- •1.2. Структура та основні завдання наукових установ
- •1.3. Основні поняття, терміни, символи
- •2. Рівні та види наукових досліджень
- •2.1. Рівні наукових досліджень
- •2. Рівні та види наукових досліджень
- •2.2. Види наукових досліджень
- •3.1. Загальнонаукові методи
- •3.2. Спеціальні методи досліджень
- •4. Вимоги до планування і проведення дослідів
- •5.2.2. Досліди із сортовипробування
- •6. Досліди, що проводяться у штучних умовах
- •7. Умови проведення дослідів
- •8. Вибір і підготовка земельної ділянки під дослід
- •8.1. Ґрунтово-біологічне обстеження земельної площі
- •8.2. Вибір ґрунтів для окремих дослідних культур
- •8.3. Вирівнювання родючості ґрунту. Вирівнювальні і рекогносцирувальні посіви
- •9. Основні елементи методики польового досліду
- •11. Методи розміщення дослідних ділянок
- •12.2. Планування схем дослідів
- •12.2.1. Досліди з повними схемами
- •12.2.2. Досліди з неповними схемами
- •12.3. Планування строків спостережень та відбирання зразків
- •12.4. Планування обсягу вибірки
- •13. Техніка закладання польових дослідів
- •14. Агротехніка на дослідному полі
- •100X5 ' де к— кількість добрив на ділянку, кг;
- •15. Документація при проведенні досліджень
- •1) Конюшина на один укіс у Лісостепу, чистий пар у Степу (контроль); 2) горох; 3) кукурудза на зелену масу або силос; 4) картопля; 5) пшениця, ячмінь (для Степу).
- •1.2. Планування спостережень і обліків
- •2.2. Програма досліджень
- •3.2. Планування досліджень
- •5. Досліди,
- •5.2. Експериментальна робота
- •6. Досліди,
- •6.2. Програма обов'язкових досліджень
- •8. Досліди, в яких вивчають гербіциди 8.1. Схеми дослідів
- •9. Досліди, в яких вивчають хімічний захист
- •10. Досліди,
- •11. Досліди Із сортовипробування
- •11.1. Схеми дослідів
- •1.1. Кількість опадів та їх інтенсивність
- •1.2. Температура повітря
- •1.3. Напрям і швидкість вітру
- •1.4. Атмосферний тиск
- •1.5. Вологість повітря
- •1.6. Температура ґрунту
- •1.7. Глибина промерзання ґрунту
- •2.2. Об'ємна маса
- •2.3. Будова
- •2.4, Структура
- •2.5. Стійкість ґрунтових агрегатів до розпадання у воді
- •2.6. Водопроникність
- •2.7. Сумарне витрачання вологи на посівах
- •3. Визначення агрохімічних показників ґрунтового середовища
- •3.1. Сума увібраних основ
- •3.6. Вміст лужногідролізованого азоту
- •3.7. Вміст рухомих форм фосфору і калію
- •3.8. Вміст гумусу
- •4. Визначення біологічної активності ґрунту за методом штатнова
- •5.2. Засміченість ґрунту насінням бур'янів
- •6. Фітопатологічні обліки
- •7. Ентомологічні обліки
- •8. Фенологічні спостереження
- •9.2. Оцінка морозо- і зимостійкості озимих культур
- •9.5. Облік густоти посівів і насаджень
- •9.6. Визначення динаміки росту рослин
- •9.7. Визначення площі листкового апарату
- •11. Облік надземних і кореневих
- •12. Облік урожаю
- •13. Аналіз рослинних зразків
- •13.1. Визначення фізичних показників якості зерна і насіння
- •13.2. Снопові зразки
- •13.4.2. Вміст нітратного азоту в рослинницькій продукції
- •13.4.3. Вміст білкового азоту і білка
- •13.4.4. Вміст хлорофілу в зеленій частині рослини
- •13.4.5. Вміст в зерні сирої клейковини
- •13.4.6. Цукристість коренеплодів
- •13.4.7. Технологічні властивості коренеплодів
- •13.4.8. Вмісту жиру в рослинницькій продукції
- •13.4.9. Вміст каротину
- •2. Аналіз варіаційних рядів кількісної
- •3.2. Дисперсійний аналіз
2.2. Об'ємна маса
Найпоширенішим методом визначення об'ємної маси грунту є метод Качинського, суть якого полягає в тому, шо зразки грунту з непорушеною будовою відбирають з певних шарів за допо-
могою спеціальних циліндричних металевих стаканів і за такою технологією.
На ділянці, де планується визначення об'ємної маси грунту, на необхідну глибину копається яма розмірами біля 1,0 х 0,5 м, щоб один довший бік, стінка якого зачищається, був добре освітлений, В цей бік на заплановані дослідженнями глибини одночасно забивається чотири (мінімальна повторність такого аналізу — чотирикратна) або більше пронумерованих і протарованих стаканів так, щоб їх краї були строго нарівні з вертикальною стінкою.
Заповнені стакани відкопують лопатою, обережно ножем зрізують грунт, який знизу виступає за краї стакана. Витерті зовні від грунту стакани зважують безпосередньо в полі. Після зважування зразок грунту висипають із стаканів на підстилку і відбирають з нього середню пробу в металевий бюкс для визначення вологості грунту.
Об'ємну масу ґрунту (О) визначають діленням маси сухого ґрунту (Г) на його об'єм (в даному разі на об'єм стакана).
Масу сухого ґрунту, в свою чергу, визначають за формулою
|
|
|
|
|
2 |
&_ |
|
|
S |
S |
|
аз |
|
|
|
|
•П"! 5 |
|
12 о. |
>-і s- |
|
|
0 |
о |
& |
>, й, |
н X |
|
2 о |
сз |
и ге |
U |
S <j п |
І >, о. |
|
|
1^ >, о. |
>. е--- |
>, X |
ї >, О. |
>, Q. |
|
|
і |
І |
|
я |
|
гз |
|
|
|
>, |
|
я |
Варіант |
>, І >-, D. uh 0. 73 3 |
Номер стакг |
ге їй £ CJ 5 ч) Ю 0 |
Тара стакан |
Маса стакан грунтом, г |
Маса сирого |
о у 9 ю о. tU S о X |
л и X 9 ю я о. пі |
Маса бюкса до сушки, г |
Маса бюкса після сушки |
сх г3 о о 0 щ |
Маса сухого стакані, г |
о сз S 35 І 5 ,„ ^ S Ю о О ^ |
Об'ємну масу верхнього шару грунту можна визначити також розрахунковим методом, аналізуючи будову орного шару.