- •1.2. Структура та основні завдання наукових установ
- •1.3. Основні поняття, терміни, символи
- •2. Рівні та види наукових досліджень
- •2.1. Рівні наукових досліджень
- •2. Рівні та види наукових досліджень
- •2.2. Види наукових досліджень
- •3.1. Загальнонаукові методи
- •3.2. Спеціальні методи досліджень
- •4. Вимоги до планування і проведення дослідів
- •5.2.2. Досліди із сортовипробування
- •6. Досліди, що проводяться у штучних умовах
- •7. Умови проведення дослідів
- •8. Вибір і підготовка земельної ділянки під дослід
- •8.1. Ґрунтово-біологічне обстеження земельної площі
- •8.2. Вибір ґрунтів для окремих дослідних культур
- •8.3. Вирівнювання родючості ґрунту. Вирівнювальні і рекогносцирувальні посіви
- •9. Основні елементи методики польового досліду
- •11. Методи розміщення дослідних ділянок
- •12.2. Планування схем дослідів
- •12.2.1. Досліди з повними схемами
- •12.2.2. Досліди з неповними схемами
- •12.3. Планування строків спостережень та відбирання зразків
- •12.4. Планування обсягу вибірки
- •13. Техніка закладання польових дослідів
- •14. Агротехніка на дослідному полі
- •100X5 ' де к— кількість добрив на ділянку, кг;
- •15. Документація при проведенні досліджень
- •1) Конюшина на один укіс у Лісостепу, чистий пар у Степу (контроль); 2) горох; 3) кукурудза на зелену масу або силос; 4) картопля; 5) пшениця, ячмінь (для Степу).
- •1.2. Планування спостережень і обліків
- •2.2. Програма досліджень
- •3.2. Планування досліджень
- •5. Досліди,
- •5.2. Експериментальна робота
- •6. Досліди,
- •6.2. Програма обов'язкових досліджень
- •8. Досліди, в яких вивчають гербіциди 8.1. Схеми дослідів
- •9. Досліди, в яких вивчають хімічний захист
- •10. Досліди,
- •11. Досліди Із сортовипробування
- •11.1. Схеми дослідів
- •1.1. Кількість опадів та їх інтенсивність
- •1.2. Температура повітря
- •1.3. Напрям і швидкість вітру
- •1.4. Атмосферний тиск
- •1.5. Вологість повітря
- •1.6. Температура ґрунту
- •1.7. Глибина промерзання ґрунту
- •2.2. Об'ємна маса
- •2.3. Будова
- •2.4, Структура
- •2.5. Стійкість ґрунтових агрегатів до розпадання у воді
- •2.6. Водопроникність
- •2.7. Сумарне витрачання вологи на посівах
- •3. Визначення агрохімічних показників ґрунтового середовища
- •3.1. Сума увібраних основ
- •3.6. Вміст лужногідролізованого азоту
- •3.7. Вміст рухомих форм фосфору і калію
- •3.8. Вміст гумусу
- •4. Визначення біологічної активності ґрунту за методом штатнова
- •5.2. Засміченість ґрунту насінням бур'янів
- •6. Фітопатологічні обліки
- •7. Ентомологічні обліки
- •8. Фенологічні спостереження
- •9.2. Оцінка морозо- і зимостійкості озимих культур
- •9.5. Облік густоти посівів і насаджень
- •9.6. Визначення динаміки росту рослин
- •9.7. Визначення площі листкового апарату
- •11. Облік надземних і кореневих
- •12. Облік урожаю
- •13. Аналіз рослинних зразків
- •13.1. Визначення фізичних показників якості зерна і насіння
- •13.2. Снопові зразки
- •13.4.2. Вміст нітратного азоту в рослинницькій продукції
- •13.4.3. Вміст білкового азоту і білка
- •13.4.4. Вміст хлорофілу в зеленій частині рослини
- •13.4.5. Вміст в зерні сирої клейковини
- •13.4.6. Цукристість коренеплодів
- •13.4.7. Технологічні властивості коренеплодів
- •13.4.8. Вмісту жиру в рослинницькій продукції
- •13.4.9. Вміст каротину
- •2. Аналіз варіаційних рядів кількісної
- •3.2. Дисперсійний аналіз
2.6. Водопроникність
Здатність грунту вбирати і пропускати воду в глибші шари визначають багатьма методами, серед яких для польових умов найбільш придатний метод заливних площадок. Суть цього методу така.
Для кожної ділянки попередньо готують дві дерев'яні, а краще металеві квадратні рамки розміром 50 х 50 і 25 х 25 см. Висота рамок — 20 см, нижня частина стінок заточена, щоб легше було врізувати квадрат у грунт.
Місце на ділянці треба вибирати так, щоб воно було типовим для варіанта, з характерною щільністю і забур'яненістю. На вибране місце ставлять спочатку більшу рамку, внутрішні межі якої обводять ножем. Глибину щілин при цьому доводять до 8—10 см, куди вставляють і забивають дерев'яним молотком рамку. Потім з внутрішнього боку рамки вузьку (1—2 см) смужку ґрунту притискують
до стінки, а з зовнішнього боку квадрата грунт добре трамбують. Другу, меншу за розміром, рамку центрують до більшої, намічають межі і, зробивши щілини, заглиблюють у них рамку. З обох боків стінок внутрішньої рамки грунт ущільнюють смужкою в 1—2 см.
На кожному квадраті на висоті 5 см від поверхні ґрунту наносять мітки, за допомогою яких зазначають рівень води для підтримки постійного тиску ЇЇ на поверхню грунту. Менший (обліковий) і більший (захисний) квадрати одночасно заливають водою (відрами чи шлангом із ємкості). Щоб вода не розмивала грунт, ЇЇ доцільно лити на рослинне покриття (в'язочку соломи, сіна чи зеленої трави). Як тільки вода досягне 5-сантиметрового рівня (цей час фіксують), починають облік води, яку для підтримки постійного рівня в контрольний квадрат доливають уже з мірних циліндрів. Кількість долитої води у більший зовнішній квадрат не визначають.
В першу годину облік ведуть через кожні 10 хв, за другу і третю — через ЗО хв, а за четверту, п'яту і шосту години — через 60 хв. Повторність такого аналізу трикратна.
Водопроникність для кожного інтервалу спостережень визначають за формулою
де А — водопроникність, мм/хв; О — об'єм води, яка просочилась за період, см3; 10 — число для перерахунку сантиметрів кубічних у міліметри; П — площа меншого квадрата, см2; Ч — тривалість періоду, хв.
2.7. Сумарне витрачання вологи на посівах
та коефіцієнт водовитрачання посівами
за вегетаційний період
При визначенні сумарного витрачання вологи за вегетацію на посівах враховують запаси води на час сівби і збирання культури та кількість атмосферних опадів, які випадають за цей період.
Щоб розрахувати запаси води в грунті на початку і наприкінці вегетації рослин, зразки грунту у відповідні періоди відбирають через 20 см залежно від культури до глибини 100 чи 160 см. Після
висушування їх до абсолютно сухого стану і визначення вологості з урахуванням об'ємної маси розраховують запаси вологи в міліметрах і тоннах за наведеними у відповідному розділі формулами.
За різницею запасів вологи на час сівби і збирання розраховують зменшення ґрунтових запасів вологи за вегетацію рослин. Додавши до цього показника кількість опадів за період від сівби до збирання культури, визначають сумарне витрачання вологи культурою в міліметрах. Для переводу міліметрів у тонни сумарну витрату вологи в міліметрах треба помножити на 10.
Коефіцієнт витрачання вологи посівами сільськогосподарських культур за вегетаційний період визначають за формулою
К ~^
Ав ~ у '
де Кй — коефіцієнт водовитрачання у відносних величинах, Сд — сумарне витрачання вологи,т/га; У — урожай основної і побічної продукції, т/га абсолютно сухої речовини. Усі вихідні дані і результати розрахунків записують у табл. 10.
Таблиця 10
Розрахунки сумарної витрати вології та коефіцієнта водовитрачання посівами у досліді
|
|
|
|
Змен- |
|
Сумарне |
|
|
|||
|
|
|
|
шення |
Кіль- |
витра- |
Уро- |
|
|||
|
Об'єм- |
Вологість |
Запаси |
почат- |
кість |
чання |
жай- |
Коефі- |
|||
Шар |
на |
грунту, % |
вологи, мм |
кових |
опадів |
вологи |
ність, |
цієнт |
|||
ґрунту, |
маса |
|
|
запасів |
за |
за вегета- |
т/га |
водо- |
|||
см |
ґрунту, |
|
|
вологи |
веге- |
цію |
CVXOI |
витра- |
|||
|
г/см3 |
|
на час |
|
на час |
за веге- |
тацію, |
|
|
речо- |
чання |
|
|
при сівбі |
зби- |
при сівбі |
зби- |
тацію. |
мм |
мм |
т/га |
вини |
|
|
|
|
рання |
|
рання |
мм |
|
|
|
|
|
0-20 |
|
|
|
|
|
|
X |
X |
X |
X |
X |
20-40 |
|
|
|
|
|
|
X |
X |
X |
X |
X |
40-60 |
|
|
|
|
|
|
X |
X |
X |
X |
X |
60-80 |
|
|
|
|
|
|
X |
X |
X |
X |
X |
80-100 |
|
|
|
|
|
|
X |
X |
X |
X |
X |
100-120 |
|
|
|
|
|
|
X |
X |
X |
X |
X |
120-140 |
|
|
|
|
|
|
X |
X |
X |
X |
X |
140-160 |
|
|
|
|
|
|
X |
X |
X |
X |
X |
0-100 |
X |
X |
X |
|
|
|
|
|
|
|
|
0-160 |
X |
X |
X |
|
|
|
|
|
|
|
|
