- •1.2. Структура та основні завдання наукових установ
- •1.3. Основні поняття, терміни, символи
- •2. Рівні та види наукових досліджень
- •2.1. Рівні наукових досліджень
- •2. Рівні та види наукових досліджень
- •2.2. Види наукових досліджень
- •3.1. Загальнонаукові методи
- •3.2. Спеціальні методи досліджень
- •4. Вимоги до планування і проведення дослідів
- •5.2.2. Досліди із сортовипробування
- •6. Досліди, що проводяться у штучних умовах
- •7. Умови проведення дослідів
- •8. Вибір і підготовка земельної ділянки під дослід
- •8.1. Ґрунтово-біологічне обстеження земельної площі
- •8.2. Вибір ґрунтів для окремих дослідних культур
- •8.3. Вирівнювання родючості ґрунту. Вирівнювальні і рекогносцирувальні посіви
- •9. Основні елементи методики польового досліду
- •11. Методи розміщення дослідних ділянок
- •12.2. Планування схем дослідів
- •12.2.1. Досліди з повними схемами
- •12.2.2. Досліди з неповними схемами
- •12.3. Планування строків спостережень та відбирання зразків
- •12.4. Планування обсягу вибірки
- •13. Техніка закладання польових дослідів
- •14. Агротехніка на дослідному полі
- •100X5 ' де к— кількість добрив на ділянку, кг;
- •15. Документація при проведенні досліджень
- •1) Конюшина на один укіс у Лісостепу, чистий пар у Степу (контроль); 2) горох; 3) кукурудза на зелену масу або силос; 4) картопля; 5) пшениця, ячмінь (для Степу).
- •1.2. Планування спостережень і обліків
- •2.2. Програма досліджень
- •3.2. Планування досліджень
- •5. Досліди,
- •5.2. Експериментальна робота
- •6. Досліди,
- •6.2. Програма обов'язкових досліджень
- •8. Досліди, в яких вивчають гербіциди 8.1. Схеми дослідів
- •9. Досліди, в яких вивчають хімічний захист
- •10. Досліди,
- •11. Досліди Із сортовипробування
- •11.1. Схеми дослідів
- •1.1. Кількість опадів та їх інтенсивність
- •1.2. Температура повітря
- •1.3. Напрям і швидкість вітру
- •1.4. Атмосферний тиск
- •1.5. Вологість повітря
- •1.6. Температура ґрунту
- •1.7. Глибина промерзання ґрунту
- •2.2. Об'ємна маса
- •2.3. Будова
- •2.4, Структура
- •2.5. Стійкість ґрунтових агрегатів до розпадання у воді
- •2.6. Водопроникність
- •2.7. Сумарне витрачання вологи на посівах
- •3. Визначення агрохімічних показників ґрунтового середовища
- •3.1. Сума увібраних основ
- •3.6. Вміст лужногідролізованого азоту
- •3.7. Вміст рухомих форм фосфору і калію
- •3.8. Вміст гумусу
- •4. Визначення біологічної активності ґрунту за методом штатнова
- •5.2. Засміченість ґрунту насінням бур'янів
- •6. Фітопатологічні обліки
- •7. Ентомологічні обліки
- •8. Фенологічні спостереження
- •9.2. Оцінка морозо- і зимостійкості озимих культур
- •9.5. Облік густоти посівів і насаджень
- •9.6. Визначення динаміки росту рослин
- •9.7. Визначення площі листкового апарату
- •11. Облік надземних і кореневих
- •12. Облік урожаю
- •13. Аналіз рослинних зразків
- •13.1. Визначення фізичних показників якості зерна і насіння
- •13.2. Снопові зразки
- •13.4.2. Вміст нітратного азоту в рослинницькій продукції
- •13.4.3. Вміст білкового азоту і білка
- •13.4.4. Вміст хлорофілу в зеленій частині рослини
- •13.4.5. Вміст в зерні сирої клейковини
- •13.4.6. Цукристість коренеплодів
- •13.4.7. Технологічні властивості коренеплодів
- •13.4.8. Вмісту жиру в рослинницькій продукції
- •13.4.9. Вміст каротину
- •2. Аналіз варіаційних рядів кількісної
- •3.2. Дисперсійний аналіз
2.4, Структура
Для визначення структури грунту методом Савінова проби для аналізу на всіх повтореннях досліду відбирають лопатою з орного шару через кожні 10 см при фізичній спілості грунту. На ділянці прямокутної форми залежно від площі проби відбирають по діагоналі у 5—10 місцях. Після викопування зразок скидають з лопати з висоти 1 м на підстилку і всі великі грудки, які не розсипались, розминають до дрібногрудочкуватого стану так, щоб грунт при цьому не злипався і не дуже розпилювався. Відібрані ґрунтові проби з усіх точок на ділянці зсипають на велику підстилку чи в ящик, добре перемішують і відбирають середній зразок масою 1—3 кг. Зсипають його в мішечок, куди вкладають етикетку із зазначенням варіанта, дати і глибини відбору.
У лабораторії відібраний грунт розсипають на аркуші паперу, відбирають з нього всі рослинні рештки та інші домішки. Щоб зразок швидше підсихав, грунт періодично перемішують.
Після доведення ґрунту до повітряне сухого стану з проби відбирають зразок масою 1 кг і висипають на колонку сит, складених у такій послідовності: перше верхнє сито з діаметром отворів 10 мм, друге — 7, третє — 5, четверте — 3, п'яте — 1, шосте — 0,5 і сьоме — 0,25 мм.
Зверху сита накривають кришкою, а на сьоме сито надівають піддон для збирання пилуватих частинок грунту. Після дво-трихви-линного коливання верхні сита з отворами діаметром 10, 7, 5 і 3 мм знімають, а решту коливають ще протягом 1—2 хв.
Після просіювання на кожному ситі залишаються частинки грунту, розмір яких більший за діаметр отворів сита. Кожну фракцію зважують окремо, обчислюють її процентний вміст, а масу пилуватих частинок у піддоні визначають відніманням від маси наважки масу попередньо зважених фракцій. Записи ведуть за такою формою:
Варіант |
Глибина відбору зразка, см |
Показник |
Розмір фракцій ґрунтових агрегатів, мм |
|||||||
більше 10 |
10-7 |
7-5 |
5-3 |
3-1 |
1-0,5 |
0,5-0,25 |
менше 0,25 |
|||
|
|
Маса агрегатів, г |
|
|
|
|
|
|
|
|
Вміст агрегатів, % |
|
|
|
|
|
|
|
|
||
2.5. Стійкість ґрунтових агрегатів до розпадання у воді
Стійкість Ґрунтових агрегатів до розпадання у воді найпростіше визначати методом Андріанова, Суть цього методу полягає у визначенні кількості агрегатів, які розпадаються у воді за певний проміжок часу. Для цього аналізу береться фракція, маса якої при попередньо описаному просіюванні виявилась найбільшою.
З неї в чашки Петрі в трьох аналітичних повторностях на фільтрувальний папір колами або прямими лініями рівномірно розкладають по 50 агрегатів і доливають по стінках чашок воду до повного зволоження фільтрувального паперу. Через 3 хв, коли ка-
піляри агрегатів заповняться' водою, в чашки обережно доливають воду, щоб вона покрила агрегати шаром близько 0,5 см.
Протягом 10 хв з інтервалом в 1 хв підраховують кількість агрегатів, що розпались.
Оскільки агрегати у воді розпадаються неоднаково, саме це і характеризує їх різну водостійкість. Для розрахунку ступеня водостійкості структури вводять поправочні коефіцієнти у вигляді процентів. Для кожної хвилини розпадання вони будуть такими: для першої — 5 %, другої — 15, третьої — 25, четвертої — 35, п'ятої — 45, шостої — 55, сьомої — 65, восьмої —- 75, дев'ятої — 85, десятої — 95 %. Коефіцієнт водостійкості агрегатів, які не розпались протягом 10 хв, приймають за 100 %. Загальну водостійкість агрегатів певної фракції розраховують за формулою
£ = а\К\ + а2К2 + -• + а!(Ао + асКс
А
де К— загальна водостійкість агрегатів, %, я, а2 ..,, я|0 — кількість агрегатів, які розпались за відповідний проміжок часу; ас— кількість агрегатів, які не розпались за 10 хв, Кг К.,,..., К}0, Кс — поправочні коефіцієнти, А — загальна кількість агрегатів, узятих для аналізу. Аналогічно проводять розрахунки для другого і третього повторень, після чого обчислюють середні арифметичні для окремих варіантів досліду.
