 0,28 — кількість азоту, яка відповідає 1 мл 0,02 М розчину сірчаної кислоти, мг; 500 — коефіцієнт для перерахунку маси наважки ґрунту в грамах на кілограм.
3.7. Вміст рухомих форм фосфору і калію
Для визначення рухомих форм фосфору і калію в чорноземах і сірих лісових ґрунтах використовують метод Чирикова. Наважку ґрунту 4 г переносять у пляшки місткістю 250 мл і заливають 100 мл 0,5 М розчином СН3СООН. Закриту пляшку збовтують на ротаторі протягом 1 год і залишають на 18—20 год. При фільтруванні першу порцію фільтрату зливають, а з решти беруть 10 мл і переносять у колбу на 100 мл, куди до риски доливають реактив Б. Через 10 хв розчин фотоколориметрують на червоному світлофільтрі.
Решту фільтрату використовують для визначення вмісту калію на полуменевому фотометрі. Вміст рухомих форм фосфору і калію в ґрунті знаходять за графіком, побудованим за робочою шкалою зразкових розчинів.
Зразковий розчин з концентрацією 1 мг Р2О5 і 1 мг К2О в 1 мл готують так: 1,918 г КН,РО4 і 0,55 г КС1 розчиняють у 0,5 М розчині СН3СООН у колбі місткістю 1 л і об'єм доводять до риски. Потім в другу, третю, четверту, п'яту, шосту і сьому колби місткістю по 500 мл доливають відповідно по 4, 10, 20, ЗО, 40 і 50 мл зразко-
вого розчину. Вміст у них доводять до мітки 0,5 М розчином СН3СООН, добре збовтують і пропускають на полуменевому фотометрі. Знаючи, що в другій колбі на 1 кг грунту припадає 20, в третій — 50, в четвертій — 100, в п'ятій — 150, в шостій — 200 і в сьомій — 250 мг Р2О5 і К2О та маючи дані пропускання цих розчинів на фотометрі, будують калібрувальний графік, за яким і визначають вміст у наважці рухомих сполук фосфору і калію в Грунті (мг/кг).
Реактив Б готують у день проведення аналізу, розчиняючи 1,056 г аскорбінової кислоти в 200 мл реактиву А в колбі місткістю 1 л (до мітки доливають дистильовану воду).
Реактив А до проведення аналізу зберігається у темній скляній посудині з притертою пробкою, а готують його так. 6 г молібдату амонію розчиняють при нагріванні в 200 мл дистильованої води. У другій посудині у 100 мл підігрітої дистильованої води розчиняють 0,145 г сурм'яновинного калію. Охолоджені розчини зливають у колбу місткістю 1 л, куди доливають 500 мл 5 М розчину сірчаної кислоти, після чого об'єм колби дистильованою водою доводять до мітки.
